Газова криза, що з кінця минулого року за своєю гостротою й актуальністю витіснила з розряду першочергових у великій політиці й на побутовому рівні всі інші проблеми нашого буття, матиме, окрім економічних наслідків, позитивні результати, позаяк змусила державу в цілому і кожного зокрема по-новому сприймати заклики до економії енергоресурсів та водночас реально оцінювати власні можливості. Бо енергозатратна технологія на виробництві, необачно залишена ввімкненою лампочка у помешканні чи конфорка на кухні має цілком реальну ціну кожного метра кубічного спожитого газу. Ціну, яку мусимо навчитися сплачувати, як і за будь-який інший товар. Інакше стратегічний енергоресурс в сучасних реаліях і надалі залишатиметься розмінною картою у великій політиці, а держава - заручником чиїхось політичних інтересів. Окрім ощадливості, не завадило б навчитися раціонально розпоряджатися власними сировинними  ресурсами.

Москву обігрівав газ із...  Галичини

Про це, однак, відомо лише невеликому колу фахівців та колишнім партійним ідеологам, котрі, не замислюючись (чи, радше, навпаки, добре продумано і цілеспрямовано!), нещадно вичерпували стратегічну сировину з українських надр. Бо наприкінці сорокових, коли прокладали газопровід від західного кордону до Брянська, а в 1951- му до Москви, небагато хто міг дозволити собі негативно оцінювати абсурдність подібного проекту. Не важко здогадатися, навіщо і кому була вигідна подібна стратегія. Нікого не обходило, що сировинні запаси Прикарпаття використовувалися нераціонально. Одне за одним на карті Західного регіону появлялися нові родовища - Більче Волицьке (нині тут одне з найбільших у Східній Європі підземне сховище газу), Хідновицьке, Косівське, де провадили інтенсивний видобуток газу, що призвело до послаблення пластових тисків. Для забезпечення нормального тиску споруджено дотискові компресорні станції неподалік Стрия та у селищі Комарне Городоцького району. Обидві, до речі, працюють ще й тепер, хоча фізично й морально застарілі і потребують модернізації. Збіднілі на сировинні запаси Українські Карпати перестали б цікавити тодішніх ідеологів від політики та економіки і їх легко викреслили б із своїх планів, якби не інші стратегічні цілі щодо використання газотранспортної системи, і зокрема потужних підземних сховищ з активним обсягом 24 мільярди метрів кубічних палива у прикордонному регіоні, через який газ із Сибіру надходив до Європи. Кошти вкладалися не стільки у нарощування видобувної індустрії, скільки у розвиток газотранспортного комплексу. Натомість за вичерпані сировинні ресурси, виснажені надра і завдану довкіллю шкоду регіон отримав серйозні екологічні проблеми. Однак видобуток голубого палива в цьому регіоні не припинявся. Ставити крапку на видобувній галузі геологорозвідувальники не поспішали, вони були переконані у перспективності тутешніх надр і продовжували пошукові роботи у Львівській, Івано-Франківській, Волинській та Закарпатській областях.

Надра Карпат і Волині  ще прислужаться Україні

Нинішню складну ситуацію із забезпеченням держави голубим паливом фахівці не схильні драматизувати, а навпаки розглядати як привід для серйозної розмови про перспективи розвитку власної видобувної галузі, оскільки у надрах України і Західного регіону є достатні запаси вуглеводнів. Минулого року підприємства газопромислового управління "Львівгазвидобування", повідомив його керівник Роман Дідусь, видобуло 1,1 мільярда метрів кубічних газу, 1060 тонн нафти, 650 тонн газового конденсату. Введено в експлуатацію 18 нових свердловин (3 - нафтові), здійснили капремонт 40 свердловин, на 78 провели роботи з їх інтенсифікації, завершили будівництво установок з підготовки газу поблизу села Верещиця та нафти поблизу села Никловичі Самбірського району, розпочато будівництво ще однієї компресорної станції, використання сучасного енергоощадного обладнання, як-от, газомотокомпресора відомої американської фірми, дасть змогу суттєво зменшити витрати енергоносіїв.

Проведені на свердловинах операції з інтенсифікації видобутку та капітальний ремонт дали змогу додатково видобути 17 та 15 мільйонів метрів кубічних газу. Цифри, звісно, не вражають, але у кожного видобутого метра кубічного голубого палива - своя ціна. За нинішніх умов, коли вартість з категорії суто економічної трансформувалась у політичну, не маємо права нехтувати видобутим на Прикарпатті мільярдом метрів кубічних газу. З огляду на астрономічну кількість щорічного споживання голубого палива, він особливої погоди не робить. Але за нинішньої непростої ситуації із забезпеченням держави стратегічною сировиною переконливим є інший показник: газу місцевого видобутку, що його викачує з надр Прикарпаття газопромислове управління "Львівгазвидобування", достатньо, аби у помешканнях галичан було тепло, 300 мільйонів кубів використовує населення, 460 - теплопостачальні підприємства. І вже тому варто вкладати кошти у розвиток видобувного комплексу та проведення розвідувальних робіт у Західному регіоні. Фахівці наводять ще один аргумент - прогнозовані запаси голубого палива у вже розвіданих родовищах, на ведення видобутку яких вже є отримані ліцензії, становлять близько 30 мільярдів метрів кубічних газу.

Нинішнього року "Львівгазвидобування" планує видобути 1,2 мільйона м3 газу. На Львівщині та Івано-Франківщині буде введено в експлуатацію 18 свердловин, 5 з яких після капремонту. Невдовзі розпочнеться будівництво 4 компресорних станцій, що гарантуватиме стабільний видобуток голубого палива.

- Якщо, - каже головний інженер "Львівгазвидобування" Степан Чопань, - нічого не робити, а розраховувати на пластовий тиск, який є, то видобуток знизиться на 6 - 10 відсотків, капремонту підлягають 40 свердловин. Освоєння 5 свердловин на одному з перспективних на Львівщині родовищ Комарівського у Стрийському даватиме додатково щодоби 100 тисяч метрів кубічних газу. Днями запрацює ще один стотисячник -Дубаневицьке родовище, де завершено роботи з облаштування першої із 6 запланованих свердловин. Відтак настане черга за іншим потужним родовищем поблизу Солотвина у Закарпатті. І хоч газоносні пласти знаходяться на глибині 2300 метрів, затрати на його освоєння свердловин відповідно до прогнозованих обсягів запасів палива повинні швидко окупитися.

Отримати близько 50 мільйонів м 3 газу розраховують із Бітлянського родовища, розпочато облаштування Лютнянського родовища, освоєння якого ведеться у складних гірських умовах - глибина буріння свердловин сягає 4,5 кілометра, методом похилого буріння діставатимуться до газоносниих пластів на родовищі поблизу Биткова (в районі Яремчого), аби зменшити негативний вплив на довкілля на території заповідника. Собівартість прикарпатського газу є високою власне через складні умови видобування, низькі пластові тиски, забезпечення необхідних параметрів вимагає застосування відповідних технологій та потребує додаткових фінансових затрат.

І нафту видобувають,  і електроенергію виробляють,  а невдовзі й "Кока-колу"  виготовлятимуть

Фінансовий стан газового комплексу Західного регіону визначає не лише видобуток голубого палива, а й інших видів сировини. "Львівгазвидобування" веде інтенсивний видобуток нафти із шести свердловин унікального Орховицького родовища. Через високий вміст у нафті сірководню вона не придатна для виготовлення легких нафтопродуктів, зате придатна для виробництва бітуму. Цього року має бути введене в експлуатацію нове виробництво (спорудження цього об'єкта обійдеться у 15 мільйонів гривень), яке продукуватиме бітум європейського стандарту. Згадане родовище даватиме 8 тисяч тонн нафти, наразі видобуток обмежений через відсутність ринку збуту сировини (використовують для спалювання у печах та частково закуповують для виготовлення бітуму). По-господарськи розпоряджаються газом (з високим вмістом сірководню), видобутим на Локачинському родовищі, половина якого після відповідної підготовки подається до магістрального газопроводу, решта - використовується для виробництва електроенергії. Щомісяця додатково до основної діяльності отримують 5,5 мільйона мегаватт електроенергії. Газовидобувники сподіваються нарешті дійти згоди з потенційними інвесторами стосовно перспективи осоєння унікального Марківського (поблизу Мукачевого) родовища вуглекислого газу з вмістом 98 відсотків вуглекислого газу, тоді як процес отримання його у промислових умовах є складний і недешевий. Вигода від його видобутку не викликає жодних сумнівів. Газовидобувники жартують - трохи кави, трохи води і готова "Кока-кола". Жарт жартом, та він переконливий аргумент у переговорах українських газовидобувників зі швейцарською фірмою, готовою вкладати капітал в освоєння родовища, аналогічних якому з-поміж наших європейських сусідів є по одному в Румунії та Угорщині.

Приватні ... свердловини

Газовидобуваний комплекс, що в уяві середньостатистичного українця асоціюється з великим капіталом, поза тим потерпає від гострої нестачі фінансових ресурсів. Нові завдання, які належить вирішувати газовидобувному комплексу України і зокрема Західного регіону, відповідно до нових реалій, потребують адекватної уваги до проблем розвитку стратегічної галузі. Відновлення власного видобувного потенціалу - справа непроста і тривала. Нинішній рівень фінансування, за словами головного інженера "Львівгазвидобування" Степана Чопаня, дозволить ще якийсь час черпати з надр вуглеводні в нинішніх обсягах, але не вкладаючи великі кошти у розвідування та буріння і передовсім перспективних площ (фінансування геологорозвідувальних робіт зменшилося на 87 відсотків), про збільшення обсягів видобутку не може бути мови. Освоєння карпатських родовищ потребує серйозних капіталовкладень. Нинішнього року очікується суттєве збільшення фінансування, відповідно до укладених угод геодезичні експедиції виконуватимуть роботи для "Укргазвидобування". Державні підприємства газопромислового управління дещо відтіснили комерційні структури, які займаються видобутком газу, лише у Західному регіоні їх понад 20 і частка видобутого газу не перевищує 10 відсотків. Наслідки цього, з дозволу сказати феномена, ще належить докладно проаналізувати, коли видобутком голубого палива почали займатися не фахівці, а ті, хто мав змогу отримати ліцензію, найчастіше без відповідної підготовки і знання специфіки цієї складної роботи, котрі на відміну від державних, не забезпечують професійного підходу в користуванні надрами, нехтують (нерідко й свідомо) вимогами технології, пластові тиски, про шкоду, якої можуть завдати своєю діяльністю надрам, довкіллю, для кого найважливішим є високі і головне швидкі прибутки, задля чого, власне, вони і прийшли у газовий бізнес.  Позицію газовидобувників підтримує держава, запевнив на нараді з керівниками паливно-енергетичного комплексу Львівщини Прем'єр-міністр України Юрій Єхануров. Глава уряду повідомив, що всі незаконно видані наприкінці 2004 року ліцензії  на видобуток вуглеводнів будуть  повернуті державі.

Проблема інвестицій у видобувний комплекс Західного регіону залишається актуальною, адже у надрах Карпат, Прикарпаття та Волині, запевняють геологи, є достатні запаси паливних ресурсів. Тому йдеться про серйозне і надійне партнерство, а не своєрідне тлумачення претендентами на інвесторів розуміння партнерства, коло інтересів яких обмежується вже розвіданими, пробуреними й облаштованими свердловинами, де вже можна провадити видобуток сировини. Натомість не беруться освоювати родовища, які потребують серйозних фінансових ін'єкцій впродовж тривалого процесу - від початку сейсмічних робіт до пошукового, розвідувального і завершуючи експлуатаційним бурінням.