В цій місцині вже влітку фахівці спеціалізованого управління протизсувних підземних робіт планують встановити підпірну стіну з дренажною системою та зливостоки
З давніх-давен Київ розташувався на пагорбах. Чимало в нашому місті і ярів та балок, які з роками почали руйнуватися через вирубку дерев, танення снігів, зливи. Іноді зсуви ґрунту стають небезпечними, особливо поблизу житла, адже знищують на своєму шляху дерева, будинки, облаштовані майданчики. Така загроза нависла й над Мишоловською балкою, на вулиці Буковинській де малоповерхова забудова.
За словами заступника начальника спеціалізованого управління протизсувних підземних робіт Петра Кисленка, руйнація схилів у ярах, що розташовані в межах Багринової гори, пов’язана передусім з техногенним впливом та з особливостями геологічної будови й гідрогеологічних умов. Шар ґрунту легко розмивається поверхневими водами, які стікають сюди з навколишніх вулиць. У приватному секторі відсутня побутова каналізація, є велика розбіжність рівнів висоти, а ще в пониззі яру постійно тече струмок, який впадає в озеро Мишоловської балки. З усіх її боків (на вулицях Весняній, Адмірала Ушакова, в Черешневому провулку) — приватні будинки. Найбільш небезпечними є схили, що прилягають до вулиці Буковинської. Тут від місця зсуву до найближчої оселі лічені метри. Ще торік, у березні, розпорядженням Київської міської держадміністрації передбачено невідкладні роботи для запобігання подальшого зсуву, припинення ерозії ґрунтів та уникнення руйнації житлової забудови. Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт визначили замовником проектно-кошторисної документації для здійснення укріплювальних заходів. Їх, як розповів Петро Кисленко, розробили фахівці Інституту “Укрспецтунельпроект”. А нині всі документи на розгляді в Київдержекспертизі. Проектом передбачено комплекс протизсувних заходів на схилах балки, що прилягають до вулиці Буковинської. Це насамперед зведення підпірної стінки для укріплення яру з тилу будинку № 31, засипання найбільш небезпечних місць ґрунтом, планувальні роботи (щороку зсув на десять—двадцять метрів наближається до житла). Тому тут потрібно прокласти дорогу до яру, де працюватиме спеціальна техніка: бурові установки, 25-тонний кран, вантажівки. Торік на схили завезли близько двох тисяч кубометрів ґрунту. Окрім водовідведення, мають спорудити 35 метрову підпірну стіну разом з дренажем, систему зливостоків, які через пластмасові труби виводитимуть дощові потоки вниз до яру. Усього з боку Буковинської з’явиться три такі лотки. На дні прокладуть широкий бетонний канал, яким вода стікатиме до озера в пониззі балки, поблизу вулиці Квітки-Основ’яненка. Схил зроблять більш похилим. Вартість проекту 174 тисячі гривень, а загалом усі роботи оцінюються в мільйон двісті тисяч. Укріплювати схили планують в другому півріччі 2005-го. Протягом нинішнього року намічено використати 200 тисяч гривень.
Разом з інженером-геологом “протизсувного” управління Валентином Кульчицьким побували на місці майбутніх робіт. Тут ще за перебудовних часів змонтували своєрідний зливостік. Він вже не в змозі коригувати потужні потоки. Тільки після останньої квітневої зливи провалля більш як на десять метрів посунулося в бік вулиці Буковинської. З одного боку воно впритул наблизилося до будинку № 31. На схилах яру видніються повалені під час негоди квітучі дерева. Найбільше тут розрослися клени, акації, липи. Загалом, як підрахували зеленбудівці, 77 дерев і 118 кущів доведеться зрізати, а на їхньому місці висадити нові, з більш розвинутою кореневою системою, яка б згодом укріпляла схили яру. До того ж насадження будуть пристосовані до місцевих умов.
Молода мама з будинку № 31 на вулиці Буковинській, розповіла мені, що колись тут жив дідусь, який наполегливо “бив на сполох” через постійне руйнування яру. Навіть сам почав будувати підпірну стіну. Але зсув уже майже зовсім знищив її і невпинно наближається до оселі. Жінка не проти того, що тут вестимуться роботи і буде багато робітників, техніки, а отже й гуркоту. А щодо зрізаних дерев, то на їхньому місці мають обов’язково з’явитися нові, які прикрашатимуть цю місцину. Головне, щоб усім було безпечно.
А пенсіонерка-медик Людмила Леонідівна мешкає в будинку № 29 з 1959-го. Торік вона сама постраждала через той злощасний яр, коли вирішила викинути на його дно величезну гілляку. Літня жінка тоді послизнулася, сильно забилась і ледве вибралася звідти самотужки, бо поблизу на той час нікого не було.
— Живемо, наче на острові,— каже Людмила Леонідівна.— Адже яр підступає до будинку з обох боків. А ось дерев, звичайно, жаль. Особливо тих берізок, які садили разом з мамою ще в 1956 році…
Та зрештою здоровий глузд перемагає емоції. Треба терміново укріплювати схили…