В Україні на 2006 рік розвідано близько 9.000 родовищ, у користуванні на різних стадіях перебувають майже 5.000, з них понад 3.000 розробляються, решта - у розвідці. Безумовно, всі корисні копалини є важливими для держави, але питання вуглеводнів є питанням енергетичної незалежності України. Україна не належить до країн із високими показниками запасів нафти й газу. Так, наприклад, власним ресурсом Україна може покрити тільки 20% потреб держави у газі. Зі шкільної лави, здебільшого гіпотетично, ми знаємо про існування запасів газу та нафти в деяких регіонах України, проте, здається, ті родовища, що зараз відкриті для користування й видобутку природних ресурсів і вважаються такими, що належить народові України, більше відомі окремим фірмам та компаніям, аніж пересічному громадянину. Кожне родовище має свою історію. Нажаль, у кожній з них йдеться про ігнорування інтересів держави.

Війни в надрах

«Регал Петролеум» (Regal Petroleum) – «Чернігівнафтогазгеологія»

Передісторія стосунків «Регал Петролеум» та ДП «Чернігівнафтогазгеологія» була такою: після невдалого проекту в Румунії «Регал Петролеум» почав шукати партнера в Україні. Для цього він у грудні 1998 року, заручившись підтримкою міжнародних фінансових інституцій, розпочав переговори з низкою компаній, які мали ліцензії на розвідку та видобуток природних ресурсів. В серпні 1999 року між ДП «Чернігівнафтогазгеологія» та «Регал Петролеум» було підписано угоду про спільну діяльність на Свиридівському та Мехедівсько-Голотовщинському родовищах. За умовами договору, компанія «Регал Петролеум» зобов’язувалася інвестувати дослідно-промислові роботи, а ДП «Чернігівнафтогазгеологія» повинна була їх виконувати. Ліцензії на видобуток в той момент належали ДП «Чернігівнафтогазгеологія». Начебто і робота йшла: за цей час було відновлено чотири свердловини, пробурені раніше за бюджетні кошти, та пробурено дві нові свердловини, з яких одна виявилася непродуктивною. На родовищах нараховувалося 10 діючих свердловин: половина була спільною власністю ДП «Чернігівнафтогазгеологія» та компанії «Регал Петролеум», інша половина належала нафтогазовидобувному управлінню «Полтаванафтогаз» ВАТ «Укрнафта».

Дія ліцензій ДП «Чернігівнафтогазгеологія» на ці родовища закінчувалася 27 червня 2004 року. Підстав боятися інших претендентів на отримання ліцензії у ДП «Чернігівнафтогазгеологія» не було, адже воно мало очевидні переваги перед рештою претендентів, тому що, насамперед, відкрило родовища, весь час проводило геологорозвідувальні роботи на цих родовищах, зокрема і за власний рахунок, було власником всіх попередніх ліцензій, має великий досвід, кваліфікований персонал, необхідні матеріально-технічні ресурси та дозволи, а також було й залишається на 100% державним підприємством.

23 червня відбулося засідання комісії Держкомприродресурсів, про яке ніхто з претендентів, окрім компанії «Регал Петролеум», не знав. На цьому засіданні було заявлено, що ДП «Чернігівнафтогазгеологія» відмовляється від своїх намірів отримати ліцензії на користь компанії «Регал Петролеум», а інших претендентів немає. Відтак одразу було прийнято рішення про видачу ліцензій на Мехедівсько-Голотовщинське та Свиридівське родовища компанії «Регал Петролеум», а 25 червня за підписом першого заступника голови комітету Гошовського С.В. спеціальні дозволи на користування надрами № 3334 Мехедівсько-Голотовщинського родовища та № 3335 Свиридівського родовища вже було видано Регалу. Для ДП «Чернігівнафтогазгеологія» таке рішення було, м’яко кажучи, приголомшливим, адже керівництво підприємства дізналось про нього з офіційного листа «Регал Петролеум» від 1 липня 2004 і то, саме в той час, коли ДП «Чернігівнафтогазгеологія» продовжувало, згідно з вимогами Державної геологічної служби, готувати документи на подання для отримання ліцензії. Державний комітет природних ресурсів в листі до ДП «Чернігівнафтогазгеологія» аргументував відмову тим, що зі сторони заявника були допущені серйозні недоліки при подачі пакету документів.

З 1 -го липня набув чинності «Закон про Державний бюджет України на 2004 рік», статтею 9 якого було визначено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються виключно шляхом їх продажу на аукціонах. А після набуття чинності «Закону про внесення змін до держбюджету 16 липня 2004 року», до Закону було внесено поправку, яка передбачала випадки надання ліцензій уповноваженим органом поза аукціонами. Оскільки виняткам в законах вже історично присвячують більше уваги, аніж самим законам (власне для цього їх і створюють), то, по суті, Держкомприродресурсів з 1 липня 2004 року отримав право самостійно і на власний розсуд видавати ліцензії. Тепер виявилося, що замість ліцензій від 25 червня Держкомприродресурсів видав компанії «Регал Петролеум» ліцензії, що датовані 1 липнем, але тепер № 3334 на Свиридівське родовище, а № 3335 на Мехедівсько-Голотовщинське родовище. Тобто Держкомприродресурс так поспішав, що аж переплутав номери (номери ліцензій та назви родовищ не відповідали попереднім).

До переліку документів на отримання ліцензії, які обов’язково вимагались Держкомприродресурсом, входило погодження Полтавської обласної Ради народних депутатів. Без такого погодження документи на отримання ліцензії не розглядаються. Заявку на погодження до Полтавської обласної Ради народних депутатів направили всі претенденти. Тільки 29 червня Полтавська обласна Рада народних депутатів на своїй сесії надала погодження на отримання ліцензій на промислову розробку всім трьом претендентам. Таким чином, на час засідання комісії (нагадаємо, що дата засідання – 25 червня) Держкомприродресурсів такого погодження у компанії «Регал Петролеум» не було. Отже, виходить, що Держкомприродресурсів до 1 липня 2004 року не мав права розглядати питання про видачу ліцензій, і тим більше їх видавати.

27 червня 2004 року, як вже згадувалося, було визначено датою закінчення дії попередніх ліцензій на Свиридівське та Мехедівсько-Голотовщинське родовища, після якої всі роботи на родовищах, зокрема і видобуток, повинні були бути зупинені. Оскільки «Регал Петролеум» є акціонерним товариством, акції якого виставляються на Лондонській фондовій біржі і курс акцій залежить від результатів діяльності компанії, зупинка та простій свердловин одразу могли б відбитися на ціні акцій, що призвело б до фінансових втрат. А отримання ліцензії компанією ««Регал Петролеум» в одноосібне користування значно підвищило б курс акцій. Нескладна арифметика. Тож «Регал Петролеум» та Держкомприродресурсів зробили все, щоб ліцензії отримав саме «Регал Петролеум» до 27 червня.

Пошук правди

Звісно, за таких обставин, керівництво НАК «Надра України», до складу якого входить ДП «Чернігівнафтогазгеологія», не могло стояти осторонь цих подій. Оприлюднивши чисельні порушення законодавства, «Надра України» звернулося з листами про ці порушення до Голови Уряду – спочатку до Віктора Януковича, потім до Юлії Тимошенко, Генпрокурори, СБУ та до Голови координаційного комітету по боротьбі з корупцією та оргзлочинністю при Президентові України.

14 липня 2004 року, згідно з дорученням Президента, Кабінет Міністрів України надав окреме доручення Держкомприродресурсів призупинити дію виданих ліцензій компанії «Регал Петролеум» до з’ясування правомірності їх видачі. Проте доручення ігнорується, і Регал продовжує користуватися ліцензіями. Це мало коштувати Регалу великих грошей.

В жовтні 2004 року «Чернігівнафтогазгеологія» та «Регал Петролеум» укладають договір, згідно з яким Регал, як власник ліцензій, проводить промислову розробку родовищ. Проте вже в березні 2005 року Регал ініціює судовий процес щодо користування «спільно нажитим» майном з «Чернігівнафтогазгеологією». Господарський суд Полтавської області виносить рішення, за яким майно переходить до «Регал Петролеум», а він, в свою чергу, зобов’язаний виплатити «Чернігівнафтогазгеології» 15 млн. 785,864 грн. Саме в таку суму було оцінено частку «Чернігівнафтогазеології». Смішні гроші для такої справи, погодьтесь…

25 березня 2005 року Анатолій Кінах, який на той час обіймав посаду Першого віце-прем’єр-міністра України, звернувся до Мін’юсту за роз’ясненням правових підстав надання Держкомприродресурсом ліцензій. Вже 31 березня в.о. міністра А.П. Заєць надав відповідь, якою констатував, що Держкомприродресурс не мав жодних підстав видавати ліцензії без проведення аукціонів. З цього моменту справою починають потроху цікавитися різні державні служби.

У вересні до справи береться Генпрокуратура і поширює заяву про те, що «Регал Петролеум» незаконно працює на Україні та завдає державі багатомільйонні збитки. Керівництво Регал наполягає на законності отриманих ліцензій.

Чернігівнафтогазгеологія намагається боронитися в Київському міжобласному апеляційному господарському суді, але суд в жовтні 2005 року визнає правильність рішення Господарського суду Полтавської області.

10 листопада 2005 року Господарський суд Києва визнає недійсним наказ Держкомітету природних ресурсів про видачу ліцензій, і 18 листопада Господарський суд Полтавської області зобов’язав «Регал Петролеум» повернути НАК «Надра України» 5 з 8-ми свердловин. Сторони не зупиняють «військових дій», постійно подаючи апеляцію до вищих судових органів. Проте в результаті розгляду справи Господарськогим судом Полтавської області, а згодом і Вищим господарським судом України, 5 свердловин залишаються за ДП «Чернігівнафтогазгеологія».

За півкроку до виборів

Хоч суди і працюють на повну потужність, розглядаючи законність ліцензій, Міжвідомча робоча група з питань перевірки достовірності даних у матеріалах, на основі яких у 2003-2004 роках надавалися ліцензії на користування надрами, не поспішає розголошувати результати своєї роботи. Хоча пан Лизун – перший заступник міністра та голова Міжвідомчої робочої групи – вже давно розібрався у справі. Про це свідчить Протокол засідання Міжвідомчої робочої групи від 15 листопада 2005 року. Можемо тільки припустити, що Уряд притримував цей скандал до виборів, але преса вже почала потрохи розкривати справу, тому 11 січня 2006 року пан Єхануров дає доручення Міністерству природи оприлюднити матеріали робочої групи. Єхануров все більше звертається до теми ліцензій, у лютому Уряд навіть видає постанову про порядок проведення аукціонів на видачу ліцензій для надрокористування.

31 січня 2006 року НАК «Надра України» доводить в Апеляційному господарському суді Києва свою правоту щодо позбавлення «Чернігівнафтогазгеологія» в 2004 році ліцензії на промислову розробку 2-х родовищ (Мехедівсько-Голотовщинського і Свиридівського) і незаконну передачу її Regal Petroleum Plc. Regal одразу прикидається «кинутим інвестором». Саме тоді в пресі були надруковані заяви Віктора Дмітрієва, керівника представництва Regal Petroleum в Україні, що, мовляв, про які інвестиції може йти мова, якщо в Україні ось так можуть взяти і відібрати ліцензію. Пан Дмітірієв погрожує подати на Україну до європейських судових інстанцій, а також проводить прес-конференцію, де через ЗМІ звертається до Кабміну і просить втрутитися в конфлікт.

8 лютого Генпрокуратура направляє до Міністерства охорони навколишнього природного середовища (уповноваженого з квітня 2005 р. органу на видачу ліцензій) ноту з вимогою анулювати 508 ліцензій на користування надрами. Павло Ігнатенко, міністр охорони навколишнього природного середовища, представляє Урядові звіт про результати перевірки зловживань з ліцензіями на надрокористування. Резюме – 276 ліцензій, виданих в 2-й половині 2004 року, потрібно анулювати. 27 лютого фортуна знову повертається обличчям до Regal – Вищий адміністративний суд України призупиняє виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2006 про визнання недійсними ліцензії Regal Petroleum на промислову розробку родовищ.

1 березня Єхануров пропонує власникам ліцензій «мирову» – залишити ліцензії собі, але доплатити державі недоотримані кошти за ліцензій – 4,5 млрд. гривень. Але цей крок вже більше розцінюється як намагання уряду хоч щось отримати в даній ситуації. «Чесні інвестори» обурюються, що сума в 4,5 млрд. гривень взята з неба, а реальна сума, вкладена державою, складає 300 000 млн. грн.

9 березня 2006 року на урядовому сайті http://www.kmu.gov.ua/document/30629364/Перел%20к%201.doc з’являється довідка Міністерства екології та природних ресурсів України щодо стану надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами у 2004 - 2005 роках. Цікавим для багатьох виявився список компаній, що отримали ліцензії на користування нафтогазоносними надрами в 2004 році.

Але в подальшому на тлі після виборчих баталій питання з ліцензіями відходить на задній план. Ними вже майже ніхто не цікавиться, і це розв’язує руки «Регал Петролеум».

5 травня 2006 року «Регал Петролеум» звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Суд залишив скаргу без задоволення – «Регал Петролеум» не має права на провадження робіт на Мехедівсько-Голотовщинському та Свиридівському родовищах.

Рішення суду не зупиняє Регал у його прагненні за будь-яку ціну отримати жадані родовища, адже на той момент вже стає відомо про обман з порожніми свердловинами в Греції, і Україна залишається останньою надією. 21 червня 2006 Веховний Суд України розглядає скаргу «Регал Петролеум» та визнає дозволи на видобуток газу по 2-х родовищах недійсними.

Після такого рішення Регал був зобов’язаний повідомити своїх акціонерів, але не зробив цього. Натомість 17 липня на сайті «Регал Петролеум» з’явилось дивне повідомлення про отримання дозволу для видобутку газу на площах, ліцензії яких були скасовані.

Як «Регал Петролеум» вдалося відновити видобуток газу.

Справа була зроблена завдяки «дзеркальній» судовій справі. До Господарського суду міста Києва був поданий позов від ВАТ «Укрзакордонгеологія». «Укрзакордонгеологія» є покупцем українського газу у «Регал Петролеум» і суть позову полягала у недотриманні Регалом умов контракту, згідно з яким він має продавати компанії український газ.

14 липня 2006 року Господарський суд м. Києва виніс наступні рішення:

«заборонити відповідачеві припиняти видобуток газу на Свиридівському та Мехедівсько-Голотовщинському газоконденсатних родовищах …»

«заборонити будь-яким особам перешкоджати відповідачеві у здійсненні видобутку газу на Свиридівському та Мехедівсько-Голотовщинському газоконденсатних родовищах …»

Живучості «Регал Петролеум» і їх безкарності можна тільки дивуватись. Але факт залишається фактом – іноземна компанія видобуває наші багатства! І про це мовчить преса, хоча інформація про це була поширена і навіть було представлено копію рішення суду.

Впродовж часу, відколи тягнулись суди, свердловини на Свиридівському та Мехедівсько-Голотовщинському газоконденсатних родовищах то відкривали, то закривали. Такі дії ведуть до втрати покладів, але, здається, «Регал Петролеум», цим не надто переймається, адже компанія просто набиває свої кишені за рахунок України.

Справа про банкрутство ДП «Балакліяпромгеофізика»

«Балакліяпромгеофізика» – єдине державне підприємство, яке виконує спеціалізовані геофізичні дослідження на нафтогазових свердловинах. Звичайно ж, той, хто володіє такою інформацією, може досягнути значних результатів при геологічних розвідках та експлуатації існуючих та нових родовищ нафти, газу та вторинних корисних копалин.

Основними замовниками робіт «Балакліяпромгеофізика» були «Укрбургаз», ДК «Укргазвидобування», НАК «Нафтогаз», НАК «Надра України» та згадувана «Полтавнафтогазгеологія» (які й стали основними боржниками «Балакліяпромгеофізики»).

Схема збанкручення «Балакліяпромгеофізика» очевидна і вражає своєю прямолінійністю. Підприємство пройшло процедуру банкрутства й розпродажу, приводом для якого став позов на кумедну, як для такого підприємства суму - 902 000 грн. У жовтні 2003 р. ДПІ Балаклавського району Харківської області подає до господарського суду заяву про порушення справи про банкрутство ДП «Балакліяпромгеофізика». І хоч НАК «Надра України» виступила гарантом погашення заборгованості, факт поруки не було взято до уваги. У грудні, відповідно до ухвали суду, вводиться процедура розпорядження майном боржника. Розпорядником майна призначається Нікін О.І. Саме він як розпорядник майна починає керувати грошима та майном підприємства, і саме за його клопотанням господарський суд Харківської області ухвалами від 17 та 18 грудня 2003 р. відсторонив директора «Балакліяпромгеофізика», спостережну раду та ревізійну комісію НАК «Надра України» від управляння дочірнім підприємством, поклавши їх права та обов’язки на розпорядника майна. 30 січня 2004 року все майно геологорозвідувального підприємства було продано на універсальній товарній біржі «Харків». Слід зауважити, що майно підприємства оцінене та виставлене на продаж за ціною, що вдвічі, а то й втричі менша за реальну вартість. Купило все майно підприємства «Балакліяпромгеофізика», загальна ціна якого склала 902 000 грн., «Укрзакордонгеофізика». Пізніше, за повідомленням Балаклійського БТІ, майно перейшло до так званого ТОВ «Українська геофізична компанія». До речі, дивним є збіг обставин (а може, й не зовсім дивним, позаяк тут є закономірність), що засновником ТОВ «Українська геофізична компанія» є Романенко Владислав Іванович, брат колишнього Голови Правління НАК «Надра України» – Ігоря Івановича Романенка.

«Укрнафтобуріння» – «Полтаванафтогазгеологія»

Після різкого скорочення державних асигнувань підприємство «Полтаванафтогазгеологія» вдалося до типового сценарію – пошуку приватних інвесторів, намагаючись бодай зберегти накопичені за кілька десятиліть роботи унікальні відомості про родовища, які є народним надбанням і мають стратегічне значення. Починаючи з 2000 року інвестиційним партнером «Полтаванафтогазгеології» стало ЗАТ «Девон» - спільно новоутворене НАК «Нафтогаз України» та PGNiG (польський аналог російського «Газпрому»). Відповідно до раніше прийнятих рішень, «Девон» уклав із «Полтаванафтогазгеологією» договір про спільну діяльність на Сахалінському родовищі і протягом п’яти років сумлінно виконував узяті на себе зобов’язання. За цей період було виконано колосальний обсяг робіт із освоєння родовища, споруджено потужний завод комплексної підготовки газу, побудовано газопровід. 2003 року «Полтаванафтогазгеологія», а разом із нею ЗАТ «Девон», відсвяткували довгоочікувану перемогу: було видобуто перші кубометри газу. Вже до середини 2005-го «Девон» планував ввести в експлуатацію чотири свердловини з загальним планованим добовим дебітом у 520 тис. кубометрів природного газу. Загальний обсяг інвестицій, залучених «Девоном» починаючи з 2000 року, становив близько 39 млн. грн. Саме це підприємство взяло на себе головний тягар фінансових уливань у розробку родовища. У травні 2002 року «Полтаванафтогазгеологія» одержала спеціальний дозвіл на подальше геологічне вивчення «Сахалінки», яке включало, зокрема, дослідно-промислову розробку родовища. Термін дії ліцензії мав закінчитися в січні 2006-го, при цьому передбачалася можливість пролонгації.

У 2004 році «свіжоспечена» донецька компанія «Укранафтобуріння», серед засновників якої фігурує Микола Злочевський та ТОВ «Інфікс», подає заявку до Держкомприродресурсу на отримання ліцензії на «Сахалінці». Слід зазначити, що незадовго до того Держкомітет з природних ресурсів відібрав ліцензію у "Полтаванафтогазгеології" (за позовом однієї з компаній, начебто за борги у розмірі 10 тис грн. – мізерної для такої сфери суми), і незважаючи на те, що ліцензію таки було незабаром поновлено, підприємство опинилося у ситуації «подвійних ліцензій», коли власником ліцензії було ще одне, вже згадане підприємство – ЗАТ «Укрнафтобуріння». У результаті на Сахалінському родовищі з’явилося відразу 2 ліцензіати (до речі, рішення про видачу ліцензії ЗАТ «Видобувна компанія Укнафтбуріння» було прийняте усього за три дні після подання заявки). А це щонайменше передумова до техногенної та природної катастрофи, адже виконувати роботи на одному родовищі можна лише узгоджено, планомірно регулюючи тиск у пластах і віддачу свердловин. Якщо ж із покладами починають працювати різні бурові, чиї керівники дотримуються різних поглядів на ситуацію, таке родовище приречене на загибель.

Два ліцензіати одразу звернулись до судових органів, і судова тяганина розтягнулась на роки. 14 травня 2006 року закінчувалась дія ліцензії на роботи на «Сахалінці», і подальшу долю родовища мав вирішити Кабінет Міністрів України. Міністерство охорони навколишнього середовища планувало продати ліцензію на аукціоні за суму не менше 200 млн. грн. Всі охочі одразу почали зондувати ґрунт на можливість отримання ліцензії. Проте пристрасті довкола Сахалінського родовища вирішились на користь ДП «Полтаванафтогазгеологія». Міністерство охорони навколишнього середовища в кінці березня продовжило ліцензію на рік державному підприємству.

Досьє на незаконних ліцензіатів

«Регал Петролеум»

Британська компанія «Регал Петролеум» зареєстрована на Норманських островах у 1995 р. В Україні з’являється із дочірньою філією у 1999. Основним видом діяльності в Україні є розвідка та видобуток корисних копалин. Географія газонафтових інтересів компанії доволі широка: Румунія, Греція, Єгипет, Україна. Компанія має скандальну репутацію, насамперед, завдяки своєму засновнику Франку Тімісу. Він кілька разів був засуджений за зберігання маріхуани (вперше – у 1982 році), а також неодноразово був звинувачений у транспортуванні сильних наркотиків (героїну). У 2003 р. під керівництвом Тіміса був збудований газогін вартістю 1 млн. доларів для експорту газу з основного українського родовища, який ще й досі не розпочав своєї роботи. У червні 2005 Тіміс подає у відставку, підставою для якої став провал компанії у Греції та, природно, незадоволеністю акціонерів. Компанія знана приховуванням фактів у Румунії та Греції. Останній скандал пов'язаний саме з свердловинами в Греції. Регал приховував від акціонерів той факт, що пробурені свердловини порожні. Не витримавши тягаря постійного обману (на той час Регал приховував також стан справ в Україні) в червні 2006 року з компанії йде її голова Пауль Морган (Mr Paul J Morgan).
Курс акцій компаній, розміщених на Лондонській фондовій біржі. Зверніть увагу, як високо котувались акції в той час, коли наші держслужбовці направо і наліво роздавали родовища.

Динаміка курсу акцій «Регал Петролеум» на Лондонській фондовій біржі за останні 5 років.

ЗАТ «Укрнафтобуріння»

Засновниками ЗАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» є ТОВ «Новатор - спецбуд» та ТОВ «Віксен Джейн Елем». В свою чергу, саме остання фірма має засновником, окрім згаданої ТОВ «Інфокс», ще кілька офшорів з Віргінських островів та ТОВ ВКФ «Бріліант Спіріт Україна». Ось кілька красномовних фактів про «Укрнафтобуріння»:

- компанія зареєстрована у листопаді 2004 р., і вже за три дні з моменту подання заявки на отримання ліцензії на розробку Сахалінського родовища того ж року Держкомітет природних ресурсів виніс рішення на користь компанії.

- реєстрація і діяльність компанії припадає саме на той час, коли Держкомітет природних ресурсів активно «роздає» ліцензії, що вже через рік були визнані такими, що надавалися нелегально.

Чому ж під час видачі ліцензії було проігноровано той факт, що на родовищі вже працювало, й доволі успішно, принаймні три видобувні компанії (найбільш успішне – українсько-польське ЗАТ «Девон»), а ДП «Полтавнафтогазгеологія» вже вклало у розробку понад 350 млн.? Серед іншого, чому саме донецька фірма у листопаді 2004 одержує у своє розпорядження, обійшовши при цьому більш заможних і, найголовніше, легальних видобувачів, ліцензію на розробку найбільшого в країні родовища?

Подаючи заявку на ліцензію Держкомітетові, компанія фактично позбавила на деякий час «Полтавнафтогазгеологію» ліцензії (ліцензія була анульована Держкомітетом природних ресурсів, і, зрештою, згодом була поновлена) і спровокувало ситуацію «подвійного» ліцензування на родовищі.

Сахалінське родовище було основним об’єктом, який забезпечував виробничу діяльність ДП «Полтаванфтогазгеологія»: заробітну плату, обсяги робіт колективу тощо. У зв’язку з експропріацією ліцензії підприємство фактично було доведене до межі ліквідації.

ТОВ «Інфокс»

ТОВ «Інфокс» – холдинг з річним оборотом понад 900 млн. дол., найбільший нафтотрейдер України. До складу холдингу входить ряд компаній: ТОВ «Парі», енерго-сервісна компанія «ЕСКО-ПІВНІЧ», ТОВ «Нібор», ТОВ «Інтер-Трейд», разом із якою здійснює контроль над ЗАТ «Іллічівський паливний термінал».

Засновники компанії – Микола Лісін (депутат СДПУ(о), ініціатор створення ЗАТ «Іллічевський паливний термінал»), Микола Злочевський (голова Державної комісії по природнім ресурсам 2003-2004, депутат СДПУ(о), С. Гошовський (заступник голови Державної комісії по природнім ресурсам). Сьогодні «Інфокс» контролює значну частину ринку бензину й інших нафтопродуктів в Україні. «Засвітилася» компанія й у справі приватизації на 49 років майнового комплексу комунального підприємства «Одесводоканал», спровокувавши суспільний резонанс тим, що справа пройшла поза увагою ЗМІ й інших публічних джерел інформації, як-то громадських слухань й ін., як це передбачено Орхуською конвенцією, до якої приєдналася і Україна. І тільки завдяки екологічним організаціям справа і ситуація навколо «Одесводоканалу» набула публічності.

У 2004 р. ТОВ «Еско-Північ» стала однією з тих компаній, які доволі легко і нелегально отримали дозволи від Держкомресурсу на розвідку Карайкозівського родовища та геологічне вивчення Рокітнянської площі (дозволи були анульовані у 2005 році Міністерством охорони навколишнього природного середовища).

ТОВ «Парі» мало дозволи на користування надрами на Шереметівському, Пилипівському родовищі, Чуквинській площі та Нікловецькому родовищах вуглеводнів у Львівській обл., проте ліцензії були анульовані (окрім ліцензії на Шереметівське родовище) через те, що ТОВ «Парі» не розпочав роботу на виділеній площі впродовж понад 180 днів.

Від моменту реєстрації ТОВ «Нібор» не провадило жодної діяльності.

Родовища, що стали об’єктами зазіхань

Рокітнянська площа

Рокітнянська площа – у 2004 році дозвіл на розвідку Карайкозівського родовища та Рокітнянської площі нелегальним шляхом від Держкомресурсів отримала компанія ТОВ «Еско-Північ», що входить у холдинг «Інфокс».

Пилипівське, Нікловицьке, Шереметівське, Луценківське родовища, Чуквинська площа

З назвами цих родовищ пов’язана діяльність ТОВ «Парі». Від початку усі роботи, пов’язані із розробкою, проводились ДП «Західукргеологія», і внаслідок перерозподілу 2004 року, проведеному Державним комітетом природних ресурсів на чолі із Злочевським, всі потрапили до рук підконтрольної йому фірми ТОВ «Парі». Обсяг бюджетних коштів, вкладених у вивчення родовищ (Луценківське, Михедівське, Свиридівське, Карайкозівське, Сахалінське, Нікловицьке, Шереметівське, Пилипівське та площі Рокітнянська та Роганська), ліцензії на які були відібрані у підприємства НАК «Надра України», за весь період їх вивчення складає 1 млрд. 250 млн. 785 тис.грн.

З Протоколу засідання Міжвідомчої робочої групи з питань перевірки користуванням надрами: упродовж 2003 -2004 рр. Держкомприродресурсом було відібрано 16 ліцензій в державних підприємств, у тому числі на стратегічно важливі родовища нафти й газу, зокрема Луценківське, Михедівсько-Глотовшинське, Пилипівське, Шереметівське, Карайкозівське та інші. З передачею ліцензій приватним структурам, фактично, їм передані вкладені державою величезні кошти на безповоротній основі.

Карайкозівське родовище

Карайкозівське родовище – має значні поклади природного газу, розташоване у Харківській обл. У 2004 році дозвіл на розвідку Карайкозівського родовища та Рокітнянської площі нелегальним шляхом від Держкомресурсів отримала компанія ТОВ «Еско-Північ».

Сахалінське родовище

Сахалінське родовище (більше відоме як «Сахалінка») – Краснокутівський р-н, Харківська обл., родовище перебуває у геологічному вивченні з 1980 р, потенціал родовища становить 15 млрд. кубометрів газу, 1,7 млн. тонн газового конденсату і приблизно ж стільки нафти. Для України такий ресурс є досить солідним. З 1999 року значно скоротилося, а по суті припинилося бюджетне фінансування робіт на родовищі. ДП «Полтаванафтогазгеологія», на яке припадає близько 69% усіх геологорозвідувальних робіт вижило, проте не змогло уникнути долі більшості державних підприємств – ліцензію на Сахалінку було відібрано та повернено після довгої боротьби.

Мехедівсько-Голотовщинське та Свиридівське газоконденсатні родовища

Мехедівсько-Голотовщинське газоконденсатне родовище – розташоване за 15 км на північний захід від райцентру Лохвиця (Полтавська обл.). Загальна площа родовища — 129 кв. км.Свиридівське родовище – розташоване на схід від Мехедівсько-Голотовщинського родовища і має загальну площу 140 кв. км. Вірогідні резерви двох родовищ містять 25,1 млрд. кубометрів газу і 5,83 млн. кубометрів газового конденсату. Обидва родовища були відкриті більше 30 років тому державним підприємством.«Чернігівнафтогазгеологія» (що згодом стало дочірнім підприємством «Надра України») було упродовж тривалого періоду власником ліцензій на геологічне вивчення та дослідно-промислову експлуатацію цих родовищ. На родовищах за кошти держбюджету за цей час було пробурено 18 глибоких (близько 5000 м) свердловин, ще дві свердловини були пробурені коштом ВАТ «Укрнафта». В розвідку цих родовищ було вкладено сотні мільйонів бюджетних коштів, проте сьогодні, по суті, власником ліцензій є приватна іноземна компанія «Регал Петролеум», що вдало використала й продовжує використовувати безлад в країні та продажність деяких державних службовців.