Україна багата найродючішими землями на планеті Земля – чорноземами. Водночас, ми залишаємося країною, яка практично не має розвиненої мінерально-сировинної бази для виробництва фосфатних добрив. Фосфатна сировина в Україні представлена двома типами руд: фосфоритами і апатитами. Розвідана сировинна база родовищ фосфоритів у даний час не може конкурувати з родовищами фосфатів країн – основних постачальників фосфатної сировини на світовий ринок. Альтернативою може стати апатит. 

Апатит – мінерал із групи фосфатів, безводний фосфат кальцію острівної будови є достатньо поширеним акцесорним мінералом магматичних, метаморфічних і метасоматичних порід різного хімічного складу. У магматичних породах апатит часто є головним концентратором фосфору – основного компоненту фосфатних добрив. У свою чергу фосфор за поширеністю в літосфері Землі займає одинадцяте місце. Має надважливе значення для життєдіяльності людини, адже є головною поживною речовиною для всіх живих форм і ключовим елементом у багатьох фізіологічних і біохімічних процесах. За останні 150 років населення збільшилося у 6 разів, а з ним і зросли потреби у провізії. Переважна більшість (майже 80%) усіх фосфатів використовується для виробництва мінеральних добрив, 12% – миючих засобів, 5% – корм для тварин і 3% – металургії та інших галузей господарської діяльності людини. Зокрема, сполуки фосфору, які знаходяться в апатитах, використовуються у військовій справі, медицині, текстильній, харчовій, сірниковій та керамічній промисловості. Самоцвіти використовуються і для створення кісткових штучних протезів. Особливо прозорі апатити знаходять своє застосування у ювелірній справі.

Родовища фосфатів відомі майже в 40 країнах. Проте близько 80% ринку контролюється лише кількома країнами – Марокко, Китаєм, США, ПАР та Росією. Тож на сьогоднішній день торгівля ними стає предметом міжнародного політичного впливу. Наприклад, Марокко має монополію над родовищами Західної Сахари, Китай значно підвищив експортне мито для задоволення внутрішніх потреб, а в США розвіданих запасів вистачить ще на 30 років. Тоді як більшість країн світу залежні від імпорту. 
Що в Україні? Сучасна потреба галузей економіки у фосфатній сировині, у перерахунку на кондиційний апатитовий концентрат, становить 6-7 млн т. Видобуток цієї сировини в Україні не проводиться, тому вона в основному імпортується з Російської Федерації. 
Цей вид сировини у нашій державі належить до категорії Г – види мінеральної сировини, родовища яких на даний час в Україні не розробляються і недостатньо вивчені, але в перспективі можуть стати важливими для економіки держави, враховуючи потреби інших галузей промисловості. Складається цікава ситуація, коли одна з найбільших країн Європи зі значними площами чорнозему і розвиненим сільським господарством, за щорічної потреби (за різними даними) в 0,7-1,7 млн. т Р2О5, повинна імпортувати апатитовий концентрат, фосфорити і фосфатні добрива, при цьому володіючи цілою низкою розвіданих і підготовлених до експлуатації фосфоритових і комплексних апатитових родовищ, жодне з яких не розробляється.

Родовища апатиту в Україні пов’язані з апатитовими рудами комплексних корінних родовищ Українського щита. Як супутній компонент титанових руд промислові родовища апатиту пов’язані з габроанортозитами Коростенського (Стремигородське, Видоборське, Федорівське та Крапивнянське) і Корсунь-Новомиргородського (Носачівське) плутонів, а рідкіснометалевих – з лужними ультраосновними породами й карбонатитами Приазовського мегаблоку (Новополтавське родовище). За набором головних рудних мінералів виділяють такі типи руд: група апатит-ільменітових й апатит-титано-магнетит-ільменітових руд та апатитових руд метагаброїдів. При чому, останній тип родовищ для України новий. Максимальний вміст Р2О5 в них часто обмежений на рівні 6,8%, частіше менше 4%, але така бідність руд добре компенсується простою технологією їх збагачення, оскільки інші рудні мінерали містяться в акцесорних кількостях. На сьогодні до такого типу руд в Україні можна віднести апатитоносні метагаброїди Голосківського родовища у Вінницька області, в яких відмічається 5,6% P2O5. Запаси оцінюються в 1 млн. т P2O5.
Держбалансом запасів корисних копалин України враховані чотири родовища комплексних апатитвмісних руд: Стремигородське, Торчинське, Федорівське (у Житомирській області) і Новополтавське (у Запорізькій області) з сумарними балансовими запасами за категоріями А+В+С1 2084838 тис. т руди і відповідно 70613 тис. т Р2О5 . 

Окрім балансових родовищ України, значний об’єм запасів апатиту, пов’язаний з родовищами ендогенного походження, які належить до прогнозних ресурсів.

Особливістю родовищ апатитових родовищ в Україні є їх комплексність. Саме вона, а також сприятливі гірничо-геологічні умови розробки, розвинута інфраструктура являються визначальними факторами, які позитивно відібються на вартості мінеральної сировини. Адже попутно з них можна виділяти ільменітовий концентрат, такі рідкісні метали як Nb, Ta, Ce, La, Nd, Sr, а також фтор. Крім того, в процесі експлуатації Носачівського родовища в технологічній схемі обробки руди, крім одержання ільменітового й апатитового товарних концентратів заплановано попутне вилучення олівін-піроксенового і плагіоклазового продуктів, останній з яких цінною супутньою сировиною для використання у керамічній галузі.

За підрахунками вчених, розвіданих запасів апатиту в Україні вистачить для забезпечення внутрішніх потреб у фосфорній сировині мінімум на 50 років . 

На сьогоднішній день жодне з родовищ в Україні розробляється. Готується до введення в експлуатацію Стремигородське у Житомирській області, на баз якого  Group DF будує «Стремигородський ГЗК», інвестиції в який вже перевищили 100 млн. грн. Після реалізації першого етапу проекту проектна потужність комбінату становитиме близько 500 тис. т на рік ільменітового концентрату та 150-200 тис. т на рік апатитового концентрату. При тому, що за оцінка ще 2010 року загальна вартість інвестицій в Стремигородське родовище становила – 600 млн. доларів. 

Так, інвестиції потрібні чималі. Проте вони будуть у власну економіку. А в перспективі дадуть змогу забезпечити потреби України власними фосфатними добривами і відповідно зменшити залежність держави від їх імпорту. А в сучасних умовах, коли продукція сільського господарства стає критичним ресурсом – забезпечення галузі власними добривами може стати одним із засобів захисту від зовнішнього економічного і політичного впливу. 

 

Національна асоціація добувної промисловості України