На сторінках нашої газети питання катастрофічної екологічної ситуації у Дніпропетровському регіоні тільки цього року порушувалося не раз. Публікації "Мільярд у реконструкцію" ("Голос України" N31 від 20.02.2007 р.), "Чи є ліки від самознищення" ("Голос України" N48 від 20.03.2007 р.), "Екологічний коридор" ("Голос України" N51 від 23.03.2007 р.), "Діоксинова мантія" ("Голос України"N81 від 12.05.2007 р.), "Сірчанокислотний шок" ("Голос України" N108 від 21.06.2007 р.) та інші, схоже, підказали керівництву Мінприроди побувати на Дніпропетровщині, щоб переконатися в гірких реаліях, пов'язаних з довкіллям, про що місцева влада, громадські організації та журналісти відчайдушно били на сполох, щоб їх почули в центральних виконавчих органах.

До гірничо-металургійного комплексу Криворіжжя на розширене виїзне засідання разом із міністром Василем Джарти прибули п'ять його заступників, заступник міністра промполітики, начальник держслужби заповідної справи, голови: Держгеологслужби, Держкомітету з картографії та кадастру, Держкомлісгоспу, а також держагентств - із земельних ресурсів та екологічних інвестицій, народні депутати п'ятого скликання, відповідальні працівники Генпрокуратури України та її обласних природоохоронних підрозділів, вчені, керівники Дніпропетровської, Донецької, Запорізької та Луганської областей.

Такого міністерського десанту на Криворіжжі давно не було, хоча за будь-яких екологічних ситуацій в Україні індустріальний Кривий Ріг називається серед перших забруднювачів довкілля. Перед початком пленарного засідання розширеної колегії міністр та керівництво області з висоти пташиного польоту наочно вивчали повітряну "веселкову картину" техногенного впливу гірничо-металургійного комплексу на криворізьке довкілля. Після повітряних вражень експромтом відвідали коксове виробництво та агломераційну фабрику металургійного велета ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та унікальний кар'єр ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат". І вся подальша робота була зосереджена навколо трьох актуальних питань: зменшення техногенного навантаження виробничої діяльності гірничо-металургійного комплексу на навколишнє середовище; виконання програми поліпшення екологічного стану Дніпропетровської області за рахунок зменшення забруднення довкілля основними підприємствами-забруднювачами на 2006-2015 роки; виконання національної програми охорони водного басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.

Розпочинаючи колегію, Василь Джарти визнав, що місто і Придніпровський регіон для проведення виїзного засідання колегії міністерства обрано не випадково. Адже Дніпропетровська область - одна із найбільш техногенно напружених в Україні. Обсяги валових викидів речовин-забруднювачів в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел забруднення тут за 2006 рік сягнули понад 1,3 млн. тонн, а це 17 відсотків усіх загальних викидів в Україні. Незначне поліпшення спостерігається лише у сфері охорони водних ресурсів. Щодо Кривого Рогу, де сконцентровано найпотужніші промислові підприємства, за визначенням учених, то це місто сьогодні мало не на межі екологічної катастрофи. Загальний стан навколишнього середовища в Україні міністр охарактеризував так: "Економіка без екології - це крах держави. Тому спільне вкладення коштів у екологічні програми повинно зацікавити і власників підприємств-забруднювачів, і саму державу". Головною проблемою для Дніпропетровської області, за словами урядовця, "є вплив діяльності гірничо-металургійного комплексу на рівні техногенного забруднення". Пана міністра турбує й та обставина, що регіональна екологічна програма на межі зриву, бо із передбачених на 2006 рік 13 заходів виконано лише 4. Щоправда, Василь Георгійович не назвав цифри відрахувань із державного бюджету на подолання техногенних явищ на Дніпропетровщині.

Цю "слизьку" тезу було продовжено і у виступах, зокрема, народного депутата України п'ятого скликання Олександра Вілкула, який запропонував міністерству вийти із законодавчою ініціативою про повернення в регіони 50 відсотків коштів, виплачених підприємствами, містом та областю до екологічного фонду за забруднення навколишнього середовища. Тоді можна вести розмову про серйозну і реальну державну політику в охороні природного середовища. Загалом на колегії панували здебільшого самозвіти керівників підприємств, які не викликали жвавого обговорення ні у членів колегії, ні у присутніх. Єдиним пожвавленням стала конкретна розповідь про комплексне запровадження екологічних систем європейського та світового рівня на ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" директора з екології цього підприємства Ліни Максименко. Члени колегії енергійно "засипали" її аргументацію проблемами, які не вирішуються на підприємстві уже сьогодні. Хоча екологиня зуміла розставити слушні акценти на всіх нерозв'язаних проблемах. Коксове виробництво, що діяло ще з 1951 року, на підприємстві реконструюється й першу чергу запущено навесні, а другу - наприкінці цього року. Не один уже мільярд вкладено й у інші вузькі місця, здебільшого енергозатратні металургійні виробництва, щоб замінити їх сучасними. Тільки на "шпильку" міського голови Юрія Любоненка про рекультивацію підприємством за цей час лише двох гектарів земель пані Максименко охоче погодилася, що зроблять більше, але все відразу за неповні два роки господарювання зробити неможливо.

Коли міністр зауважив, що доповідатиме особисто Прем'єр-міністру про негативну екологічну ситуацію на ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", то очевидно було, що колегія зосередила увагу лише на цьому підприємстві. Тоді як на адресу таких забруднювачів, як ВАТ "Баглійкокс", ВАТ "Азовсталь", ВАТ "Дніпровський меткомбінат імені Дзержинського" чи ВАТ "Дніпропетровський завод імені Петровського", члени колегії обмежилися лише побажаннями, без будь-якого аналізу і розгорнутих завдань. На підсумковій прес-конференції журналісти запитували в пана Джарти, чи не є такий вибірковий підхід до праці іноземного інвестора намаганням реприватизувати ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", на що була однозначна відповідь - "ні". Він також спростував і думку про те, що нещодавні відвідини Президентом України Кривого Рогу та ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та його висока оцінка дій інвестора в наведенні економічного ладу на підприємстві призвела до виїзного засідання колегії Мінохоронприроди.

Серед інших питань колегії якось "загубилася" й екологічна програма Дніпропетровщини, за яку з фактами "в руках" звітував Олександр Оксамитний, начальник Держуправління охорони навколишнього середовища. Не викликала дискусії і проблематика національної програми охорони водного басейну Дніпра, за яку з болем у душі доповідав Степан Лизун, заступник міністра з охорони навколишнього природного середовища. Він нагадав, що програму затверджено Верховною Радою України ще в 1997 році, бо Дніпро створює умови для повноцінного здорового життя більш як 30 мільйонам громадян України, але помітно прогресуюче забруднення довкілля його басейну. Торік, наприклад, із його джерел було "випито" понад 8,6 мільярда кубометрів води, що становить за обліком спеціального використання водних ресурсів 56 процентів від загального забору води по Україні. У поверхневі води Дніпра скинуто майже 5 млрд. кубометрів зворотних вод. Найбільше забруднених вод, на думку заступника міністра, скинули водокористувачі Дніпропетровської та Запорізької областей. А Дніпрові притоки Інгулець та Саксагань "завдяки" криворізькому гірничо-металургійному комплексу перебувають у надзвичайно гострій екологічній ситуації.

Сплеск емоцій в залі спричинив експромт голови Запорізької облдержадміністрації Євгена Червоненка, котрий намалював екологічну "панораму" цілеспрямованого знищення природи державою протягом не одного десятиріччя і підтримав під оплески присутніх ідею повернення 50 процентів відрахувань екологічного податку регіонам. А в інформації Наталії Шестакової, заступника начальника одного з головних управлінь Генпрокуратури України, про численні порушені кримінальні справи проти забруднювачів так і не було названо жодного судового вироку в тих справах, що викликало подив у членів колегії та міністра, який про це відверто поділився з журналістами на прес-конференції.

То що вирішила урядова природоохоронна команда? Доручила міністерствам, облдержадміністраціям, держкомітетам до вересня 2007-го підготувати пропозиції, а до грудня здійснити заходи, розробити методики розрахунку заподіяних збитків державі забруднювачами, передбачити реалізацію проектів з упровадження найсучасніших технологій очистки стічних вод для міст, розташованих у басейні Дніпра. Є й інші рекомендації, наприклад, ось ця: щорічно органи місцевого самоврядування та виконавчої влади Дніпровського регіону мають передбачати в місцевих бюджетах кошти на фінансування робіт з визначення та встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг у них із залученням коштів інвесторів та орендарів земельних ділянок. Залишилося загадкою, як і на яких законодавчих засадах сільські, селищні та міські ради зможуть залучати кошти інвесторів та орендарів на ті заходи, коли сама держава їх не фінансує? Тут економіка з екологією щось не стикуються. Не хотілося б думати, що ця важлива розширена виїзна колегія Мінприроди України, яка відбулася в зоні екологічного лиха, стане черговою декларацією намірів та побажань.