2007-01-12

Надрокористування в Одеській області

Одеська область не відрізняється великою різноманітністю корисних копалин. В основному – це сировина для будівельних матеріалів.

Найбільше розповсюджені тверді нерудні корисні копалини місцевого значення – піски, суглинки, гравій, галька, граніти, які використовуються як будівельні матеріали або ж сировина для їх виробництва, і добуваються переважно в Біляївському, Роздільнянському, Комінтернівському, Б-Дністровському та Красноокнянському районах.

З інших корисних копалин виявлені чи попередньо розвідані: нафта, природний газ, залізна руда, фосфорити, кольорові метали, золото, кам’яне та буре вугілля, лікувальні грязі та ін. Видобування корисних копалин загальнодержавного значення, наприклад нафти та газу, знаходиться фактично на стадії дослідницько-промислових розробок.

Більш активно на предмет виявлення нафтогазоносних родовищ вивчається шельф Чорного моря, оскільки вартість пошукових робіт тут значно дешевша, ніж на суходолі. З 2000 року роботи виконуються підприємством “ПричорноморДРГП” (м. Одеса) з борту єдиного в Україні спеціалізованого науково-дослідницького судна “Іскатєль”, яке проводить сейсморозвідувальні дослідження.

Протягом всього періоду (45 років) нафтогазопошукових робіт на північно-західному шельфі дослідження концентрувалися у східній частині, прилеглій до Криму, та були орієнтовані на вирішення енергетичних проблем півострова.

За результатами досліджень на території північно-західного шельфу Чорного моря виявлено шість родовищ газу та конденсату. Чотири з них експлуатуються (Голіцинське, Шмідта, Штормове, Архангельське), і газ з цих родовищ постачається газопроводами на Кримський півострів, а два родовища готуються до розробки (Одеське та Безіменне).

Окрім того, поблизу узбережжя області виявлений поклад вуглеводнів Олімпійський. На сьогодні, після проведення більш детальної сейсморозвідки, його законсервовано. Питання про подальше буріння на цьому покладі ще не вирішене.

На суходолі, за результатами сейсморозвідувальних робіт, на початку 70-х років ДП “Кримгеологія” проводило буріння по Білоліському блоку (Б-Дністровський, Саратський, Татарбунарський райони). Продуктивними вважаються середньодевонські сульфатно-карбонатні колектори, які залягають на глибинах 2630-3640 метрів. Виявлено Східно-Саратське родовище на північ від с. Жовтий Яр Саратського району, де продуктивною виявилася одна свердловина та Жовтоярське родовище на південь від с. Жовтий Яр (Татарбунарський район), (продуктивних свердловин не має).

Розвідані запаси нафти не мали на той час промислової цінності у зв’язку з високою собівартістю видобутку, обумовленою великою глибиною залягання, високою парафінованістю нафти, підвищенним вмістом сполучень сірки, складною колекторною структурою родовищ.

З кінця 2004 року продовжено вивчення вуглеводів та отримано спеціальні дозволи на пошук (розвідку) родовищ природного газу по Білоліському блоку (Б-Дністровський, Саратський, Татарбунарський райони) та по Алібейсько-Трапівській площі (Татарбунарський район).

Пошукові роботи на ділянці золота “Квітківська” та по розробці перспективного родовища золота “Майське” в Савранському районі не ведуться через відсутність фінансування.

В Одеській області попередньо розвідано та прогнозно оцінено понад 160 родовищ твердих корисних копалин (піски, суглинки, гравій, галька, граніти, вапняк, нафта, природний газ, залізна руда, фосфорити, кольорові метали, золото, кам'яне та буре вугілля, лікувальні грязі тощо). Основна частина попередньо розвіданих родовищ не має затверджених запасів та знаходиться на сільськогосподарських угіддях. Більш детальне їх вивчення потребує вилучення земельних ділянок у власників та дорогих пошукових робіт. Це робить дані родовища на сьогоднішній день економічно непривабливими.

Окрім того, налічується два техногенні родовища, запаси яких оцінені прогнозно. Це золошлаковідвали Молдавської ДРЕС та залишки нафтопродуктів на території ВАТ “ЛУКОЙЛ-Одеський НПЗ”.

Гірничодобувними підприємствами в області ведеться розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, а саме: пиляного вапняку, піску, глини, суглинків, природного газу, золота, мінеральних грязей, граніту, мінеральних та прісних підземних вод.

Видобування корисних копалин ведеться як підземним (шахтним) – в Біляївському, Красноокнянському, Комінтернівському районах – , так і відкритим (кар’єрним) методом.

Протягом останніх років у багатьох районах кар’єри не працюють, або ж працюють сезонно. Це пов’язано з тим, що більшість підприємств – споживачів мінеральної сировини практично простоюють (Орловський, Ізмаїльський,  ал ганськ, Белградський,  ал ганський цегельні заводи, та ін.) через велику собівартість сировини та розкривних робіт.

Одещина має широкий спектр мінеральних вод, але їх запаси підраховані лише частково.

Кількість пробурених свердловин для обґрунтування потужності запасів вод недостатня. Всього в області обстежено більше двохсот проявів мінеральних вод, але роботи щодо їх вивчення були розтягнуті на 30 років. Таким чином, повної картини сучасного стану використання мінеральних вод Одеської області не існує.

На території області налічується п’ять родовищ мінеральних вод: Одеське (м.Одеса), Куяльницьке (Біляївський р-н), Сергіївське (Б-Дністровський р-н), Кароліно-Бугазьке (Б-Дністровський р-н) та Чорноморське (Овідіопольський р-н).

Одеське родовище використовують санаторії “Лермонтовський”, ім.Горького, “Росія” та інші. Куяльницьке родовище експлуатує санаторій “Пірогова” та завод мінеральних вод “Куяльник”. Чорноморське родовище – пивзавод ВАТ “ФС-Пилсен”.

Таким чином, можна зробити висновок: на території області найбільше поширені корисні копалини для виробництва будівельних матеріалів. Широке розповсюдження, невелика глибина залягання та простий спосіб розробки робить їх привабливими для промислового видобутку.

Більш серйозну увагу слід було б приділити вивченню покладів вуглеводнів як на шельфі (особливо на прилеглій до Одеського узбережжя території), так і на суходолі (в південно-західній частині області), а також збереженню природно-лікувальних ресурсів для розширення рекреаційного потенціалу області.

Любов ХАРІНА,
начальник відділу регулювання використання біоресурсів, надр,
заповідної справи та формування екомережі
Держуправління екології та природних ресурсів в Одеській області