Уже майже рік у Верховному Суді Молдови розглядається справа про продовження ліцензії Сороцькому гранітно-щебеневому кар'єру. Цей конфлікт уже давно в центрі уваги молдовських медіа. Різні політичні сили країни погрожують зверненням до Європейського Суду. Схоже, скандал роздувається на всю Європу! Мовчить лише Україна, наче це її зовсім не стосується... Проте якщо цей кар'єр комусь і заважає, то в першу чергу нашому рідному селу Пороги Ямпільського району Вінниччини.

 «Гранітні» суперечки Молдови

За словами голови Сороцької районної ради пана Мірчі Мартинюка, це підприємство щороку дає власникам мільйон доларів чистого прибутку. Для бідної Молдови це дуже великі гроші. І все ж вона не спішить продовжувати термін дії ліцензії, незважаючи на організовані мітинги протесту, безліч, у тому числі і замовних, публікацій у ЗМІ. На підприємстві, яке контролюють представники однієї з політичних партій країни, перепробували, здається, вже всі можливі і неможливі засоби, щоб добитися документа, який дає право на продовження роботи кар'єру. Під час недавніх виборів до місцевих органів влади підписали угоду про співпрацю після виборів зі своїм одвічним опонентом — правлячою в Молдові Комуністичною партією — з надією, що комуністи змусять Ліцензійну палату видати ліцензію. Не вийшло. Комуністи на співпрацю формально пішли, а Ліцензійна палата бажаний документ так і не видала.

Невідомо, яким калачем заманили власники кар'єру на підприємство самого президента Молдови Володимира Вороніна. В надії на те, що він побачить потужне виробництво, зрозуміє його важливість і допоможе. Візит глави держави тривав, за словами керівників кар'єру, не більше, як 15 хвилин. Ніякої думки місцевого робітничого класу лідер молдовських комуністів і слухати не став — подивився і хутко повернувся в Кишинів. Відтоді якісь політичні сили стали розпускати чутки про те, що Володимир Воронін такий безжальний до кар'єру тому, що власники не захотіли продати це підприємство його синові.

Президент країни — твердий, як той граніт, що донедавна видобували в кар'єрі, до вимушеної зупинки. Чому? Адже це таке прибуткове виробництво! Як можна різати курку, яка несе золоті яйця!.. Він що, не хоче, щоб державний бюджет поповнювався?

Як і варто було сподіватися, молдовська преса пише про все: про те, що залишилися без роботи в цілому майже тисяча робітників, що це унікальне в Молдові виробництво, про можливі акції протесту і в столиці. Але старанно обходить головні причини, чому Ліцензійна палата не видає ліцензію такому чудовому підприємству. За словами менеджера підприємства, який водночас є заступником голови районної організації Республіканської партії, пана Іліє Мані, підстав не видавати ліцензію немає, і це, мовляв, буде доведено в Європейському Суді. За його словами, граніт тут дуже якісний. За твердістю він перевищує навіть той, що видобувають у нас у Гнівані, що на Вінниччині. Молдова виграла один із міжнародних тендерів на побудову великої мережі доріг у країні. На цю програму Захід виділяє майже мільярд доларів. Отож такий високоякісний граніт буде дуже корисний як для доріг, так і для його власників... Ось чому йде така боротьба за нього, стверджує пан Маня, і теж неохоче коментує причини відмови Ліцензійної палати.

Тут є три головні болячки, через які не продовжують ліцензію кар'єру. Перша і найголовніша записана в молдовському Законі «Про захисні зони рік і водоймищ» в ст. 6. Там сказано, що не лише цей кар'єр, а й інші не можуть бути розташовані ближче, ніж за кілометр до ріки. А кар'єр розташований на самому березі Дністра. До речі, за словами молдовських екологів, закон просто дублює міжнародне законодавство в цій частині. Друга причина, — згідно з молдовським і міжнародним законодавством, кар'єр не може заглиблюватися нижче рівня води в річці, а він уже вгризся в землю набагато нижче і має  на меті подолати ще  не менше п'яти-шести горизонтів, тобто заглибиться ще на десятки метрів нижче, ніж зараз є. Які можуть бути наслідки від того, поряд із такою непередбачуваною річкою, ніхто сказати не може. Однак великі прибутки, ясна річ, штовхають власників на відчайдушну боротьбу.

Є ще одна причина, через яку комуністи не ризикують заступитися за кар'єр, — соціально-екологічна. Річ у тім, що на відстані всього 700—800 метрів від нього розташоване молдовське село Косеуць. Кар'єр, де закладають вибухівку під граніт вагою до семи тонн, м'яко кажучи, не додає радості цьому селу. Тріщать будинки, вода в криницях зникає, росте захворюваність, зокрема на онкохвороби. Та попри це, підприємство зуміло з селянами, як кажуть, розібратися, задобрити. Пробурили свердловину і подали воду туди, де її не стало в криницях, виділили кілька десятків тонн гравію на ремонт доріг, допомогли з ремонтом будинків, надали робочі місця багатьом жителям села тощо. Але незважаючи на це, далеко не всі жителі Косеуць погоджуються на таке сусідство і продовжують писати скарги до столиці.

«Артобстріл» з-за кордону

На іншому березі Дністра, на відстані всього лише 150—200 метрів від кар'єру, розташоване село Пороги Ямпільського району. Кар'єр мучить його вже багато років поспіль. Ще з часів Радянського Союзу. Великі кам'яні брили від вибухів у ньому не раз перелітали аж сюди. Руйнували хати і прибудови на багатьох вулицях. Іван Іванович Семенюк, який сімнадцять років був головою сільради в Порогах, розповів, що якось одна кам'яна брила прилетіла з молдовського кар'єру мало не до сільради і впала на хату. Пробила шифер, стелю і гепнулася на долівку перед насмерть переляканою господинею. Іван Іванович, за його словами, не знаючи навіть, чи є в Молдові таке міністерство, написав чолобитну в Кишинів, «у міністерство гiрничої промисловості». Як не дивно, лист дійшов. Згодом приїхали молдовські представники і відремонтували бабусі і дах, і стелю. Було ще кілька подібних випадків, але, швидше, виняткiв з правил.

Уже багато років після того, як і Молдова, і Україна стали незалежними, на подібні скарги молдовани не реагують. У кращому разі відповідають порожанцям, що у вас, мовляв, є своя влада, хай вона вас і захищає від нас.

Бій своїх?

А порожанська, сільська та й і Ямпільська районна влада свою «пастщодавно голова Ямпільської районної державної адміністрації пан Володимир Волошин повідомив обласну державну адміністрацію листом про те, що скарги порожанців на молдовський кар'єр загалом безпідставні. Проінформував область, що порожанський сільський голова О. І. Івасенко, за дорученням райдержадміністрації, «спільно з керівництвом АТ «Сороцький гранітно-щебеневий кар'єр» розглянули питання і дiйшли такого висновку: «Сейсмічний вплив вибухових робіт, що проводяться в Косоуцькому (Сороцькому. — Авт.) гранітному кар'єрі, на житлові та виробничі приміщення мінімальний і не має ніякого серйозного впливу». Цей документ за сприяня одного з депутатів став набутком гласності. Його розтиражували в десятках, а може, й у сотнях екземплярiв, і став він ходити від хати до хати по селу, підриваючи і без того мізерний авторитет місцевої влади. Піднявся неймовірний скандал.

Буквально за кілька днів на ім'я депутата надійшло близько 150 індивідуальних і колективних заяв порожанців із вимогами винести дане питання на сесію районної ради, а відтак рішення направити до Києва. Депутати порогівської сільської ради дивуються: як міг їхній голова сільради таке повідомляти в область, не запитавши про це сесію чи виконком?!

Процитую депутата порогівської сільради пані Клавдію Кучерявенко, яка відповідає за майбутнє села — є завідуючою дитсадком, що розташований буквально за 150 метрів від кар'єру. «За період роботи кар'єру були неодноразові випадки, коли від вибухів у кар'єрі в дитсадку падали люстри, карнизи, штукатурка, сама будівля має тріщини. Найнебезпечніше те, що ці вибухи відбуваються під час обіднього сну дітей, що може мати непередбачувані наслідки. Дітям заважають вічні сирени, що лунають із кар'єру впродовж багатьох років. Весь пил осідає на території садка і ним діти дихають цілий день. Зона впливу молдовського кар'єру охоплює все село, — наполягає пані Кучерявенко. — На вулиці Радужній, де проживаю я з односельчанами, теж відчутні негативнi наслідки цих вибухiв: тріщини в нових будинках, з вильотом віконних рам».

Це лиш одна заява з-поміж близько 150 інших!.. До речі, їх підписали не лише прості жителі села, а й працівники суду, вчителі та інші поважні люди, які тут проживають. Як можна їм не довіряти!? Як можна не реагувати на цей крик душі?!.. Виявляється, можна і не лише так, як зреагував голова села та голова райдержадміністрації, а й так, як голова районної ради пан Микола Пастернак, котрий відмовився винести на сесію це болюче питання.

Хворі Пороги

На прохання депутата, нещодавно спеціалісти з-за меж району проведели заміри радіації в нещасних Порогах. Ось відповідь на депутатське звернення спеціалістів, які ще скажуть своє слово: «Потужність у найближчій точці до молдовського кар'єру в районі села Пороги становить 0,33 мікрозіверт\годину (МкВ\год). Допустимий рівень не повинен перевищувати 0,30 МкЗв\год. Тобто в Порогах рівень радіації перевищує норму. Підвищення потужності гамма-фону вказує на присутність якогось радіоактивного ізотопу. Враховуючи те, що з молдовської сторони йде пил на нашу територію, а потім ця суміш потрапляє до легенів місцевих мешканців, проблема онкозахворювань в селі дійсно має місце».

Проте люди про радіацію не знають, а тому в місці, де вона найбільша, продовжують купувати дачі, зводити будинки, ростити дітей... Я звернувся до райлікарні, де головним онкологом працює близька родичка одного з керівників району, і мені дали відповідь, що в Порогах захворюваність на рак чи не найменша в районі, що там просто чудові умови проживання. А потім я розпитав у місцевих жителів, і мені повідали, що лише в одній сім'ї в Порогах є троє людей, хворих на рак!!..

У цілому лікарі й санітарні працівники району сповіщають: на Ямпільщині ніде не зафіксовано підвищеного рівня радіації. Як кажуть, «всьо хорошо, прєкрасная маркіза».

Я довго думав: чому така злочинна неповага до села з боку влади і спеціалістів? ( Не наші ж екологи, МНС б'ють тривогу, а молдовські!..). Що ще їм треба, щоб вони побачили і зреагували на біду своїх людей. І згадалося мені дуже багато неприємних речей... Як у Сороцькому ресторані «Стара фортеця» підписували в тому числі екологічні міжурядові українсько-молдовські документи, на тлі кулінарних запахів і вин... Я був тому свідком, на жаль, просто лише як журналіст, котрий не мав права втрутитися в той сором. Або згадалося мені, як серед ночі, коли пропускні прикордонні пункти як Молдови, так і України вже давно були закриті (вони працюють усього до 18-ї години!..), наші п'яні в дим чиновники різних калібрів із молдовськими побратимами зупинили серед річки вантажний пором і на ньому кілька годин продовжували гучне прощальне гульбище, чхаючи на все прикордонне законодавство як Молдови, так і України!.. Можна навести безліч подібних прикладів, зокрема, пов'язаних із контрабандою, до якої наші люди в погонах і без них, але ті, що при посадах, теж мали до цього відношення.

На минулих виборах один наш лідер набрав дуже багато голосів виборців тому, що керівник Сороцького району прибув із ним на зустріч у районний Будинок культури і там заявив, що до Ямполя з Сорок «йде газ семимильними кроками». Цих 5 чи 6 кілометрів газопроводу не побудовано і досі. Молдавани вимагають гарантій у тому, що Ямпіль платитиме не лише за газ, а й за транзит його з Молдови, тобто хочуть заробляти на нас, і наш чиновник, який виграв вибори, замовк...