2005-03-24

Курс на Галіндез<BR><I>На цей острів, де нині працює українська станція "Академік Вернадський", вирушила десята антарктична експедиція</I>

Зимівників та сезонників проводжали в далеку дорогу від пам’ятника Михайла Грушевського. Зупинялися перехожі, сигналили авто: мовляв, що за екзотичний гурт у полярних одностроях зібрався й мітингує на холоді та вітрі. І невтямки було цікавим, що просто з вулиці, серед гамірливого міста керівник нинішньої (вже десятої) антарктичної експедиції Віктор Ситов розмовляв із... островом Галіндез — через тисячі кілометрів. Запитував, чи готова станція зустріти зміну. А його колега Віктор Лук’ященко відповідав із загубленого серед холодних вод і снігів льодового континенту, що чекають земляків нетерпляче й зичив щасливої дороги. Адже вона нелегка і пролягає до Аргентинського архіпелагу через кілька країн та неспокійні океанські простори.

Церемонію проводів відкрив міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко. Розповів, що учасники експедиції вже майже десяток років ведуть геофізичні, геологічні, океанологічні, медико-біологічні дослідження й зібрали багатющу базу даних спостережень за озоновим шаром та магнітосферою. Нині станція “Академік Вернадський” добре оснащена, здатна вирішувати найскладніші питання в галузі фундаментальних і прикладних наук. За вагомий внесок у всесвітню полярну скарбницю торік Антарктичному науковому центру, який організовує й керує цією роботою, присвоєно статус національного. Це є визначенням заслуг українських учених.

Віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань Микола Томенко переказав мандрівникам вітання від Президента України Віктора Ющенка. До слова, в одну із експедицій Віктор Андрійович проводжав їх сам. Ще й власну картину подарував. Типовий український пейзаж з біленькою хатою на тлі садка. Тепер вона висить на стіні кімнати відпочинку, де збираються гуртом. Серед віхоли, темряви та морозів особливо приємно згадати рідний дім і отой клаптик землі, так любовно зображений на полотні. Це допомагає долати ностальгію. Томенко пообіцяв, що фінансуватимуть дослідження в повному обсязі, як заплановано: виділять сім мільйонів гривень. І додав, що передасть на станцію ще й портрет Президента з його власноручним підписом. А також помаранчевий шалик — нехай зігріває душі тим, хто далеко від Батьківщини працює на її імідж. Віце-прем’єр-міністр пообіцяв зимівникам: “Через рік, коли повернетеся додому, побачите іншу країну...”

Академік Сергій Комісаренко причетний до відкриття “Академіка Вернадського”. Десять років тому, коли очолював Посольство України у Великобританії, йому довелося вести мову з лондонськими урядовцями про передачу нашій державі станції “Фарадей”. “Те, що нам її подарували, вияв поваги до України, котра тоді ставала на шлях розбудови своєї незалежності. Антарктида — безмежне поле для науки”,— певен академік-дипломат.

Директор Інституту геологічних наук Петро Гожик освоював “Фарадей”. І хоча англійці справно вели господарство й усе працювало, мов механізм швейцарського годинника (навіть продуктів харчування запасли на півтора року), все-таки нелегко було попервах. Дуже добре, що в освоєнні снігової “цілини” беруть участь не лише кияни, а й представники Харкова, Кіровограда, Одеси, Дніпропетровська, Львова, Луганська, Дніпродзержинська... Напередодні Міжнародного полярного року, започаткованого ЮНЕСКО, добре було б розширити нашу присутність у Антарктиці. Придбати власне науково-дослідне судно, вважає пан Петро. І емоційно завершив короткий виступ: “Ми не марнуємо державні гроші.”

На прес-конференції в Національному антарктичному науковому центрі йшлося і про погоду, умови праці, дозвілля наших зимівників. Отож атакували кухаря Євгена Бідненка, який уже вкотре їде на далекий острів, щоб годувати полярників. Він і розповів про полярну “дієту”. Везуть із собою багато свіжих фруктів та овочів. Особливо великий запас капусти. Коли дістануться місця проживання, оголосять всеострівний “суботник”: шаткуватимуть дар української землі, набиватимуть у діжки, щоб надовго забезпечити колектив природними вітамінами. Звичайно, є й свіжоморожені харчі. Комора повна всіляких продуктів. Уранці кожен робить собі бутерброд (сир, масло, ковбаса, паштети...— все це є в холодильнику), заварює каву чи чай. А ось на обід Євген готує три страви: обов’язково якийсь салат, супи чи борщ і щось на друге, десерт. Соки — в необмеженій кількості. Хтось один із команди допомагає йому на кухні. У неділю кок відпочиває, а до плити стають по черзі і науковці, й обслуга. Кожен показує свою майстерність. А ще зимівники святкують День Києва, День незалежності, Великдень, Різдво Христове, Новий рік, іменини... Та особливо врочисто відзначають середину зими — 22 червня, коли ніч повертає на день. Після цього можна чекати весни, яка там дуже коротка.

Здається, відтоді, як 6 лютого 1996 року замайорів Державний прапор України над колишньою британською науково-дослідною базою “Фарадей”, минуло зовсім мало часу. І ось у подорож на шостий — льодовий — континент вирушила десята антарктична експедиція. Щоправда, трохи пізнувато. Погода не давала змоги підійти пароплавові близько до берега. До того ж через дефіцит коштів наші співвітчизники змушені користуватися послугами зарубіжного туристичного судна (наприкінці сезону це дещо дешевше).