"Ресурсний націоналізм – це термін, що використовується для опису тенденції держав утверджувати економічний та політичний контроль над природними ресурсами, що знаходяться на їх суверенній території. І що в цьому поганого скажете Ви? Адже справедливо, що корисні копалини, які знаходяться в надрах тієї чи іншої країни належать її народу і він, народ, отримує від видобутку ресурсів вигоду. І так справді має бути. Проте чи багато вигоди приносять корисні копалини, що просто лежать у надрах? Певно, що ні.

Для того, щоб родовище запрацювало – потрібні значні інвестиції. Як правило – іноземні. Від отримання прав на користування надрами до першої тонни руди, а тим паче зливка металу проходить від 2-х до 5-ти років. А капітальні вкладення на початковому етапі дуже значні, у деяких випадках вимірюються мільярдами доларів. У цей період, як правило, ні про який ресурсний націоналізм не йде мова. Він виникає тоді, коли гірниче підприємство стабільно працює, приносить прибуток, має налагоджену сітку збуту. І посилюється дією певних факторів або обставин непереборної сили. Маються на увазі стихійні лиха, воєнні конфлікти, пандемії.

Тоді Уряди країн, окремі територіальні громади, корінне населення згадують про національні інтереси і починають шукати шляхи отримання ще більшої вигоди від видобувних компаній, використовуючи різні засоби впливу від підвищення оподаткування до прямої експропріації. У такому випадку межу між ресурсним націоналізмом та законними національними інтересами провести дуже складно" 

Детальніше за посиланням. 

GEOnews