Київ і Бухарест так і не дійшли згоди щодо статусу острова Зміїний та принципів поділу континентального шельфу й виключних економічних зон у Чорному морі. Суперечку з ініціативи румунської сторони розглядатиме Міжнародний суд ООН у Гаазі.

Київ готується викласти свої аргументи і сподівається на справедливе розв'язання проблеми. Днями цій темі було присвячено засідання Ради національної безпеки і оборони України під головуванням Президента. Не відкидаючи можливості домовитися з Бухарестом сам на сам, РНБО вважає за потрібне готувати комплекс заходів, спрямованих на забезпечення захисту українських інтересів у суді. На жаль, 24-й раунд двосторонніх переговорів з цього питання завершився провалом. Мало того, Бухарест заявив, що не бачить серйозного партнера на цих переговорах.

Предмет давньої суперечки про те, як розмежувати континентальний шельф, відомий. Бухарест прагне провести серединну лінію між румунським та українським берегами без урахування статусу нашого острова Зміїний. На відміну від України, Румунія вважає Зміїний незаселеною скелею. Гостроти питанню надає та обставина, що поблизу острова розвідано великі поклади нафти і газу.

"Румунія завжди трактувала Зміїний як незаселену скелю, і, власне, інших аргументів вона не має, - вважає експерт Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач. - Аргументи України тут дуже сильні, і вона не мала жодної потреби звертатися до міжнародного суду. Немає жодної гарантії, що Бухаресту вдасться довести свою правоту".

За словами екс-посла України в Румунії Антона Бутейка, "стаття 121 Конвенції ООН з морського права 1982 року передбачає, що острів має і територіальне море і, відповідно, власну економічну зону, і континентальний шельф. Зміїний історично є островом, а не скелею, що підтверджено і в румунській літературі, зокрема у виданнях Національної академії наук. Статус Зміїного як острова зафіксовано і в двосторонніх угодах. Тому вимога Румунії цілком некоректна з погляду міжнародного права".

Крім того, за його словами, румуни відмовляються враховувати під час розмежування морських просторів довжину берегової лінії, яка прилягає до морського сектору. Співвідношення довжини української та румунської берегової лінії - 4,6 до 1, тож за загальновизнаним правилом частка українського шельфу мала б бути більша.

Драматизувати події експерт не схильний, оскільки звернення до третьої сторони - Міжнародного суду ООН в Гаазі є одним із цивілізованих засобів розв'язання таких спорів. Водночас, наголошує А. Бутейко, Бухарест не вичерпав усіх можливостей переговорного шляху розв'язання проблеми і діє всупереч домовленостям, що їх було досягнуто торік двома президентами. "Тоді обидві сторони пообіцяли розв'язати цю проблему на двосторонньому рівні ще до початку президентських виборів в Україні і в Румунії. Цей термін ще не добіг кінця, а Бухарест до суду вже звернувся", - каже А. Бутейко.

Експерт Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач вважає, що певною мірою румунську дипломатію підштовхнули до такого кроку "важке становище України на міжнародній політичній арені, погіршення її іміджу, пов'язане, зокрема, із претензіями міжнародних структур та організацій, до яких входить або збирається ввійти Румунія, до української виборчої кампанії плюс великий скандал через будівництво каналу Дунай-Чорне море".

Спостерігачі припускають, що вирішенню справи на користь України може завадити погіршення іміджу Києва через далекі від європейського взірця реалії проведення президентської кампанії. Крім того, статус Румунії як члена НАТО і кандидата у члени ЄС забезпечує їй політичну підтримку та додаткові інструменти для захисту власних інтересів, яких Україна поки що не має.