Вже майже двісті років Донбас називають кам'яновугільним басейном. Цей термін прийнято і в науці, і у повсякденному вжитку. І, на жаль, мало хто знає, що цей басейн слід би було точніше називати газо-вугільним, адже запаси метану тут становлять, за різними оцінками, від 13 до 17 трильйонів кубометрів і їх теплотворна здатність у багато разів перевищує сумарну теплотворність всього вугілля регіону.

Метан, або, як його ще називають, рудничний газ, за своєю хімічною формулою збігається з природним газом, на видобуток і використання якого людство спрямовує величезні кошти. А от з видобуванням і використанням шахтного метану ситуація зовсім інша.

Якщо у США цей газ у шахтах навчилися відбирати й утилізувати (вважається, що протягом останніх років споживається по 50 мільярдів кубометрів товарного метану, тобто майже стільки, скільки купує природного газу Україна), то у більшості вуглевидобувних країн ця цінна сировина викидається у довкілля, забруднює його, а, крім того, ще й руйнує озоновий шар нашої планети.

Вчені всього світу вже давно б'ють на сполох з приводу цієї біди, бо викиди агресивного газу тільки збільшуються. Китай, що налічує майже сім тисяч вугільних шахт, Росія, Україна, Польща та інші країни постійно підсилюють загрозу екологічній безпеці світу. Особливо з цього приводу обурюються громадські організації і передовсім "зелені", а також вчені, зокрема Міжнародної академії наук екологічної безпеки та життєдіяльності людини.

Сьогодні у вугільній галузі України працюють майже дві сотні копалень. Переважна більшість з них - газові, тобто такі, де на одну тонну видобутого кам'яного палива виділяється від 20 до 200 кубометрів палива газоподібного, і, якщо перше йде у народне господарство, то друге фактично цілком викидається марно в атмосферу. Не можна сказати, що у Донбасі не було спроб утилізувати цей небезпечний і водночас корисний газ. Скажімо, в об'єднанні "Донецьквугілля" років 15 тому біля міста Вугледар була навіть споруджена газонаповнювальна станція, де заправлялися щодоби десятки вантажних та легкових автомашин. Подібну заправку створили і гірники шахти імені Засядька. І там, і там утилізувався метан із так званих дегазаційних свердловин, що пробурюються для звільнення вугільних пластів від небезпечної концентрації газу.

Використовувався і зараз використовується метан і на нашій шахті імені Бажанова, що розташована у Макіївці, і є найбільшою у державному підприємстві "Макіїввугілля". Коли копальня краще фінансувалася і в роботі було більше лав, а тому і був більшим дебіт метану, то ми навіть пішли на придбання газового електрогенератора, щоб на ньому одержувати з небезпечного газу цілком мирну електроенергію. Я вже не кажу про те, що у нас багато років працює на шахтному газі промислова котельня, що забезпечує увесь поверхнево-технологічний комплекс теплом.

Але нові часи для вугільної галузі виявилися, на жаль, не найкращими. Зменшення державних асигнувань на розвиток виробництва і капітальне будівництво призвели до того, що різко зменшилися обсяги підготовчих робіт, зокрема і буріння дегазаційних свердловин для відсмоктування газу з шахтних виробок (виробленого простору, основних і супутніх пластів). Саме через це газогенератор опинився без пального і сьогодні не працює. А котельня діє. За минулий рік використаний метан дозволив зекономити понад 3 мільйони гривень, або 12 тисяч тонн вугілля. Лише за лютий цього року нам вдалось заощадити близько півмільйона гривень.

Досвід показує, що шахта може обігрівати не лише свою технологічну поверхню, а й давати тепло на робітниче селище і навіть на значну частину Макіївки. Адже зараз багато газу доводиться просто викидати в атмосферу.

Шахта імені Бажанова розробляє вугільний пласт на глибині понад 1300 метрів. Виділення метану тут дуже велике. За приблизними підрахунками, протягом року в довкілля скидається майже 18 мільйонів кубометрів.

У січні цього року Росія зажадала від України купувати у неї газ ціною 230 доларів за тисячу кубометрів. То скільки ж це доларів доводиться нам та іншим шахтарям пускати на вітер?

Безперечно, видобуток метану треба поставити на державну науково-технічну основу. Може, навіть і на міждержавну, бо проблема заслуговує і уваги ООН.

Ми знаємо, що на шахті імені Засядька нині починається реалізація одного з американських проектів утилізації метану. Але нам ніколи чекати, доки там буде одержано прийнятний для всіх результат. Просто на експерименти вже немає часу. Світова ціна на природний газ буде фактором постійного тиску на нашу економіку. А тому до складу державної енергетичної програми України, що зараз за розпорядженням Президента України Віктора Ющенка терміново розробляється, необхідно складовою частиною ввести розділ, яким передбачається широке використання шахтного метану у народному господарстві.

Оскільки в Україні через особливі обставини створено Державний комітет з енергозбереження, то резонно очікувати, що він предметно почне опікуватися розробкою родовищ вугільного метану, сконцентрує наукові сили на створенні ефективних технологій, організує виробництво цілої гами газогенераторів і інших машин та обладнання для цієї мети. Видобування шахтного метану має стати прибутковою підгалуззю вугільної промисловості.

Негайно треба ліквідувати такий нонсенс, коли податківці фактично карають гірників за, те що вони дозволяють собі, крім вугілля, одержувати ще й газ, а також воду, в той час як Донбасу не вистачає ні газу, ні води. Одержавши і утилізувавши метан, підприємство повинне за те ще й сплачувати податок. Дурниця та й годі. І усунути його має уряд. Суспільство вже усвідомило після всіх газових атак, що метан Донбасу, який досі був небезпечним неробою, має нарешті працювати на енергетичну незалежність нашої держави.

Артур МАРТОВИЦЬКИЙ, директор шахтоуправління імені В. Бажанова. (Макіївка Донецької області)