2006-06-22

Газ у надрах є. <br><i>Ліцензій у видобувників немає</i>

Розмова з Романом Дідусем і Юрієм Костюком

Асоціація “Газові трейдери України” ініціює посилення ролі вітчизняного приватного інвестора в розробках малих і середніх газових родовищ. За умов постійного дорожчання газу вітчизняне паливо також цінуватимуть вище. Однак для потужної розробки родовищ потрібні не лише кошти, а й відповідна політика влади, зокрема, необхідно спростити процедуру видачі ліцензій. Докладніше про перспективи газовидобування в Західній Україні “Газета” розпитала в генерального директора ГПУ “Львівгазвидобування” Романа Дідуся та головного геолога ГПУ “Львівгазвидобування” Юрія Костюка.

– Як загалом можна оцінити перспективу видобування українського газу?

Роман Дідусь: Наразі, за прогнозами спеціалістів, у надрах України є понад чотири трильйони кубічних метрів газу, отже, є над чим працювати. Здебільшого це регіон Дніпровсько-Донецької западини. Донині ДК “Укргазвидобування” підписала угоду з фірмою Shell про співпрацю у видобутку вуглеводнів.

У Західному регіоні газ видобувають із 1924 року, коли відкрили першу промислову газову свердловину в Дашаві, 1933-го – Угерське газове родовище тощо. 1940 року започаткували будівництво газопроводу Дашава-Київ. Війна зупинила цей проект, і завершили його лише після неї. На той час із 5,9 мільярда кубометрів газу, який видобували в Радянському Союзі, 2,8 мільярда припадало на Західний регіон України. Саме звідси розпочали інтенсивну газифікацію СРСР.

Але всьому є межа, і наші запаси вичерпано. Нині “Львівгазвидобування” видобуває 1,2 мільярда кубічних метрів газу. Це нам дається надзвичайно непросто. Потрібно бурити, а це важка та дуже дорога справа. Однак достеменно – наш газ буде дешевшим для населення, ніж той, який купуватимемо в Росії чи Туркменістану. Своє рідніше, ближче та дешевше. В іншому разі галузь буде знищено.

– Чи є ще змога відкрити родовища рівня Дашави?

Р.Д.: Ми щороку відкриваємо нові родовища, щоправда, незначні за запасами газу. Але кожен кубічний метр газу для нас є великою радістю.

– Яка частка суто львівського газу у вашому виробництві?

Юрій Костюк: ГПУ “Львівгазвидобування” експлуатує 34 родовища, їх левова частка –  24 – на Львівщині. Основні доведені запаси становлять 160 мільярдів кубометрів газу, з них на Львівщину припадає 98%. Тобто Львівщина має найкращі перспективи в Західному регіоні. Що ж до змоги відкрити середні та великі родовища, то ми схиляємося до думки, що можемо зробити це не лише в стандартних районах – себто в районі Більче-Волицької площі (Львівщина, Франківщина). Працюємо в Карпатах, у так званій зоні Кросно (за назвою польського міста), а це значна частина теренів Львівщини, Франківщини, Буковини та Закарпаття, площа від державного кордону з Польщею до межі з Румунією.

За час нетривалого дослідження тут отримано 25 тисяч кубометрів газу на добу – це свідчить, що на стику Львівщини та Закарпаття можна відкрити бодай середнє за запасами родовище, яке може докорінно змінити структуру видобутку в Західному регіоні. Крім цього, плануємо шукати поклади нафти на Буковині, у так званих Покутських Карпатах, на Петровецькій площі. Сподіваємося на успіх.

– А Польща розробляє цю зону?

Ю. К.: Поляки розробляють у зоні Кросно майже 30 газоконденсатних родовищ, які експлуатують уже тривалий час.

– Коли почнуть розробку зони Кросно в Україні?

Р. Д.: Із 2004 року ми порушили питання про здобуття ліцензії на цю площу, зокрема на Боринське родовище. Але через бюрократичні перепони досі не можемо отримати її. У нових політичних умовах серйозно беремося за цю справу, готуємо низку документів. Переконані, що нас підтримає львівська влада. Далі штурмуватимемо Київ.

– Кажуть, що в розробці українських родовищ зацікавлена Британія...

Ю. К.: Справді, компанія Shell має намір розробляти наші родовища, але на Сході. У нас були представники Euroenergy, цікавилися нашими родовищами, але їхні пріоритети зосередилися на Сході, наразі співпраця з ними в нас не вдається.

– Які головні перешкоди для видобутку газу?

Р. Д.: Щонайменше рік потрібно, щоб здобути дозвіл проводити буріння на тій чи іншій ділянці. Іноді сільський голова висуває просто нереальні вимоги. Щодо коштів, то ціна українського газу для українських споживачів має бути 440 гривень за кубометр. Це не надприбутки, це мінімальна рентабельність. Західноукраїнський газ є найдешевшим в Україні, не до порівняння з уренгойським або з Північного моря. Ми не можемо бути винятком – у всьому світі нафтогазові компанії є найрентабельнішими підприємствами.

– Звідки ж стереотип, що видобувати український газ невигідно?

Ю. К.: Ця історія триває ще з радянських часів, коли в моді була гігантоманія. Природно, ми досі не мали прорахованої економіки.

Розмовляла
Вікторія Бондарчук