Погодьтеся, що сучасна гірничодобувна галузь має відповідати всім сучасним стандартам з охорони праці, екології та впровадження нових технологій. Особлива увага з боку державних органів, місцевих громад та інвесторів змушують надракористувачів постійно модернізовувати власні виробничі ланцюжки та бачити майбутнє в рамках інвестиційних циклів, тобто на 15-20 років вперед. На наших очах кар’єрні самоскиди стали електричними та автономними, стали залучати сучасні методи 3D-моделювання, а якість кінцевого продукту тепер розраховуються за допомогою штучного інтелекту. Здається, що процес транспортування руди чи піску є найпростішим з технологічної точки зору, а поле для інновацій вже давно вичерпано. В цьому матеріалі Національна Асоціація Добувної промисловості хоче показати, що навіть маленькі на перший погляд, ідеї можуть змінити «обличчя» однієї з найстаріших галузей господарства.

Більшість вантажів добувної промисловості транспортується за допомогою залізниці. Науково доведено, що цей вид транспорту є не просто найефективнішим з економічної точки зору (навіть для дрібних вантажовідправників, наприклад видобувачів рідкісних руд), але й спричиняє на 70% менше викидів вуглецю в атмосферу. Цей фактор є особливо вагомим в умовах введення в дію Європейським Союзом так званого Carbon Border Agreement (СВA). Ставка та розмір мита будуть базуватися з акцентом на екологічність всіх операцій – в такій ситуації великий поїзд, який рухається за допомогою електричної тяги є кращим варіантом.

Насипні вантажі добувної промисловості мають підвищений абразивний вплив на частину рухомого складу та вантажно-розвантажувальні машини і пристрої. Такі вантажі, як алебастр, гіпс, крейда, цемент відносяться до сильнозабруднюючих вантажів – після їх вивантаження вагони обов’язково промивають. Крім того, вони є в’яжучими матеріалами та в разі контакту з водою утворюють пластичні маси, що потім тверднуть. Такі матеріали мають підвищену здатність до розпорошення.

Порошкоподібні добрива, що теж є продукцією добувної промисловості, мають негативні властивості: підвищену здатність до злежування, гігроскопічність, виділяють пил, абразивність тощо. Все викликає необхідність захисту рухомого складу, використання респіраторів для захисту органів дихання обслуговуючого персоналу і вжиття заходів для запобігання якісних і кількісних втрат добрив. Гранулювання дозволяє змінити або значно послабити негативні фізико-хімічні властивості добрив.

Колись проста, але геніальна ідея Малкольна Макліна просто перевернула світ морських перевезень. Історія про те, як в кінці 30-х років йому прийшла в голову ідея використовувати контейнер для вантажних перевезень. Стояв Маклін, тоді ще водій вантажівки і власник невеликої транспортної компанії, на пірсі і спостерігав, як робочі розвантажують машину: підчіплюють мішки з бавовною і по одному переносять на борт судна. Все дуже складно і болісно довго. Ось тут і подумалося: наскільки було б простіше і швидше вантажити все разом і, може бути, прямо з вантажівкою. Так через 19 років народився всім нам відомий стандарт TEU, а потім вивчені вже напам’ять INCOTERMS та інші атрибути міжнародної торгівлі, без якої нам вже важко уявити еквадорські банани або китайські іграшки на полицях наших крамниць. Глобалізація операцій була б неможлива без порозуміння, єдиної мови та банального бажання виграти конкуренцію за споживача на іншому континенті. 

Україна активно експортує власну продукцію гірничодобувного комплексу, використовуючи при цьому переважно фрахт балкерного флоту. Процедура оцінки та зважування руди потребує кваліфікації та необхідної кількості спеціалістів в двох портах. Залізничники мають перевірити кондиції вантажу під час перевезення: не допустити надмірного зволоження та злежування. Це все виглядає, як благодатне поле для оптимізації та винаходів.

Всі ми звикли до гіпермаркетів та зручного пакування нашої вечері. Часи, коли транспортування яєць до столу було ризикованою справою, мабуть, ще живі тільки в пам’яті старшого покоління. Але якщо втрата 1-2 двох яєць карається поганим настроєм, то цілісність вантажу ціною в 150 доларів за тонну або зрив строків фрахту є питанням багатотисячних штрафів в іноземній валюті. Індустрія потребувала комфорту крамниці біля дому в масштабах великого бізнесу. І така відповідь знайшлась – біг-бег.  

Біг-бег — м’який контейнер, промислова тара, вироблена з гнучкого матеріалу і призначена для перевезення та зберігання різного роду вантажів і матеріалів, що мають сипучу консистенцію, такі як зерно, пісок, добрива, пелети, гранули пластика та ін. Біг-беги найчастіше виготовлені з товстого плетеного поліетилену або поліпропілену. Мішок біг-бег, призначений для транспортування однієї тонни матеріалу, важитиме всього 5–7 кг. Транспортування і навантаження продукції здійснюється або на піддонах, або піднята за петлі. 

Мішок біг-бег був розроблений ще в кінці дев’ятнадцятого століття в Японії, але потім був забутий. Початкові варіанти конструкції контейнера застосовувалися для транспортування полістиролових речовин у відкритому вагоні поїзда або на автомобілі. Конструкція м’якого контейнера представляла собою два металевих ковпаки, які з’єднувалися між собою прогумованою оболонкою. Так само у нього були чотири вушка, за допомогою яких можна було захоплювати його маніпуляторами навантажувача. Біг-бег мав два люки, розвантажувальний і навантажувальний, на горі й у днищі. Ціна біг-бега такого типу була досить високою. Біг-бег знову повернувся до використання у 1940-х та на початку п’ятдесятих. Ці попередники теперішніх м’яких контейнерів були виготовлені з полівінілхлоридової гуми й зазвичай використовувалися в гумовій промисловості для транспортування сажі та для використання в ролі зміцнювального наповнювача різноманітних гумових виробів. У 1960-х коли отримало свій розвиток виготовлення поліпропілену в поєднанні з новими досягненнями у ткацтві, об’ємні гнучкі мішки, як ми їх знаємо сьогодні, з’явилися на світ і швидко були прийняті у використання великим спектром нафтових і хімічних компаній для зберігання і транспортування порошкоподібної та гранульованої продукції. 

Біг-бег можна легко завантажити в залізничний вагон, покласти у контейнер з іншим типом вантажу і так зекономити на фрахті. Вони є додатковим захистом від вологи або крадіжки. В свою чергу кінцеві отримувачі можуть відразу використовувати товар без зайвої процедури зважування. Фактично ГЗК або елеватор перетворюються в промисловий супермаркет або навіть інтернет-магазин.

Українські виробники сільськогосподарської, гірничо-металургійної та хімічної промисловості активно використовують м’які контейери у експортних відправленнях, особливо на преміальні ринки країн Перської затоки та Південно-Східної Азії. Так українська зерноторгова корпорація (UGTC) експортує таким чином горох та шрот (будуть посилання), державна «ОГХК» пропонує покупцям доставку рутилу, піску та ільменіту, виробники фосфатних добрив теж оцінили переваги цього методу. І таких прикладів багато, наша Асоціація хоче лише підкреслити, що добувна промисловість стає клієнторієнтованою та концентрує все більше уваги на сервісі та комфорті споживача. Зручність, надійність та безпека – ось головні виклики для нашої галузі. Іноді треба лише бути спостережливим та допитливим до простих рішень. 

Національна асоціація добувної промисловості України