Нещодавно у Південно-Африканській Республіці, на запрошення департаменту закордонних справ цієї країни, перебувала українська делегація на чолі з міністром освіти і науки Василем Кременем. Відрядження було пов'язане з початком роботи ХХVІІ Консультативної наради країн-учасниць Договору про Антарктику (КНДА), на якому мала статися вельми знаменна подія в житті вітчизняної науки. Україні належало отримати високий статус Консультативної сторони у цьому елітному міжнародному об'єднанні вчених і урядовців, які опікуються вивченням та збереженням унікального регіону планети. По суті, ця подія стала визнанням інтелектуального потенціалу нашої країни, її багаторічних зусиль в галузі антарктичної науки.

Після повернення з Кейптауна наш кореспондент звернувся до керівника делегації з проханням прокоментувати цю поїздку на далекий африканський континент.

- Василю Григоровичу, яке практичне значення має ця подія для нашої держави?

- Система Договору про Антарктику є прикладом плідного міжнародного співробітництва, що грунтується на обміні знаннями та науковими даними щодо вивчення, охорони та управління льодовим континентом. Адже Антарктида - екологічно чиста природна лабораторія, яка ще не зазнала шкідливого техногенного впливу сучасної цивілізації. Вода і повітря цього регіону можуть служити еталоном того середовища, про яке, на жаль, жителі промислово розвинених країн та сучасних мегаполісів можуть лише мріяти.

За великим рахунком КНДА - своєрідний інтелектуальний планетарний Клуб, членами якого насамперед стали наймогутніші держави світу, які не тільки дбають про інтенсивний розвиток фундаментальних і прикладних наук, освіти та культури, а й, як-то кажуть, мають види на ефективне використання багатcтв шостого конитиненту. Якщо сьогодні та ж крижана "ковдра", товща якої сягає подекуди 4,5 кілометра, а водночас і міжнародне співтовариство надійно боронять континент від зазіхань індустріальної експансії, діє п'ятидесятирічна заборона на розробку його надр, то невідомо як все обернеться через років десять -двадцять. Дефіцит ресурсів, поява нових технологій та геополітичних інверсій здатні змінити ставлення до Антарктики. І, мабуть, єдина сила, здатна зупинити цей негативний процес, це - здоровий глузд у формі міжнародної наукової кооперації, що явить світу згубність подібного шляху. Бо найбільше багатство Антарктики - саме її первісна недоторканність, яка дозволяє людству гортати сторінки історії його походження. Недарма цей регіон вважається "кухнею погоди" на Землі. А клімат і погода на планеті мають прямий зв'язок з численними іншими факторами, від яких залежить стабільність нашого існування.

Інша справа - біоресурси, які за науково-обгрунтованого використання можуть збагатити корисними і смачними морепродуктами стіл багатьох країн.

Таким чином, наша держава стала воїстину антарктичною, а наш Український антарктичний центр Міністерства освіти і науки - національним оператором у цьому регіоні. Він відстоюватиме інтереси України в Антарктиці, матиме право вирішального голосу при прийнятті важливих міжнародних рішень щодо Антарктики.

- Кого хвилює доля вітчизняної науки, може констатувати, що Україна йшла до цієї події послідовно і наполегливо, але то був досить непростий шлях. Після розвалу колишнього СРСР вона залишилась фактично без наукового флоту і без антарктичних станцій, та й справи з фінансуванням експедицій теж вирішувалися досить складно. А як у Кейптауні - одразу відкрили "зелений коридор" і все?

- Якби ж так! Такі рішення приймаються шляхом консенсусу, тобто спільною згодою всіх представників країн-учасниць Консультативної наради. Виявилися і несподівані, як мовиться, підводні камені. Деякі держави висловили стурбованість з приводу кораблів під українським прапором, які займалися виловом іклача у водах, що перебувають під опікою Конвенції про збереження морських живих ресурсів в Антарктиці (ССАМLR). Не зовсім толерантно повели себе і власники колишнього спільного майна "республік-сестер"... Аби ліквідувати ці ускладення довелося оперативно з'ясовувати проблеми на найвищому урядовому і дипломатичному рівні. З цих питань зустрічався із головою делегації Нової Зеландії, послом Російської Федерації у ПАР, головою КНДА.

Зрештою, все завершилося як слід, але відповідні висновки з цього ми зробили. Гадаю, що надалі, враховуючи високий статус і авторитет Договору про Антарктику, наукові, економічні та соціальні інтереси нашої країни, необхідно визначити на постійній основі представників МЗС, які повинні супроводжувати міжнародні правові аспекти діяльності України в Антарктиці. На наступних засіданнях КНДА в складі нашої делегації мають бути не тільки представники МОН, а й МЗС, Держрибгоспу, які разом із Українським антарктичним центром мають розв'язувати нагальні питання роботи та збереження навколишнього середовища в Антарктиці, вилову риби у водах Південного океану, міжнародні аспекти стосунків з колегами.

Водночас із задоволенням хочу висловити подяку Надзвичайному і Повноважному послу України в ПАР М. В. Скуратівському, всім членам нашого дипломатичного корпусу, які надали нам практичну допомогу та сприяли виконанню програми перебування в ПАР української делегації. Заслуговує на добре слово і Український антарктичний центр, який тривалий час тісно співпрацював з країною-депозитарієм, готував відповідні документи, а головне - зацікавлено ініціював цю добру справу.

- Немає сумніву, що попри окремі ускладнення, без яких не буває жодної великої справи, приємні враження від цього візиту мають переважати. Чи не так?

- Безперечно! Сам факт визнання України рівноправним партнером, а віднині й Консультативним членом міжнародної антарктичної спільноти, важить чимало. Це нові перспективи співпраці, спільні програми досліджень, які плануються у зв'язку із наближенням десятиріччя нашої антарктичної станції "Академік Вернадський", Міжнародного полярного року. Додайте до цього зустрічі з цікавими людьми, зокрема представниками нашої діаспори, які і в Африці опікуються збереженням українських традицій, мови, культури, відвідання університету ПАР, спілкування в Комітеті по науці парламенту ПАР.

- І на завершення, будь ласка, кілька слів про конкретні напрями міжнародного співробітництва. Наскільки вони відповідають вимогам сьогодення, як вдосконалюється наша антарктична база?

- На українській антарктичній станції наші вчені продовжуватимуть дослідження у безперервному моніторинговому режимі з фізики атмосфери, іоносфери та магнітосфери Землі, озонового шару, геофізики, метеорології та клімату, біології, гляціології, медицини та екології. Останнім часом програму спостережень та експериментів значно розширено, встановлено нову сучасну апаратуру для геофізичних, сейсмічних та медико-біологічних досліджень. Метеорологічні дані, спостереження загального вмісту озону та дані вимірювання геомагнітного поля регулярно подаються до світових центрів погоди, а також до Британської антарктичної служби відповідно до Меморандуму про передачу станції "Фарадей" Україні. Між іншим, представники Британії дуже високо оцінили рівень роботи і сам нинішній технічний стан колишньої бази "Фарадей", а нині станції "Академік Вернадський", де вони не так давно побували.

Усі роботи, які ведуться в Антарктиці спільно з провідними науково-дослідними інститутами та вищими навчальними закладами, організуються і координуються Українським антарктичним центром. Ця наукова установа разом з інститутами НАН України вже здійснила підготовку і проведення 9 антарктичних експедицій, де брали участь і зарубіжні вчені, а нині готується до десятої, яка стане певним підсумком наших антарктичних зусиль на старті Міжнародного полярного року.

Український антарктичний центр активно співпрацює з національними антарктичними агенціями Польщі, Болгарії, Великобританії, інститутами Норвегії, Чехії, Словаччини, Словенії, Росії, вченими Аргентини, Німеччини, США, Чилі, Японії, Китаю. Нині налагоджуються шляхи співробітництва з профільними науковими установами Індії, Перу, Південно-Африканської Республіки тощо. Ми також активно співпрацюємо з колегами в галузі логістики. Користуючись нагодою, хочу висловити щиру вдячність Національному науковому фонду США за екстренну логістичну допомогу, надану нещодавно Українській антарктичній експедиції. І, звичайно ж, подякувати урядові ПАР за гостинність та відмінну організацію наради.

Наше перебування у Кейптауні дало потужний імпульс продовженню робіт в Антарктиці, що стала світовим науковим полігоном для розв'язання глобальних проблем людства. І я глибоко переконаний, що коли одна з чергових Консультативних нарад пройде в Києві, українським ученим буде чим поділитися з колегами.