22 травня в Українському державному геологорозвідувальному інституті проходило засідання Вченої ради, в порядок денний якого було включено питання щодо стратегії розвитку УкрДГРІ та його відділень до 2010 року. Керівники Головного та регіональних відділень висловлювали своє бачення ролі УкрДГРІ, відведеній загальною “Стратегією розвитку і реформування надрокористування й управління геологічною діяльністю в Україні на 2006-2010 роки” (далі – “Стратегія”). Текст “Стратегії” повністю було опубліковано у попередньому номері “ПГ”.

Нижче наводимо виступ директора УкрДГРІ Сергія Гошовського.

Ефективний розвиток інституту, як і будь якого іншого підприємства, значною мірою залежить від ґрунтовно сформованих перспективних планів його роботи. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України своїм наказом від 09 лютого 2006р. №52 затвердило “Стратегію розвитку та реформування надрокористування і управління геологічною діяльністю в Україні на 2006-2010 роки”.

“Стратегія” цілком слушно виходить із того, що Україна належить до числа країн, які володіють великими і різноманітними багатствами надр. І раніше, і сьогодні основні обсяги ВВП, валютних надходжень від експорту і загальних надходжень до державного бюджету забезпечують чорна металургія з важким машинобудуванням, цирконій-титанове виробництво, агропромисловий та будівельний комплекси. Їхня робота можлива тільки на основі постійного використання мінеральної сировини та продуктів її переробки.

Виходячи з цього, розробка й реалізація завдань “Стратегії” є винятково важливою й актуальною справою. Це вдало підкреслюють і її основні цільові завдання. Але одночасно “Стратегія” містить ряд дискусійних та помилкових рішень, які не можуть сприяти розвитку геологічної галузі та надрокористування і можуть нанести шкоду економіці держави.

Коротко зупинюсь на аналізі проблемних питань.

Розділ 1. У сфері надрокористування недосконалість вітчизняного законодавства вже створила багато штучних перешкод для надрокористувачів усіх форм власності. Вони значно збільшують ризик неповернення вкладених інвестицій. Саме з цієї причини в Україні практично призупинено промислове освоєння нових родовищ твердих корисних копалин, за винятком декоративно-облицювального каменю. Найповніше це стосується розробки нових родовищ за рахунок недержавних коштів. А це, в свою чергу, зумовлює недоцільність вкладання коштів приватних інвесторів у пошук і розвідку нових родовищ. Для чого готувати нові, коли неможливо розробляти вже розвідані родовища?

В той же час “Стратегія” практично виключила можливість нарощування запасів твердих корисних копалин за рахунок коштів державного бюджету. Фактично заплановано повну ліквідацію геологорозвідувальних робіт важливого напрямку, що може поставити вищезгадані провідні галузі економіки у вкрай тяжкі умови. Саме це може стати остаточною причиною банкрутства найважливіших підприємств і розвалу економіки держави взагалі.

Очевидним недоліком “Стратегії” є збереження і подальше «вдосконалення» неправильних положень з питань надрокористування, що накопичились у нормативних і законодавчих актах і які унеможливлюють ефективну роботу видобувних підприємств. Якась частина загального падіння виробництва у гірничих регіонах України в цьому році скоріше всього зумовлена такими обставинами та затримками надання або подовження ліцензій. Вкажемо лише основні, найболючіші, помилки цього ряду.

1. Всупереч світовому досвіду, правила і умови надрокористування встановлюються «під один гребінець», однакові для всіх видів корисних копалин. Видобування будь-якого виду корисних копалин завжди пов’язане з деяким ризиком втрати вкладених коштів, бо геологічна розвідка, як правило, має стохастичний характер. Кількість і якість запасів та умови їх залягання визначаються з деякою ймовірністю, завжди трохи менше 100%. Але для переважної більшості видів твердих копалин існує набагато більший ризик, зумовлений неточністю прогнозу на майбутніх ринках даної сировини (місцевому, регіональному, державному чи світовому).

На родовищах цінних видів такої сировини капітальне будівництво вимагає великих інвестицій і багато часу. Вкладені кошти відшкодовуються не раніше десяти років від часу отримання ліцензії, а чистий прибуток отримують уже в наступні десятиліття. Тут головний фактор ризику – ненадійність прогнозу стану ринку на такі далекі  періоди часу.

Інша, не менш гостра, причина ризику супроводжує освоєння нових родовищ мінеральної сировини широкого вжитку і щоденного попиту: різноманітні будівельні матеріали; глина для звичайного посуду і дешевої керамічної плитки; пісок для пісочниць локомотивів; адсорбенти для очистки стічних вод, обробки шерсті, шкіри, тканин і синтетичних матеріалів тощо. За умовами реалізації готова продукція таких надрокористувачів подібна до хліба. Необхідна щоденна реалізація за достатньо низькими цінами, бо дорогий товар різко скорочує обсяги споживання. На родовищах такої сировини значні виплати на початковій стадії здатні підняти собівартість майбутнього товару до рівня відпускної ціни і тим самим взагалі знищити родовище (через економічну недоцільність його освоєння в таких умовах).

Тому в країнах ринкової економіки пакет вихідної інформації про виставлене на аукціон родовище вуглеводнів продають, а твердих корисних копалин – надають безплатно, ще й із заходами заохочування потенційних інвесторів. Якщо інколи трапляються випадки продажу інформації про родовище твердих копалин, то всі одразу розуміють, що аукціон організовують тільки для продажу інформації, а не родовища. В цьому відношенні Україна вже має деякий власний досвід.

2. Основні недоліки законодавства, які зумовлюють інвестиційну непривабливість наших родовищ:

2.1. Надрокористувач має право збудувати своє підприємство тільки на чужій землі, до того ж наданій у короткострокову оренду.

Не має законодавчого вирішення питання про надання землі для проведення геологорозвідувальних робіт.

2.2. На відміну від країн ринкової економіки, у нас переможець аукціону отримує замість реальної ділянки надр тільки своєрідний вексель. Отримання справжньої ліцензії надрокористувач ще повинен узгодити не менш як у п’яти установах, розташованих в різних місцях України і кожна з яких має право забрати в нього багато часу і взагалі – позбавити його ліцензії.

Крім того, всі ті інстанції мають право позбавити надрокористувача уже наданої ліцензії або призупинити її дію на ділянці надр, де вже будується або й працює видобувне підприємство. Саме це правило є головною перешкодою для впровадження досконалих технологій (зокрема і екологічно чистих). Хіба можна вкладати додаткові кошти у розвиток виробництва, яке в будь-який час можуть відібрати?

2.3. Як правило ліцензію видають не на проектний строк відпрацювання запасів, а на значно коротший. Подовження ж дії раніше наданої ліцензії виконується на загальних підставах. Виходить, що надрокористувача уже з самого початку попереджають, що збудоване ним підприємство у нього можуть «законно» відібрати.

2.4. Досить високий, нічим конкретно не обґрунтований, розмір різних виплат, які необхідно здійснити у процесі отримання ліцензії, тобто задовго до отримання першого доходу від реалізації продукції.

2.5. Підсумовуючи можемо сказати, що встановлений порядок надрокористування і його подальше «вдосконалення», передбачене “Стратегією”, забезпечують повне виконання в галузі твердих корисних копалин тільки одного завдання – повністю виключити можливість розробки нових родовищ за рахунок недержавних інвестицій (а в складних умовах сьогодення – закрити й більшу частину вже діючих підприємств усіх форм власності).

3. Одночасно в законодавстві є положення, які не сприяють розвитку інвестиційної діяльності в надрокористуванні.

3.1 Не завжди передбачено достатній і обґрунтований розмір платежів за видобуту цінну мінеральну сировину (або погашені її запаси) та за вартість геологорозвідувальних робіт, раніше виконаних не за кошти надрокористувача.

3.2. Чинні законодавчо-нормативні акти дозволяють несумлінним надрокористувачам утримувати в своїй власності ділянки надр, що не розробляються. Жорстка (не завжди виправдано жорстка) система контролю за використанням надр залишається надто формалізованою і тому неефективною. Навіть через 20-30 років після отримання ліцензії надрокористувач зможе довести в суді, що він законно володіє ділянкою, яка все ще не розробляється. У цю проблему теж необхідно впроваджувати принципи ринкової економіки. Володіння ділянкою надр, що не розробляється, має бути дуже невигідним. Як правило, на аукціоні перемагає той інвестор, який запланував ефективніше майбутнє виробництво і менше часу на його будівництво. Необхідно передбачити просте законодавче правило. Після отримання ліцензії, один примірник угоди з календарним графіком роботи майбутнього підприємства передається до місцевої податкової служби. Коли прийде час передбаченого графіком випуску готової продукції, надрокористувач повинен сплачувати всі необхідні податки, незалежно від того, чи вже справді працює його підприємство.

3.3. Потребують більш чіткого правового вирішення та вдосконалення ще ряд питань з надрокористування, зокрема:

– вдосконалення порядку надання спеціальних дозволів на користування ділянкою надр шляхом спрощення формальних процедур і відмови від необґрунтованих платежів та забезпечення справжньої дієвості системи ліцензування;

– реорганізація роботи аукціону за принципом мінерально-сировинної біржі – з поданням на торги ліцензій, вже узгоджених із усіма причетними сторонами (у тому числі – з узгодженим гірничим відводом); вартість пов’язаних із цим додаткових послуг повідомляється учасникам аукціону до його початку;

– уточнення законодавства про заборону органам влади й суспільним організаціям втручатись у фінансово-економічну діяльність надрокористувача;

– уточнення законодавства стосовно того, що анулювати вже надану ліцензію або тимчасово призупинити її чинність може тільки той орган, який її надав; усі інші причетні сторони мають право подавати тому ж органу відповідні клопотання;

– уточнення правил визначення розміру платежів за фактичний видобуток корисних копалин або погашення їхніх запасів;

– політика ліцензування надр повинна враховувати не лише стан підготовленості об’єктів під ліцензування (ступінь вивченості), а й соціально-економічні пріоритети областей і районів;

– ліцензійні угоди повинні вміщувати обґрунтовані експортно-імпортні квоти;

– перед ліцензуванням на повторний термін в обов’язковому порядку проводити економічний і екологічний аудит;

– зняти декларативні пункти щодо надання надр у користування на конкурентних засадах і рівності доступу надрокористувачів. Потрібно говорити не про доступ до надрокористування, а про власне надрокористування на конкурентних засадах. Необхідно внести гранично економічні показники розробки, за неможливості їх надрокористувачем ліцензія вилучається.

Розділ 2. Питання геологічного вивчення надр та управління геологічною діяльністю у “Стратегії” викладені в цілому задовільно. Викликає здивування та занепокоєння відсутність у “Стратегії” наукового супроводу ГРР і створення їх методичного та нормативно-правового забезпечення, над чим ефективно працює в останні роки УкрДГРІ, і що суттєво впливає на якість ГРР та достовірність результатів геологічного вивчення надр.

Дещо неповно виглядають ГРР нафтогазового напрямку. В той же час виконання поставлених завдань з приросту запасів, потребує суттєвої переорієнтації пошукового процесу на більш перспективні об’єкти.

Поставлені завдання потребують конкретних заходів і, в першу чергу:

– створення нових пошукових концепцій для виявлення та підготовки об’єктів значної площі;

– постійної роботи з підвищення професійного рівня кадрів;

– розробки державних програм ГРР на відповідний період, що визначають їх напрямки, обсяги, джерела фінансування та кінцеві результати;

– розподіл державного фінансування у відповідності із обсягами робіт, передбачених державним замовленням;

– проведення робіт із деталізації регіонального та зонального прогнозу нафтогазоносності з метою виходу на нові перспективні райони та зони, в тому числі, на акваторіях Чорного та Азовського морів;

– забезпечення необхідних обсягів фінансування подальших геологорозвідувальних робіт;

– підсилення контролю за виконанням програм ГРР та ліцензійних зобов’язань в цілому надрокористувачами всіх форм власності та підвищення відповідальності за взяті зобов’язання;

– перехід від адміністративно-командних до економічних важелів управління із широким використанням штрафів та пільг.

Забезпечення необхідних обсягів фінансування ГРР на пошуковому етапі потребує:

– забезпечення надрокористувачів якісною, надійною інформацією щодо геолого-економічної оцінки об’єктів, що пропонуються на аукціонні торги;

– розробки та введення в дію системи страхування ризиків;

– перегляду форми договорів про спільну діяльність та внесення пунктів про суттєві штрафи при невиконанні договірних зобов’язань обох сторін, в тому числі, планів фінансування та при розриві договорів з вини однієї із сторін;

– низьких та диференційованих за ступенем ризику стартових цін при проведенні аукціонних торгів щодо спеціальних дозволів, що передбачають ГРР з великим ступенем ризику;

– створення законодавчо закріплених пільгових умов для надрокористувачів, що проводять роботи регіонального етапу та першої стадії пошукового етапу.

Розділ 3. До питань “Стратегії” помилково віднесено наміри чергової реорганізації Державної геологічної служби. Як показує досвід, безперервні реорганізації є найдійовішим засобом повного розвалу будь-якого виробництва.

Безкінечний ланцюг організаційно-тактичних перетворень не може бути метою державної “Стратегії”: необхідно відповідні її розділи вилучити в окремий документ, для окремого аналізу й прийняття необхідних зважених рішень.

Основною одиницею майбутньої нової структури Державної геологічної служби у “Стратегії” пропонується державне науково-виробниче регіональне геологічне підприємство.

З формальної загальнотеоретичної точки зору це логічно, але по суті справи зовсім невірно, нераціонально.

Виробничі геологічні підприємства будь-якого ієрархічного рівня і будь-якої форми власності завжди є перш за все територіальними і тільки потім галузевими, бо галузі визначаються геологією їхньої території.

В роботі науково-дослідних геологічних установ (інститутів, відділень) співвідношення тих же принципів зворотне. Тут пріоритетними є галузі досліджень, для вивчення яких постійно формуються наукові школи того чи іншого профілю. Тільки шляхом концентрації наукових сил в рамках єдиного інституту можна вирішити актуальні галузеві проблеми.

Територіальні проблеми мають другорядне, підпорядковане значення: вони є складовою частиною загальнодержавних галузевих програм. Саме в цьому полягає своєрідний антагонізм між геологічними завданнями виробничих і наукових організацій.

Час виконання геологорозвідувальних робіт одинаками-дослідниками скінчився ще століття тому. Сьогодні це неможливо без використання спеціалізованих аналітичних лабораторій, геоінформаційних та комп’ютерних технологій, створення банків геологічної інформації. Такі завдання потребують величезних бюджетних коштів та кадрових ресурсів і не під силу дрібним підприємствам.

Геологорозвідувальні роботи всіх стадій за своєю суттю є науково-виробничими дослідженнями, але тільки в разі наукового супроводу підрозділами галузевої науки вони можуть проводитися раціонально та ефективно. Перетворення державної геологічної служби в систему науково-виробничих підрозділів із ліквідацією єдиної галузевої науки стане черговим кроком до подальшого розвалу геологічної галузі, суттєвого зниження ефективності геологорозвідувальних робіт.

У разі запропонованого реформування Державна геологічна служба остаточно позбавляється патронату над нафтогазовою геологією і надалі зосередить всі зусилля на землях Українського кристалічного щита, практично залишаючи осторонь все його обрамлення, що складається із крупних нафтогазоносних геоструктур.

Суттєво скоротиться науково-прикладна діяльність реформованих відділень, бо вона буде підпорядкована вузько територіальним виробничим задачам виробничих об`єднань. Чернігівське відділення буде займатися тільки північним заходом ДДЗ і покине землі центральної і південно-східної частин западини, а також газоперспективні зони Донбасу. Львівське відділення обмежиться тільки частиною Західного регіону і покине всі нафтогазоперспективні зони Півдня.

Як наслідок, припиняться регіональні і картографічні розробки, які є необхідною частиною бази для кількісної оцінки ресурсів вуглеводнів, розробки оптимальних напрямків їх пошуків, а також для складання національних програм на розвиток мінерально-сировинної бази ВВ на середню і далеку перспективу.

Фактично припиняться роботи з наукового обґрунтування поточного планування пошуково-розвідувальних робіт та усіх розробок, пов`язаних з їх науковим супроводом, що досі виконувалися для нафтогазових організацій різних відомств.

Всі завдання, намічені “Стратегією” щодо посилення регіональних геологічних досліджень та контролю надрокористування, можна вирішувати наявними силами спеціалістів УкрДГРІ з наданням інституту відповідних повноважень.

Розділ 4. Розділ “Стратегії” з економічного механізму надрокористування є самим коротким, неповним, хоча його положення (за винятком першого абзацу) не викликають заперечень. Як у “Стратегії” в цілому, так і в цьому розділі не знайшлося місця науковому супроводу ГРР, та надрокористування, не передбачене його фінансування з держбюджету. Крім цього, не планується фінансування державних програм з геологічного вивчення надр, створення законодавчого, нормативно-правового забезпечення геологічної діяльності підприємств та надрокористування. Не визначено, навіть орієнтовно, необхідний обсяг державних і недержавних коштів на відтворення та розвиток мінерально-сировинної бази країни.

Отже всі розділи “Стратегії” містять ряд недоліків і потребують доопрацювання та вдосконалення, усунення неприйнятних положень і рішень з тим, щоб всі положення “Стратегії” та їх реалізація сприяли підвищенню ефективності ГРР і надрокористування, подальшому нарощуванню мінерально-сировинної бази України.

Стратегія розвитку Головного відділення УКРДГРІ на 2006-2010 рр.

Основними напрямами наукової діяльності відділу геології нафти і газу, поряд з координацією нафтогазової тематики відділень, є:

– аналіз вуглеводнево-сировинної бази України та розробка перспективних напрямків її нарощування;

– визначення основних причини не підтвердження запасів вуглеводнів по родовищах України з метою розробки критеріїв проведення достовірної геолого-економічної оцінки запасів, прогнозу ресурсів ВВ і уточнення вуглеводневої бази;

– моніторинг стану виконання ГРР організаціями всіх форм власності;

– узагальнення стану вивченості нафтогазоносних регіонів України геолого-геофізичними методами як основи для планування напрямків робіт з геологічного вивчення;

– аналіз ефективності комплексу геолого-геофізичних методів для різних регіонів України та розробка рекомендацій по їх застосуванню;

– удосконалення нормативної бази геологічного вивчення на регіональному етапі.

Для вивчення нафтогазоперспективних територій та підготовки нафтогазоперспективних об’єктів відділом методики вивчення нафтогазоперспективних територій проводиться вдосконалення та впровадження методики сейсмопалеогеоморфологічного аналізу по матеріалах ДДЗ та Південного району.

Існуючий по ДДЗ фонд об’єктів під буріння із запасами по об’єкту в середньому 2,5 од. у. п. не забезпечує не лише приросту обсягів видобутку ВВ, а й стабілізації видобутку на існуючому рівні. Виправлення ситуації можливе лише за рахунок відкриття середніх за запасами родовищ. Останні можуть бути відкриті на придепресійних моноклінальних схилах ДДЗ, які ще не опошуковані бурінням.

У відділі уже розроблена методика виявлення пасток ВВ для умов придепресійних схилів і проведені роботи по їх вивченню (зональний етап) на приблизно 25% території ДДЗ. Для переведення робіт на пошуковий рівень, необхідно:

– пропонований напрям ввести у пооб’єктні плани виробничих нафтогазопошукових організацій;

– методичні роботи з підготовки нафтогазоперспективних об’єктів на шельфі Чорного та Азовського морів, направлені на підготовку методичного забезпечення для опошукування верхнього структурного поверху – палеоген-неогенових відкладів, які характеризуються практичною відсутністю антиклінальних форм, але багаті на наявність неантиклінальних пасток ВВ. Позитивними пошуковими ознаками є:

- знаходження на невеликих глибинах залягання (до 3 км);

- наявність власних нафтогазогенеруючих товщ;

- значні розміри нафтогазоперспективних об’єктів.

Реалізація цього напряму може дозволити в найближчій перспективі приростити значні запаси ВВ.

Для цього необхідно:

– збільшити обсяги фінансування на тематичні роботи, що направлені на виявлення пасток ВВ у верхньому структурному поверсі;

– забезпечити доступ підрозділів УкрДГРІ, що виконують тематичні роботи за державним фінансуванням, до існуючих геолого-геофізичних (у першу чергу – сейсмічних) матеріалів.

Основними напрямками робіт у галузі сейсморозвідки в період 2006-2010 рр. є:

– вдосконалення методів та безпосередня участь в пошуках та розвідці покладів вуглеводнів в умовах солянокупольної тектоніки ДДЗ. В зазначений період передбачається широке впровадження розроблених у відділі міграційних процедур і, в першу чергу, міграції дуплексних хвиль, скерованої на простеження субвертикальних меж соляних штоків та приштокових розривних порушень;

– сейсмопараметричні дослідження з метою прогнозу зон поліпшених колекторів та нафтогазоперспективних об’єктів;

– створення методики й програмного забезпечення для обробки та інтерпретації багатокомпонентних сейсмічних спостережень (вилучення поверхневих хвиль-завад, розділення РР і PS-хвиль на сейсмічних записах, оцінка пружних параметрів середовища за наземними та свердловинними спостереженнями). Ця розробка скерована на підвищення ефективності прогнозу вуглеводнів засобами багатокомпонентного AVO-аналізу.

Головними завданнями відділу методичного та інформаційного забезпечення ГДС є:

– вирішення теоретичних і методичних питань кількісної інтерпретації матеріалів ГДС у нафтогазорозвідувальних, рудних та вугільних свердловинах, створення інтерпретаційних моделей для різних типів розрізів і регіонів;

– створення програмно-алгоритмічного забезпечення з обробки та інтерпретації матеріалів ГДС у нафтогазорозвідувальних, рудних та вугільних свердловинах з використанням традиційних і нових технологій обробки геофізичної інформації;

– розробка й удосконалення нових методичних способів виявлення і вивчення карбонатних колекторів, розробка комп'ютеризованих технологій зведеної інтерпретації матеріалів ГДС і суміжної інформації, розробка методичних рекомендацій по раціональному комплексу ГДС у нафтогазових свердловинах, розробка й удосконалення інтерпретаційних алгоритмів і програм обробки ГДС, петрофізики як складових частин цілісної технології;

– розробка й удосконалення техніко-методичного, теоретичного та програмного забезпечення геофізичних досліджень в свердловинах (ГДС) з урахуванням умов нафтогазоносних провінцій України, а також робота, пов‘язана з комплексним рішенням промислово-геофізичних завдань, невід'ємним компонентом яких є геофізичні дослідження свердловин;

– рішення завдань зведеної і комплексної інтерпретації даних ГДС у розрізах нафтогазоносних районів;

– створення повної комп'ютеризованої технології обробки і інтерпретації матеріалів ГДС нафтогазорозвідувальних, рудних і вугільних свердловин, розробка структури, складу, форматів геолого-геофізичних параметрів;

– авторський нагляд та впровадження завершених розробок у виробничих організаціях Департаменту геології та використання надр;

– створення державних ресурсів цифрової інформації з нафтогазових свердловин України.

Пріоритетною науковою тематикою відділу регіональних геофізичних досліджень на найближчі 5 років є:

– продовження наукових досліджень з вивчення аномальних геофізичних зон Українського щита, прилеглих до нафтогазоносних басейнів, з метою оцінки перспектив їх нафтогазоносності;

– участь у комплексному об'ємному моделюванні геологічної будови Інгульського мегаблоку УЩ;

– комплексна переінтерпретація геолого-геофізичних матеріалів з опорою на дані МТЗ, ГСЗ і потенціальних полів для визначення товщини літосфери в межах окремих мегаблоків УЩ з метою оцінки їх перспектив на відкриття корінних родовищ алмазів;

– розвиток сейсмопрогностичної мережі і розробка технології виявлення оперативних (за десятки годин до землетрусу) провісників землетрусу;

– розробка технології геофізичного вивчення (визначення оптимального комплексу методів; розробка технічних засобів, методики робіт, програмного забезпечення для обробки та інтерпретації матеріалів) магнітних аномалій "трубочного типу", виявлених в межах України, з метою визначення їх геологічної природи.

Наукові дослідження з геології рудних та нерудних корисних копалин планується виконувати за наступними напрямками:

– вивчення геологічної будови та закономірностей розміщення твердих корисних копалин України;

– апробація перспективних і прогнозних ресурсів твердих корисних копалин та вдосконалення методики їх оцінки стосовно умов України;

– створення баз даних первинної геолого-геофізичної інформації пріоритетних об’єктів твердих корисних копалин України;

– створення регіональних геолого-геохімічних еталонів геологічних комплексів докембрію Українського щита з метою прогнозування нових родовищ твердих корисних копалин;

– розробка наукових основ прогнозування та пошуків перспективних об’єктів для вирішення проблем алмазоносності УЩ;

– оцінка потенційної платиноносності окремих структур УЩ з метою виділення локальних перспективних ділянок на метали платинової групи;

– дослідження трапового комплексу Волині з метою розробки петролого-геохімічних критеріїв локалізації промислового мідного зруденіння;

– вивчення особливостей газонасичення вугільних родовищ, перспектив утилізації метану та супутніх інертних газів для забезпечення екологічної безпеки вуглевидобування в Україні.

Стратегічні плани розвитку відділу геокартографування та комп’ютерних геотехнологій включають:

– удосконалення методики загального картування масштабу 1 :200 000 по окремих напрямах (прогнозне четвертинних відкладів, дочетвертинних та кристалічного фундаменту з застосуванням комп’ютерних технологій);

– керівництво та координацію виконання Комплексної Міжвідомчої Програми науково-методичного забезпечення робіт з регіональних геологічних досліджень;

– створення та видання комплекту стратиграфічних схем України;

– розробку технології складання ГІС-комплектів карт геологічного змісту різних масштабів;

– розробку та впровадження нових методів складання комплекту Держгеолкарти-200 на засадах сучасних комп'ютерних технологій (за розробленою у відділі технологією – “від геологічних баз даних до готової карти”);

– розробку принципів, методик та технологій опрацювання картографічних баз даних на засадах ГІС-технологій для отримання нової геологічної інформації;

– розробку нормативного та методичного забезпечення Держгеолкарти-200;

– створення методики та дослідження дистанційних основ - спеціалізованих матеріалів аерокосмічної зйомки.

Основними напрямками наукових досліджень відділу гідрогеологічних, інженерно-геологічних та еколого-геологічних досліджень є:

– науково-методичне забезпечення і супроводження гідрогеологічних та еколого-геологічних досліджень, що проводяться підприємствами галузі;

– оцінка експлуатаційних запасів та прогнозних ресурсів підземних вод;

– гідрогеологічне та еколого-геологічне картографування;

– розробка методики регіональних еколого-геологічних досліджень;

– обґрунтування гідрогеологічного районування території України, підготовка до видання гідрогеологічної карти масштабу 1:200 000;

– розробка вимог до проведення моніторингу геохімічного стану ландшафтів України;

– розробка рекомендацій з еколого-геологічного обґрунтування вибору ділянок надр для буріння розвідувально-експлуатаційних свердловин на воду;

– складання Карти мінеральних вод України;

– узагальнення порегіонних оцінок перспективних і прогнозних ресурсів підземних вод України.

Основним джерелом фінансування НДР, досліджень гідрогеологічного та еколого-геологічного напрямків є державний бюджет. На сьогодні вжито певні заходи щодо поліпшення стану робіт за прямими договорами. Зокрема, за згодою керівництва ДГС у всіх проектах на порегіонні оцінки перспективних і прогнозних ресурсів передбачено науковий супровід з розрахунку 40-60 тис. грн. на регіон.

По відділу комплексних геофізичних, геохімічних та петрофізичних досліджень передбачаються такі основні напрямки робіт:

– розробка і впровадження методик районування нафтогазоперспективних територій за умовами ефективного застосування окремих геофізичних і геохімічних методів та пошукового комплексу в цілому;

– районування нафтогазоносних площ (родовищ) та перспективних структур за сучасною геодинамічною активністю;

– дослідження зв’язків геодинамічного фактору з нафтогазоносністю;

– побудова фізико-геологічних і тектоногеохімічних моделей родовищ та нафтогазоперспективних структур; петрофізичне забезпечення моделей;

– наземні літо- і газогеохімічні пошуки вуглеводнів, а також пошукові роботи в акваторіях, за оригінальними методиками;

– петрофізичні дослідження порід і слаболітифікованих осадків;

– обґрунтування підрахункових параметрів по родовищах вуглеводнів на основі комплексних петрофізичних, свердловинних геофізичних і літолого-геохімічних досліджень;

– розробка, вдосконалення та апробація на локальних об’єктах методики прогнозу пасткових умов, у т. ч. колекторів у карбонатних та теригенних відкладах на основі комплексування даних детальної сейсморозвідки, ГДС та інших геолого-геофізичних і геохімічних методів.

Відділ економіки геологічних досліджень та проблем надрокористування проводить науково-дослідницькі роботи з рубрики “геолого-економічні дослідження, правове та нормативне забезпечення галузі” у сферах економіки підприємства, економіки мінеральної сировини та надрокористування.

У 2006-2010 рр. науково-дослідні роботи будуть проводитися за такими напрямками:

– розробка і удосконалення нормативно-правових актів та нормативно-методичних документів стосовно геологічного вивчення і раціонального використання надр з питань нормування, проектування та визначення кошторисної вартості, планування, фінансування та бухгалтерського обліку ГРР, оцінки і підготовки об'єктів до ліцензування, їхньої передачі користувачам надр у промислове освоєння, оподаткування тощо, а також з питань оптимізації структури геологічних підприємств і реформування галузі та їх науковий супровід;

– проведення моніторингу цін на основні види МТР, які використовуються при проведенні ГРР;

– розробка Єдиної автоматизованої системи розрахунків кошторисної вартості (ЄАСРКВ) та її впровадження;

– створення спільно з “Геоінформом” і ДКЗ системи моніторингу МСБ України та його проведення із збором і використанням інформації, яка дозволить не лише відслідковувати тенденції розвитку вітчизняної МСБ, але й процеси та тенденції, виробничі й фінансово-економічні показники мінерально-сировинного комплексу світу;

– підготовка інвестиційних пакетів перспективних об'єктів (площ) рудних і нерудних корисних копалин та їх рекламування з метою залучення інвестицій у їх розробку і геологічне вивчення;

– створення на сучасній комп'ютерній основі єдиної інформаційної системи та блоку базових моделей з метою багатоваріантної геолого-економічної оцінки та обґрунтування ТЕО кондицій;

– виконання розрахунків з визначення початкової ціни продажу на аукціонах та без проведення аукціонів спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами і вартості збору на продовження терміну дії спеціальних дозволів;

– послуги з науково-методичного і техніко-економічного супроводу іноземних інвестицій у розвиток МСБ України;

– обґрунтування ТЕО кондицій та проведення ТЕМ, ТЕД, ГЕО родовищ корисних копалин.

Стратегічною метою роботи лабораторії геофізичної техніки є створення вітчизняних перфораційних систем, зарядів та інших допоміжних вибухових пристроїв і систем, методів інтенсифікації видобутку природних вуглеводнів з використанням енергії вибуху чи горіння, а також науково-технологічний супровід ГРР на стадіях розвідувального буріння, первинного і вторинного розкриття продуктивних пластів, зокрема:

– завершення промислових випробувань перфоратора ПКМ-54 та заряду ЗКМ-54;

– вдосконалення в напрямку збільшення пробивної здатності і випробування заряду ЗГ2-100-150/50;

– розробка вибухових пакерів ВП-110, ВП-118, кільцевих вибухових пакерів КВП-110, КВП-118 (за необхідності також інших розмірів);

– виготовлення і випробування фугасних торпед всіх типорозмірів;

– розробка і впровадження методики і технічних засобів для визначення повноти спрацювання перфораторів, які спускаються на НКТ;

– розробка пристрою для автоматичного контролю за спуском свердловинного зонду, або ПВА;

– розробка універсального перфоратора для бокових нахилених і горизонтальних стовбурів для спуску на НКТ діаметром 50-60 мм;

– вторинне розкриття різними перфораційними системами.

Стратегічною метою роботи сейсмічної групи лабораторії є створення адаптивних наземних і св