2006-02-16

Є ще газ у підземних коморах

Відкриття нової свердловини на Кобзівському газоконденсатному родовищі, розташованому на межі Красноградського та Кегичівського районів Харківської області,  привернуло на початку цього року увагу з багатьох причин.

Усім нам, як пам'ятаємо, святковий новорічний настрій дещо зіпсували важкі перемовини, що велися з приводу постачання російського газу в Україну. Крім того, Росія вже почала прикручувати вентилі на трубах, що несли енергоносії в бік української території, і повідомлення з картинками про це не сходили з екранів телевізорів. То новина, що підтвердила наявність промислових запасів природного газу на Кобзівському ГКР, вселила в людей надію у нові можливості видобутку українського блакитного палива. За прогнозами фахівців "Укрбургазу", після облаштування нової свердловини родовище щорічно даватиме Україні додатково 1 мільярд кубометрів природного газу. До цього тут добувалося його менше 0,5 мільярда кубометрів.

Голова Харківської облдержадміністрації Арсен Аваков під час відвідин Кобзівського родовища привітав з успіхом газівників і зазначив: "Те, що ми сьогодні тут спостерігаємо, - відповідь багатьом господарникам і політикам на запитання: що повинна робити Україна? Ми повинні крок за кроком забезпечувати себе самі. Все повинні зробити самі: не падати в ноги "барину", а йти до подолання залежності. У тому числі й енергетичної". Арсен Аваков також зауважив, що приріст видобутку газу в поточному році у Харківській області становитиме 3-5 відсотків. А якщо будуть ще такі приємні сюрпризи, які піднесла нова свердловина, ця цифра, на думку керівника області, буде значно більшою.

Сказане має, очевидно, означати й те, що тепла в наших домівках буде теж вдосталь. За нескладними підрахунками, які провели журналісти спільно з фахівцями "Укрбургазу" тут-таки, на буровій, показали, що тільки одна нова свердловина Кобзівського родовища, загальна потужність якої становить приблизно 5 мільярдів кубометрів палива, може забезпечити потреби половини Красноградського району взимку і увесь район -влітку.

Результатами власних розрахунків, що підтверджують можливість позбавлення залежності від поставки енергоносіїв ззовні, поділився з журналістами й голова Красноградської райдержадміністрації Антон Геращенко, який, до речі, за фахом економіст. Так-от, він стверджує, що тисячу б таких свердловин, як щойно відкрита на Кобзівці, - і вся Україна була б забезпечена газом під зав'язку. На введення в дію нової свердловини витрачено 12 мільйонів гривень. Якщо ж помножити їх на 1000 - витрати становитимуть 12 мільярдів гривень, або близько 2,5 мільярда доларів. З урахуванням того, скільки Україна стала платити за імпортний газ за новими цінами, це не такі вже й великі гроші, вважає Антон Геращенко.

Отже, залишилося лише з'ясувати, де видобувати в Україні блакитне паливо. І тут, очевидно, усім нам треба нагадати, що становлення газодобувної галузі держави у сучасному її розумінні відбулося саме у Харківській області після відкриття унікального Шебелинського родовища з запасами газу в 650 мільярдів кубометрів, а трохи пізніше - цілої низки великих і середніх родовищ: Хрестищенського, Єфремівського, Медведівського, Мелихівського та інших. Їх освоєння і будівництво розгалуженої мережі газопроводів дало змогу Україні довести видобуток природного газу у 1975 році до 68,7 мільярда кубометрів і не лише стати на той час основним постачальником газу для європейської частини СРСР, а й експортувати його у Польщу, Чехословаччину, Болгарію, Угорщину.

Цікавим, до речі, з огляду на нинішню ситуацію є і той факт, що блакитним паливом з України довгий час користувалися Москва, Ленінград та інші промислові центри Росії. І подавалося туди блакитне паливо саме тими трубами, що стали у ці дні вже притчею во язицех. Спочатку, як згадують українські газівники, природний газ "гнали на схід, а вже після того, як потужності наших родовищ вичерпалися, газ пішов у зворотному напрямку".

 Загальний видобуток природного газу з родовищ Харківської області перевищує 1,05 трлн кубометрів і становить 64 відсотки всього видобутого газу в Україні. Отож Харківщина, яка з точки зору досягнень, можливостей і перспектив розвитку паливно-енергетичного комплексу посідає вигідне положення серед інших регіонів держави за запасами природних ресурсів нафти і газу, діючої комунікації системи збору, транспортування, підготовки і перепідготовки вуглеводневої сировини, забезпечення виробничими потужностями і науковим потенціалом для розв'язання проблеми забезпечення України газом власного видобутку, неодноразово розглядалася на спільних засіданнях колегій Харківської облдержадміністрації та правління НАК "Нафтогаз України" як пріоритетна для розвитку паливної галузі, бо мала для цього усі підстави. А в 2002 році було прийнято "Програму розвитку паливної галузі Харківського регіону до 2010 року".

Необхідність розробки і впровадження цієї програми пояснювалися об'єктивними причинами - виснаженням на 80-90 відсотків основних газоконденсатних родовищ. Стало зрозумілим, що нарощування обсягів ресурсної бази без додаткових інвестицій на пошуково-розвідувальні роботи неможливе.  А без цього обсяг видобутку природного газу щорічно скорочуватиметься на  6-8 відсотків. Тож основні положення програми зводилися до одного - не "доїдати", що маємо, а, не зменшуючи видобуток газу, забезпечувати ним жителів України, компенсувавши спад виробництва за рахунок розроблених родовищ. Така далекоглядність, як бачимо сьогодні, дала позитивні результати. За перші роки реалізації програми було досягнуто головної її мети - не допущено зниження обсягів видобутку природного газу. За підсумками 2002 року цей показник досяг рівня 2001 року, а в 2003 році - перевищив його на 3,4 відсотка. А за три роки реалізації програми річний обсяг видобутку природного газу зріс на 9 відсотків. У цілому ж за 2002-2004 роки у програмі було заплановано видобути 21443 млн кубічних метрів природного газу, а фактичний видобуток становив 21599 млн кубометрів, що становить 100,7 відсотка від плану.

Крім того, перші роки реалізації програми довели, що вона відповідає сучасним вимогам роботи підприємств нафтогазового комплексу і є довгостроковим планом їхнього розвитку. На 12 родовищах було введено в дію 27 експлуатаційних свердловин при 20 запланованих, що забезпечило додатковий видобуток в 474 млн куб. м.

Сьогодні на території області відкрито 49 родовищ, 11 з яких ще розробляються. Що ж до перспективних прогнозованих ресурсів газу, то вони оцінюються на території регіону приблизно у 800 мільярдів кубометрів. Але й це, як стверджують фахівці, не межа. Тож цілком очевидно, що такі незаперечні факти дозволили голові Харківської облдержадміністрації Арсену Авакову повідомити журналістам на прес-конференції мало не сенсаційну новину про те, що на Харківщині розміщуються найбільші підземні газові комори Європи.

Найпотужнішим серед нових родовищ, відкритих за останні 20 років, було і залишається Кобзівське ГКР. Відкрили його в 2002 році, куди запросили й представників регіональних та всеукраїнських ЗМІ. Тож у моєму журналістському блокноті збереглися цікаві, а головне - дуже актуальні для сьогоднішніх днів записи. Так, наприклад, тодішній начальник газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" Валентин Горбенко повідомляв, що Харківська область спільно з НАК "Нафтогаз України" розробили програму нарощування видобутку блакитного палива за період до 2010 року до 8 млрд кубометрів газу, що на 10 відсотків більше попереднього щорічного видобутку. Валентин Горбенко розповідав тоді журналістам і про те, що "Шебелинкагазвидобування" веде пошук вуглеводнів на великих глибинах Дніпровсько-Донецької западини. Зокрема, на Кобзівському родовищі, де буріння здійснюється на глибині 3,6-6,3 тисячі метрів. Експлуатація таких надглибоких свердловин є одним з основних шляхів масштабного збільшення вітчизняного видобутку газу. За прогнозами фахівців, саме надглибокі родовища дадуть Україні приблизно 120 мільярдів кубометрів блакитного
палива.

Тоді ж від Валентина Горбенка ми дізналися, що буріння свердловин на глибину понад 6 тисяч метрів було проведене українськими спеціалістами на території СНД вперше. Що на Кобзівському родовищі перша бурова свердловина мала промисловий дебіт 50,6 тисячі кубічних метрів газу на добу, а на наступній було отримано дебіт уже в 158,8 тис. кубометрів природного газу на добу.

Що стосується загальних перспектив Кобзівського родовища, то воно, як свідчать архівні записки, оцінювалося в 70,9 млрд кубометрів і на ньому вже велася проходка трьох свердловин. Для прискорення розвідки і початку масштабного освоєння Кобзівського родовища планувалося почати буріння ще шести розвідувальних бурових свердловин, в тому числі й чотирьох надглибоких.

Сьогодні намічені плани газівників не розходяться з ділом. Свої можливості щодо видобутку газу в Україні вони наочно продемонстрували у кризовий момент, діставши з вітчизняних надр велику порцію важливого для держави енергоносія. Тож мені залишилося лише перефразувати відомий вислів про те, що "є ще порох у порохівницях" і підтвердити не раз почуте від фахівців і побачене на власні очі словами "є ще газ у підземних коморах".