Система державної топографо-геодезичної та картографічної діяльності складалась протягом тривалого часу й пов'язана насамперед із необхідністю забезпечення відповідних потреб розвитку держави та суспільства. Сьогодні близько вісімдесяти відсотків будь-якої інформації тією чи іншою мірою пов'язані з просторовими аспектами.

Топографо-геодезичне та картографічне забезпечення потреб держави, як елемент подвійного застосування, є також і важливою складовою національної безпеки і оборони в широкому розумінні цього терміна. Цим насамперед і визначається значимість діяльності державних картографо-геодезичних служб. Після перемоги над фашистською Німеччиною у Другій світовій війні союзники-переможці, обговорюючи її післявоєнний устрій, заборонили Німеччині мати власну державну картографо-геодезичну службу. Разом з тим в 1947 році ООН ухвалила резолюцію про необхідність створення самостійних державних геодезичних і картографічних служб, які сьогодні діють у 175 країнах світу.

Основними завданнями Державної служби геодезії, картографії та кадастру (Укргеодезкартографії) є участь у реалізації державної політики у сфері топографо-геодезичної, картографічної та кадастрової діяльності, створення національної геодезичної системи відліку і національної інфраструктури геопросторових даних, встановлення, унормування, облік, реєстрація, використання та збереження географічних назв; координація топографо-геодезичної та картографічної діяльності, здійснення методичного керівництва у цій сфері. Служба здійснює державний геодезичний нагляд, видає в установленому законодавством порядку ліцензії на виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт.

Завдяки створенню Державної геодезичної мережі забезпечується ведення в державі єдиної системи координат і висот, територія країни забезпечується топографічними і тематичними картами, ведуться роботи з геоінформаційного картографування та створення цифрових баз даних, картографо-геодезичного забезпечення договірно-правового оформлення державного кордону України, для безпечної експлуатації об'єктів енергетики, транспорту, водного господарства та інших галузей. Науково-методичне забезпечення функціонування галузі здійснює Науково-дослідний інститут геодезії і картографії. Державний картографо-геодезичний фонд України збирає, систематизує та зберігає топографо-геодезичні, картографічні, аерознімальні та інші матеріали і дані.

Основні напрями діяльності галузі визначені Державною науково-технічною програмою розвитку топографо-геодезичної діяльності та національного картографування на 2003-2010 роки, яка спрямована на вдосконалення системи задоволення державних та інших потреб в усіх видах топографо-геодезичної та картографічної продукції. Проте реалізувати завдання, передбачені першим етапом Програми впродовж 2003-2005 років, виконання яких мало забезпечити необхідні умови для сталого розвитку топографо-геодезичної та картографічної діяльності, в повному обсязі не вдалось.

Причиною цього стало недостатнє бюджетне фінансування загальнодержавних топографо-геодезичних і картографічних робіт, слабка взаємодія центральних і місцевих органів виконавчої влади з організаційного забезпечення виконання Програми та координації їх діяльності. До цього часу не створена відповідна координаційна рада, лише в Автономній Республіці Крим та в чотирьох областях (Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Рівненська) затверджені регіональні науково-технічні програми топографо-геодезичного та картографічного забезпечення.

Не в останню чергу на стан реалізації Програми вплинули невиправдані заходи з реорганізації Державної служби геодезії, картографії та кадастру, що унеможливило виконання необхідних загальнодержавних функцій у сфері картографо-геодезичної діяльності.

За радянських часів, незважаючи на створення у 1919 р. Вищого геодезичного управління, державній картографо-геодезичній службі не надавалося належного значення. Лише воєнний конфлікт з Китаєм на острові Даманському (тоді служба перебувала у складі Міністерства геології), що був спричинений помилкою картографів при відображенні державного кордону СРСР, змусив організаційно оформити службу в 1967 р. як Головне управління геодезії та картографії (ГУГК) при Раді Міністрів СРСР. У 1991 р., враховуючи міжвідомчий характер діяльності, статус ГУГК СРСР як органу державного управління було підвищено до рівня Державного комітету геодезії та картографії.

Подібні намагання перепідпорядкувати державну картографо-геодезичну службу відбувалися і в Україні. Окремі міністерства та відомства намагаються самостійно розв'язувати проблеми власного картографо-геодезичного забезпечення. Звідси і паралелізм у роботі, і розпорошення сил та фінансових ресурсів, і залучення до виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт недостатньо кваліфікованих кадрів.

На новому етапі адміністративної реформи такі спеціалізовані служби, як Укргеодезкартографія, діяльність яких має комплексний, міжгалузевий характер, повинні знайти окремішнє місце в системі органів державного управління.

Сьогоднішній стан топографо-геодезичного та картографічного забезпечення потреб держави та суспільства викликає справедливе занепокоєння. Недопустимим є старіння інформації на топографічних картах і топографічних планах населених пунктів, невідповідність їх змісту нинішньому стану місцевості загальновідомі.

Проте очевидним є й те, що не всі теперішні проблеми у сфері картографо-геодезичної діяльності з'явилися сьогодні чи стали наслідком недбайливого розвитку галузі в останні роки. Деякі з них окреслились ще в середині 80-х років минулого століття. Розв'язання низки проблем пов'язано з тим, що до 1991 р. галузева наука була зосереджена переважно у Москві.

Важливою умовою проведення державної політики у сфері топографо геодезичної та картографічної діяльності та забезпечення єдності геодезичних вимірювань та картографічної основи держави є формування національної нормативно-правової і нормативно-технічної бази та дотримування їхніх вимог всіма суб'єктами цієї діяльності.

Сьогодні для створення математичної основи при картографуванні використовують пункти Державної геодезичної мережі, які задають на всю територію країни референцну систему координат 1942 року (СК-42) та Балтійську систему висот 1977 року. Державна геодезична мережа включає лише пунктів планової геодезичної мережі 1, 2, 3 і 4 класів понад 23 000. На даний час термінового розв'язання вимагає проблема доступу та збереження її пунктів, що загострилася в умовах реформування земельних відносин та масового розпаювання земель.

У зв'язку з розвитком науки і техніки існуюча мережа та система відліку за параметрами точності нині не забезпечують потреб економіки та оборони. З 2004 р. відновлено роботи з розвитку планової геодезичної мережі. За рішенням уряду, в Україні з 1 січня 2007 р. запроваджується Державна геодезична референцна система координат УСК-2000. Підприємства галузі завершують роботи із спостереження пунктів 1 класу геодезичної мережі з використанням супутникових технологій, наповнення банку геодезичних даних та вирівнювання пунктів мережі у системі координат УСК-2000. Подальшим кроком передбачаються роботи з відновлення висотної геодезичної мережі та прийняття державної системи висот.

Державна служба геодезії, картографії та кадастру розпочала роботу з усебічного вивчення нинішніх потреб держави і суспільства в картографічній інформації з метою приведення інформаційного змісту, структури, масштабів загальнодержавних топографічних карт до сучасних потреб економіки й оборони з врахуванням інтеграції до європейських і євроатлантичних стандартів.

Важливим напрямом діяльності Укргеодезкартографії є картографо-геодезичне забезпечення визначення та встановлення державного кордону України - невід'ємного атрибуту суверенітету держави. Комплекс цих робіт включає делімітацію, демаркацію та редемаркацію.

Підприємства галузі виконали складний комплекс робіт із делімітації українсько-білоруського, українсько-молдовського та сухопутної ділянки українсько-російського державних кордонів. Галузь забезпечує картографо-геодезичний супровід переговорів із делімітації морської ділянки українсько-російського державного кордону в Азовському та Чорному морях, у Керченській протоці. 2006 року розпочнуться демаркаційні роботи на сухопутній ділянці українсько-російського кордону.

Інтенсивний розвиток в Україні протягом останнього десятиліття одержали геоінформаційні системи і технології, без яких сьогодні неможливо здійснити земельну реформу, організувати кадастрову діяльність, створити навігаційні системи для транспортних засобів, проводити моніторинг навколишнього природного середовища, зрештою -інтегруватися в світовий інформаційний простір. На їхній основі, з використанням супутникових радіонавігаційних систем GPS-NAVSTАR і ГЛОНАСС, створені системи навігаційного забезпечення і диспетчерського контролю за переміщенням рухомих транспортних засобів.

Сьогодні пріоритетним напрямом розвитку топографо-геодезичної та картографічної діяльності стало формування національної інфраструктури геопросторових даних (НІГД), що дає змогу вдосконалити систему забезпечення потреб держави та суспільства у всіх видах картографічної інформації, підвищити ефективність застосування геопросторових даних та геоінформаційних технологій. НДІ геодезії і картографії опрацював науково-методичні основи створення НІГД і розробив Концепцію національної інфраструктури геопросторових даних. Для законодавчого врегулювання діяльності з формування національних геопросторових інформаційних ресурсів готуватиметься закон України "Про національну інфраструктуру даних".

До пріоритетних напрямів розвитку топографічного та тематичного картографування слід віднести застосування методів дистанційного зондування Землі з використанням космічних знімків високої роздільної здатності. Дистанційне зондування Землі з космосу розглядається нами як один з основних методів картографування та забезпечення ведення топографічного моніторингу.

Серед основних завдань тематичного картографування -завершення підготовки до видання фундаментального Національного атласу України, концепцію та авторські оригінали якого розробив Інститут географії НАН України. Важливими напрямами тематичного картографування залишаються геологічне, ландшафтне, екологічне, регіональне, картографування грунтів, земельних ресурсів, населення, економіки, а також створення навчальних картографічних творів для загальноосвітньої та вищої шкіл, картографічне забезпечення потреб рекреації та туризму, висвітлення історико-культурної спадщини.

Державна служба геодезії, картографії та кадастру є членом спеціалізованої установи ООН - Групи експертів ООН з географічних назв, бере участь як спостерігач у Міждержавній раді з геодезії, картографії, кадастру та дистанційного зондування Землі країн-учасниць СНД. Першочерговим завданням у сфері міжнародного співробітництва є набуття Україною дійсного членства в Європейській Асоціації відповідальних за офіційне картографування (Eurogeographіcs).

15 липня 2005 р. на 29-й сесії Комітету всесвітньої спадщини транскордонний об'єкт дуга Струве, що простягається від узбережжя Північного Льодовитого океану до Чорного моря територією десяти держав, було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. На території України до списку пам'яток світового значення включено чотири пункти дуги Струве (Катеринівка, Фельштин і Баранівка у Хмельницькій області, Стара Некрасівка Одеської області). Тож слід продовжити курс на зміцнення державної картографо-геодезичної служби, підвищення ефективності її діяльності щодо забезпечення сучасною топографо-геодезичною та картографічною інформацією потреб держави і суспільства, налагодження належної кооперації з іншими міністерствами та відомствами.

Ростислав СОССА, голова Державної служби геодезії, картографії та кадастру, доктор географічних наук