Нафтогазова складова енергетичної безпеки

Забезпечення економіки України енергоресурсами - одне із ключових питань незалежності держави. Енергетичний баланс України за останні роки характеризується такими цифрами: частка природного газу серед енергоносіїв становить 45%, вугілля - 25%, нафта - 13%, атомна енергетика та інші джерела - 14%. Таким чином, головним джерелом енергозабезпечення держави є  природний газ. У країнах Європи це доволі унікальне явище притаманне тільки Україні. Адже у європейських державах частка природного газу в енергетичному балансі у межах 20-25%, натомість переважає споживання нафти і нафтопродуктів - 39-42% всіх енергоресурсів. Іншою проблемою є те, що Україна належить до енергодефіцитних країн, бо за рахунок власного видобутку забезпечує себе лише на 24-25% газом та на 12% нафтою.

Проблема дисбалансів

Річне споживання газу в Україні в середньому становить 76 млрд. кубометрів. Необхідна його кількість забезпечується передусім за рахунок отримання щорічно 28 млрд. кубометрів газу як плати за транзит російського газу через українську територію до країн Європи і Туреччини. Але у зв'язку з тим, що з Росією укладено договір про реструктуризацію боргу за газ, спожитий у 1997-2000 роках, протягом 2005-2009 років НАК "Нафтогаз України" щорічно в рахунок погашення цього боргу надаватиме послуги з транзиту на суму 250 млн. дол. США та отримуватиме 23 млрд. кубометрів газу для забезпечення балансу газу України.

Дефіцит газу НАК "Нафтогаз України" покриває за рахунок його закупівлі у республіках Середньої Азії та Росії. На 2005 рік було підписано договір між ДТК "Туркменнафтогаз" і НАК "Нафтогаз України" на поставку газу, за яким Туркменистан має поставити в Україну цьогоріч 37 млрд. кубометрів природного газу. Треба зазначити, що нинішнього року у зв'язку із світовим зростанням цін на нафту, нафтопродукти і природний газ збільшилася й ціна закупівлі туркменського газу з 44 доларів (у 2004 році) до 58 доларів США за тисячу кубометрів. До того ж розрахунок за закуплений газ має проводитися на 50% валютою і 50% - поставкою матеріальних ресурсів. Крім того 13,9 млрд. кубометрів природного газу треба віддати в рахунок оплати за транзит фірмі "RosUkrEnergo", яка за договором транспортує газ від Туркменистану до східного кордону України. Таким чином, ціна газу на україно-російському кордоні з урахуванням транспортних витрат сягатиме 78 доларів за тисячу кубометрів.

Газ власного українського видобутку повністю спрямовується для задоволення потреб населення. Завдяки цьому ціни на природний газ, який НАК "Нафтогаз України" реалізує населенню, бюджетним організаціям та підприємствам теплокомуненерго, не змінювалися з 1999 року. Однак такі ціни забезпечують покриття витрат компанії менш як на 50% і, таким чином, "Нафтогаз України" щорічно субсидує споживачів соціальної сфери на суму близько 4 млрд. грн. І це за умов постійного збільшення податкового навантаження на компанію. Якщо в 1999 році "Нафтогазом України" сплачено податків на 4,9 млрд. грн., то в 2004 році ця цифра становила вже понад 6 млрд. грн., а в 2005-му з прийняттям змін до закону "Про державний бюджет" збільшиться вдвічі і сягне 10 млрд. грн. Схоже на те, що нафтогазовидобувна галузь розглядається як невичерпне джерело для латання бюджетних "дірок".

Зокрема, у 2003 році рентна плата за видобуту нафту зросла у 3,1 разу, за газ - на 6%, і було запроваджено рентну плату за конденсат у розмірі 104,04 грн. за 1 тонну. Законом "Про Державний бюджет України на 2005 рік" зупинено дію Закону України "Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат", що передбачав чітку диференціацію платежів залежно від гірничо-геологічних умов розробки родовища. Внаслідок цього рентні платежі не врегульовуються жодним законом і щоразу встановлюються законом про бюджет на відповідний рік. На 2005 рік законодавець знайшов за можливе збільшити рентну плату за нафту в 1,9 разу - зі 160 до 300 грн. за тонну, а рентна плата за конденсат підвищується майже втричі - до 300 грн. за тонну.

У цілому нафтогазовидобувні підприємства компанії сплачують до бюджету близько 70 грн. з кожної реалізованої тисячі кубометрів газу. Питома вага платежів до бюджету у їх доходах становить понад 50%, що значно перевищує частку податкових платежів у доходах підприємств будь-якої іншої галузі народного господарства.

Чому "Нафтогаз" дотує багатих?

У 2005 році за наявних цін і податків валові розрахункові збитки нафтогазовидобувних підприємств НАК "Нафтогаз України" при реалізації 1 тис. кубометрів газу для населення становлять 6 грн. За таких умов рентабельність видобутку вітчизняного газу при реалізації його населенню за існуючою ціною від'ємна і становить "мінус" 6,4%. Тобто, реалізуючи газ за нинішніми цінами, "Нафтогаз України" практично субсидує споживачів соціальної сфери. І розміри цього субсидування постійно зростають. Якщо у 2003 році компанія  недоотримала від реалізації газу власного видобутку близько 2,5 млрд. грн. виручки, то у 2004-му - вже 2,1 млрд. грн., а у 2005 році втрати від реалізації газу
власного видобутку становитимуть 2,2 млрд. грн. 1999 року ціна газу для споживачів соціальної сфери забезпечувала відшкодування виробничих витрат НАК "Нафтогаз України" на 80%, а 2004-го лише на 50%.

Для того, щоб бодай частково покрити дефіцит коштів на капіталовкладення, необхідні для підтримки власної ресурсної бази і забезпечення стабільної роботи газотранспортної системи, компанія направила повний комплекс документів НКРЕ стосовно збільшення ціни на природний газ для населення, бюджетних організацій і підприємств житлово-комунального господарства на 20%. Цей крок, на думку компанії, не призведе до негативних соціальних наслідків, оскільки сьогодні всі верстви населення, незалежно від їх соціального статусу, платять за спожитий природний газ за пільговими цінами, тоді як підвищення їх рівня дозволить частково забезпечити принцип соціальної справедливості. Тобто населення з високими доходами сплачуватиме за природний газ за новими, підвищеними цінами, а до соціально незахищених верств населення застосовуватиметься чинний механізм пільг і субсидій. У такий спосіб витрати компанії буде збалансовано додатковими надходженнями від податку на прибуток.

Збільшити ціну чи зменшити податки

Саме тому НАК "Нафтогаз України" пропонує збільшити з 1 квітня 2005 року  ціни на газ для населення, бюджетних організацій і підприємств комунальної теплоенергетики на 20% та для промислових підприємств - на рівень інфляції і забезпечення номінальної рентабельності - до 400 грн. за тисячу кубометрів.

Для порівняння зазначимо, що й у багатій на газ Російській Федерації починаючи з 1999 року щорічно здійснюється підвищення внутрішніх цін на природний газ для всіх категорій споживачів, зокрема і для населення. Якщо у 1999 році ціна на природний газ для споживачів соціальної та бюджетної сфери в Україні була в чотири рази вищою, ніж у Росії, то вже 2004 року ціна на природний газ для населення в Україні на 10% нижча, ніж у Росії.

Можна піти й іншим шляхом: не збільшувати ціну на газ для населення, бюджетних організацій і підприємств комунальної теплоенергетики, але зменшити податковий тиск на галузь. У майбутньому це питання має вирішувати уряд під час розробки змін до держбюджету. А на законодавчому рівні треба вирішити питання про зниження ставок податків у нафтогазовому комплексі (податок на прибуток, податок на додану вартість, рентна плата, рентна плата за транзитне транспортування природного газу, інші). Це дасть змогу утримувати ціни на природний газ для населення, бюджетних організацій та підприємств комунальної теплоенергетики на теперішньому рівні.

Одним із основних негативних чинників, що істотно впливають на фінансовий стан галузі, є заборгованість споживачів за використаний природний газ, що негативно позначається на розвитку газової промисловості України, не дає можливості НАК "Нафтогаз України" здійснювати необхідні капіталовкладення у модернізацію газотранспортної мережі. Сьогодні загальна заборгованість споживачів становить понад 5,4 млрд. грн., а найбільшими боржниками є підприємства теплоенергетики, які впродовж трьох років заборгували 2,5 млрд. грн. Населення розрахувалося на 79,8%. Наслідком цього є фактичне згортання програм нарощування обсягів видобування газу деякими підприємствами, що дбають насамперед про корпоративний прибуток і не є 100-відсотковою  державною власністю. Зокрема, ВАТ "Укрнафта" практично не проводить геологорозвідувальних робіт на газ.

Ресурсна база і перспективи видобутку

Досягнення максимально можливого рівня забезпеченості власними паливно-енергетичними ресурсами є принциповим завданням національної економіки України. Значна роль у його розв'язанні належить НАК "Нафтогаз України". Підприємства компанії видобувають газ та нафту на 219 родовищах, з яких у промисловій розробці знаходяться 186, у дослідно-промисловій - 43 родовища. Після досягнення в 1970-х роках максимальних обсягів видобутку газу (68,3 млрд. куб. м ) та нафти з газовим конденсатом (14,5 млн. тонн) відбувалося поступове їх зменшення з середніми річними темпами 3,3-3,7%.

Після створення у 1998 році НАК "Нафтогаз України" завдяки комплексу заходів з підвищення ефективності використання виробничої та ресурсної баз, застосування методів інтенсифікації роботи свердловин, нарощування обсягів геологорозвідувальних робіт удалося стабілізувати обсяги видобутку нафти і газу в Україні, а починаючи з 2000-2001 років забезпечити їх поступове зростання. У 2004 році підприємства "Нафтогазу України" видобули 18,9 млрд. кубометрів газу та 3,9 млн. тонн нафти з конденсатом, що відповідно на 3,7% та 3% більше, ніж у 2003 році. Компанія забезпечила 94% всього видобутку газу і 93% видобутку нафти з конденсатом в Україні.

Наявна ресурсна база дозволяє забезпечити щорічне зростання обсягів видобування газу та нафти в Україні. Сьогодні на Державному балансі запасів корисних копалин України за нафтогазовидобувними підприємствами НАК "Нафтогаз України" числиться 923,3 млрд. кубометрів розвіданих запасів газу, зокрема: 784,5 млрд. кубометрів (85%) - на родовищах, що розробляються; 95,5 млрд. кубометрів (3%) - на родовищах, підготовлених до промислового освоєння; 95,5 млрд. кубометрів (10%) - на родовищах, що розвідуються; 21,0 млрд. кубометрів (2%) - на законсервованих родовищах.

За умови зміцнення фінансового стану підприємства НАК "Нафтогаз України" не
тільки зможуть запобігти зменшенню обсягів видобування газу, а й наростити його, довівши видобуток у 2010 році до 21 млрд. 555 млн. кубометрів. До речі, це відповідає прогнозним показникам Національної програми "Нафта і газ України до 2010 року".

Розрахунки свідчать, що для досягнення вказаних обсягів видобутку в період 2005-2010 років потрібно щорічно здійснювати капітальні вкладення у видобуток газу в обсязі 2,1-2,3 млрд. грн. Однак, за умов збереження наявної  ціни на газ, як було сказано вище, чинних ставок оподаткування і обов'язкових платежів до бюджету, варто очікувати поступового зменшення обсягів видобування природного газу з 19,152 млрд. кубометрів у 2005-му до 16,952 млрд. кубометрів у 2010 році. Причина у збитковості видобування газу та, як наслідок, у відсутності джерел фінансування будь-яких програм з нарощування видобутку.

Щоб виконати основні показники Національної програми "Нафта і газ України до 2010 року", затверджені постановою Кабміну від 21.06.2001 року N 665, підприємства НАК "Нафтогаз України" нарощують обсяги геологорозвідувальних робіт, вкладаючи щороку понад 600 млн. гривень. З часу створення компанії її підприємства виконують понад 75% обсягів геологорозвідувальних робіт і забезпечують понад 80% приросту запасів від обсягів у цілому по України. Але минулий рік позначений особливими складнощами в отриманні підприємствами паливно-енергетичного комплексу спеціальних дозволів на користування надрами.

Припинити роботи чи порушувати законодавство

Законом "Про Державний бюджет України на 2004 рік" було зупинено на 2004 рік дію Кодексу про надра, Закону "Про нафту і газ" та Закону "Про державну геологічну службу України" в частині надання спеціальних дозволів на користування надрами. Фактично починаючи з 01.01.2004 року це призвело до призупинення надання спеціальних дозволів на користування надрами до розробки та затвердження Кабміном порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами. А працювати без дозволів не можна, бо Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність посадових осіб підприємств за здійснення підприємницької діяльності без наявності відповідних спеціальних дозволів на користування надрами.

Відтак підприємства НАК "Нафтогаз України" були поставлені перед вибором: припинити видобуток газу та нафти на багатьох родовищах, згорнути більше половини обсягів геологорозвідувальних робіт чи продовжити роботи з геологічного вивчення надр та їх експлуатації, порушуючи тим самим чинне законодавство України.

На сьогодні підприємства НАК "Нафтогаз України" мають 357 спеціальних дозволів, з яких 169 - на геологічне вивчення надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ газу та нафти, та 188 - на експлуатацію родовищ газу та нафти. На компанію припадає лише близько 60% виданих спеціальних дозволів від загальної кількості по Україні.

Протягом 2004 року ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" отримано лише 13 спеціальних дозволів на користування надрами (в період з липня по вересень). Держкомприродресурсів не надавав спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами державному підприємству ДК  "Укргазвидобування", посилаючись на необхідність продажу спеціальних дозволів на аукціонах. При цьому в ІІ півріччі 2004 року Держкомприродресурсів без жодних аукціонів і конкурсів надав приватним комерційним структурам 52 спеціальних дозволи, в тому числі по 8 об'єктах, на які ДК "Укргазвидобування" подала відповідні матеріали та заявку на отримання спеціальних дозволів, що робило обов'язковим проведення аукціону або конкурсу.

Крім того, на сьогодні залишається невирішеним питання отримання ДК "Укргазвидобування" спеціальних дозволів на користування надрами Юліївського та Марківського родовищ. Термін дії раніше наданого ДК "Укргазвидобування" спеціального дозволу на Юліївське родовище закінчився 21.02.2004 року, на Харківське -26.11.2004 року. У 2004 році на цих родовищах видобуто 803,4 млн. кубометрів природного газу, 37,6 тис. т газового конденсату та 23,9 тис. т нафти, що відповідно становить 5,6, 5,5 та 24,4% від видобутку ДК "Укргазвидобування". На Юліївському родовищі вперше в Україні впроваджено передову низькотемпературну технологію виробництва скрапленого пропанбутану, що дає можливість виробляти 24,9 тис. т скрапленого газу на рік. Це становить 14,1% від сумарного річного обсягу виробництва скрапленого пропан-бутану по ДК "Укргазвидобування". В облаштування та експлуатаційне розбурювання Юліївського родовища НАК "Нафтогаз України" вклала близько 300 млн. грн., а Марківського - понад 60 млн. грн.

Попри це, Держкомприродресурсів досі не виконав протокольного доручення Першого віце-прем'єр-міністра України від 30 липня 2004 року про видачу ДК "Укргазвидобування" спеціального дозволу на користування надрами Юліївського родовища. Водночас, у зв'язку з нещодавно прийнятими Верховною Радою змінами до Кримінального кодексу України, ДК "Укргазвидобування" буде змушена  припинити видобуток з цих родовищ, що ще більше ускладнить ситуацію із забезпеченням природним газом населення, бюджетних установ та інших підприємств.

Сьогодні, коли статтею 9 Закону України "Про Державний бюджет України на  2005 рік" передбачено, що у 2005 році продаж спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами здійснюється на аукціонах, порядок проведення яких встановлюється законом, ситуація з ліцензуванням ще більше ускладниться. Виходячи з досвіду 2004 року, всі нормативно-правові документи будуть розроблені Кабміном та ухвалені Верховною Радою України не раніше осені  2005 року. Це означає, що протягом майже цілого року спеціальні дозволи на користування надрами не надаватимуться.

Треба врахувати, що у 2004 році після прийняття нормативних документів було проведено три аукціони з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, на яких жодного нафтогазоперспективного об'єкта не було реалізовано.

Це вказує на неефективність використання такої форми надання спеціальних дозволів на користування надрами, як їх продаж на аукціоні. У зв'язку з цим із Закону "Про Державний бюджет України на 2005 рік" треба вилучити статті 9 та 73, які зупиняють дію законодавчих актів про надання спеціальних дозволів на користування надрами, та повернутися до застосування Кодексу України "Про надра" та Закону України "Про нафту і газ", які регламентують надання спеціальних дозволів на користування надрами шляхом проведення конкурсів.

Протягом 2005 року підприємствам НАК "Нафтогаз України" треба отримати 48 спеціальних дозволів на користування надрами на родовищах і площах, сумарний річний видобуток з яких у 2005 році становитиме понад 1 млрд. кубометрів газу, 100 тис. т нафти та 50 тис. т конденсату.

Як витрачаються кошти для розвідки?

Окремо слід сказати про держбюджетне фінансування геологорозвідувальних робіт на нафту і газ, яке має здійснюватися за рахунок відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані в минулі роки. Підприємства компанії здійснюють вищезгадані відрахування в обсязі близько 250 млн. грн. на рік. Головний розпорядник держбюджетних коштів на проведення геологорозвідувальних робіт - Держкомприродресурсів України - щорічно зменшує виділення цих коштів для НАК "Нафтогаз України". У 2003 році компанії виділено 35,1 млн. гривень, у 2004-му - 18,0 млн. гривень, а на 2005 рік планується виділити 10,0 млн. гривень. Такий обсяг виділення бюджетного фінансування інакше як знущанням з нафтогазовидобувних підприємств не назвеш. При цьому з 1998 року жодного родовища нафти і газу, відкритого за кошти держбюджету, не передано підприємствам компанії. Постає запитання: куди розподіляє Держкомприродресурсів бюджетні кошти на відтворення мінерально-сировинної бази, які формуються з відрахувань нафтогазовидобувних підприємств? І яка ефективність використання цих коштів?

Вважаємо за доцільне запровадити розподіл коштів державного бюджету, які формуються з відрахувань за геологорозвідувальні роботи підприємств НАК "Нафтогаз України", таким чином: 20% спрямувати на проведення регіональних геологорозвідувальних робіт підприємствами Держкомприродресурсів, а 80% відрахувань залишити в розпорядженні НАК "Нафтогаз України" для виконання держзамовлення з приросту запасів газу та нафти.

Ресурси морських акваторій

Під час реалізації програм нарощування власного видобутку газу НАК "Нафтогаз України" особливої ваги надає освоєнню українського сектора акваторії Чорного та Азовського морів. Початкові сумарні видобувні ресурси українського сектору акваторії Чорного і Азовського морів оцінюються в 1531,9 млн. т умовного палива. Видобувні перспективні та прогнозні ресурси вуглеводнів шельфу Чорного та Азовського морів становлять 1395,3 млн. т умовного палива, в тому числі 1143,2 млн. - у акваторії Чорного моря та 252,1 млн. - у акваторії Азовського моря.

Враховуючи обсяги розвіданих та видобутих вуглеводнів і те, що освоєність потенційних ресурсів на акваторіях не перевищує 4%, потрібно нарощувати обсяги геологорозвідувальних робіт на нафту і газ у цьому регіоні. На сьогодні в межах шельфу Чорного моря відкрито вісім родовищ, в Азовському морі - шість. Протягом 2003-2004 років введено в розробку два перші родовища у південній частині акваторії Азовського моря - Східно-Казантипське і Північно-Булганацьке. В результаті ДАТ "Чорноморнафтогаз" у 2004 році вперше досягло знаменного рубежу - мільярдного обсягу видобутку газу, отримавши за рік 1137 млн. кубометрів "блакитного палива", що на 39% перевищує рівень видобутку 2002 року і на 25,8% - рівень 2003 року.

У 2006-2007 роках планується ввести у розробку ще одне родовище в Азовському морі (Північно-Керченське), а також Одеське і Безіменне родовища на північно-західному шельфі Чорного моря.

На Північно-Керченське родовище вже складено проект дослідно-промислової розробки - тут плановано побудувати дві морські стаціонарні платформи, на кожній пробурити по сім експлуатаційних двоствольних свердловин. Загальні витрати на облаштування родовища становитимуть близько 130 млн. гривень. Максимальний річний видобуток з цього родовища буде 125 млн. куб. метрів газу.

На Одеському газовому родовищі планується побудувати дві морські стаціонарні платформи, на кожній пробурити по чотири експлуатаційні свердловини. На Безіменному газовому родовищі буде побудовано морську стаціонарну платформу, пробурено чотири експлуатаційні свердловини. Оскільки Одеське і Безіменне родовища розташовані близько одне від одного, то вони експлуатуватимуться як єдиний комплекс. Загальні витрати на облаштування родовищ становитимуть близько 500 млн. грн. Максимальний видобуток з цих родовищ прогнозується на рівні 700 млн. куб. метрів газу на рік.

З метою нарощування ресурсної бази вуглеводнів у межах північно-західної частини шельфу Чорного моря планується в 2005 році на площі Рифтова-Осетрова пробурити свердловину глибиною 4500 метрів. А загалом у 2006-2010 роках буріння буде проводитися ще на 9 перспективних площах: Янтарній, Губкіна, Каламітській, Комсомольській, Штормовій-глибинній, Крайовій, Зональній, Корнілова, Нахімова, які знаходяться в районі вже відкритих газових родовищ.

Одним із найперспективніших об'єктів шельфу Чорного моря є структура Паласа, прогнозні видобувні ресурси якої становлять близько 75 млрд. кубометрів газу. За умови освоєння родовища максимальний річний видобуток газу з нього становив би 3,5 млрд. кубометрів. Термін окупності проекту - 12 років. З огляду на великі глибини моря (450-850 метрів) вивчається можливість залучення компанії-інвестора, яка володіє установкою, придатною для буріння свердловин на великих глибинах моря. За належного фінансування та виконання робіт з пошуку, розвідки і облаштування родовищ до 2010 р. обсяг морського видобутку газу буде доведено до 2 млрд. кубометрів на рік.

На завершення треба зазначити, що в 2005 році підприємства НАК "Нафтогаз України" забезпечать видобування 19 млрд. 152 млн. кубометрів газу та 3885 тис. т нафти разом з газовим конденсатом, що відповідно на 201 млн. кубометрів та 81 тис. т більше, ніж у 2004 році. Ефективна робота нафтогазовидобувних підприємств компанії в частині видобування природного газу в період 2001-2004 років дала змогу забезпечувати щорічне зростання обсягів його видобутку. Проте джерелом фінансування виробничих програм при фіксованій ціні газу та зростаючих податках неминуче ставали залучувані кредитні ресурси, в тому числі отримані за рахунок розміщення єврооблігацій, можливість повернення яких за існуючих цін на газ власного видобутку та за наявного податкового навантаження на галузь опиняються під загрозою.

Іван ДІЯК,

генеральний секретар Національної газової спілки України.