У Генеральної прокуратури з приводу ліцензій на користування надрами 2004 року є два документи — протест і припис. В протесті йдеться про те, що ми повинні скасувати рішення робочої комісії. І є припис, який вимагає вжити невідкладних заходів до анулювання в установленому законом порядку 508 спеціальних дозволів на користування надрами за 2004 рік. …
Припис вимагає негайного виконання, про що треба повідомити Генеральну прокуратуру України. Відповідно до цього є наказ міністра, який анулює не ліцензії, а протоколи, за якими видавали ці ліцензії.
Що ж викликало таке занепокоєння діями в 2004 році? Закон про бюджет 2004 року передбачав тільки одну процедуру надання спеціальних дозволів на користування надрами — це аукціон. Були поправки до цього закону, які передбачали випадки надання спеціальних ліцензій без аукціону. Ми мали документ — наказ Держкомприродресурсів №199 від 25.10.2004 року, зареєстрований в Мінюсті 24.11.2004 року, що вступив в силу тільки з 17.12.2004 року, який передбачав випадки надання спеціальних дозволів без аукціону.
В межах 2004 року Держкомприродресурсів оформив 584 спеціальних дозволи. Яка ж структура цих 584 дозволів? Надано 508 дозволів, в тому числі 257 на видобування і 251 на геологічне вивчення надр. Продовжено термін дії 6 дозволів. І переоформлено 77 спеціальних дозволів. Таким чином, на нові об’єкти було надано 508 дозволів, з них до 17.12.2004, тобто без необхідного законодавчого забезпечення, без аукціону — 358 дозволів. І в період з 17 по 31 грудня 2004 року 150 дозволів — з того часу, як набрав чинність наказ.
В лютому 2005 року уряд Тимошенко створив міжвідомчу ліцензійну комісію при Міністерстві охорони навколишнього середовища, яка дійшла такого висновку: дозволи видані з порушенням процедури надання, без аукціону. Ні комісія, ні міністерство не брало на себе повноваження оцінювати законність чи незаконність надання ліцензій.
На сьогоднішній день іде надзвичайно кропітка робота комісії, де ми намагаємося розібратися в ситуації з дозволами. Яким чином вирішила працювати комісія? Зрозуміло всім, що міністерство далеке від ідеї, що все треба анулювати і перерозподілити, реприватизувати чи ще там щось. Питання стоїть зовсім не так. Ніхто нічого відбирати і перерозподіляти не збирається. Стоїть питання: як ситуацію, що виникла, вкласти в існуюче правове русло.
Наприклад, мене цікавить таке питання: скільки грошей держава отримала від ліцензій, які видавалися. Я так розумію, що максимум до 1200 гривень. А могла значно і значно більше! Тому ми б хотіли, щоб державі повернули те, що недоплатили.
У нас є питання до 508 ліцензій, тобто нових ліцензій. Всю решту прокуратура визнає чинними. Тобто, переоформлені та подовжені зауважень не викликають. Якщо ми нові ліцензії розкладемо в правове поле цього року, то ми зробили 14 позицій. 14 позиція — це остання, в яку вкладаються ті ліцензії, які не вкладаються в жодну із сьогодні існуючих правил гри. Таких ліцензій виходить 265. Якщо ми подивимося на їхню структуру, то побачимо, що з 265 ліцензій 21 вже анульована міністерством через невиконання закону про надра і закону про нафту і газ. Це за результатами геоконтролю.
Далі. 66 дозволів надано на геологічне вивчення та розробку родовищ нафти і газу, з них: «Нафтогаз» — 9, «Надра України — 5», недержавні підприємства — 58, вугілля кам’яне — 78 ліцензій, з них на полях закритих шахт 55, на полях діючих шахт 23. На полях закритих шахт значить, що за державні кошти викачується вода із закритих шахт. Далі. Залізисті кварцити — 18, облицювальне каміння і граніт — 40, золото — 2, мінеральні води — 20, інші корисні копалини — ще 40 одиниць. Ми хочемо розібратися в таких речах — якщо надана ліцензія, то що зроблено за той період з 2004 року, скільки грошей там вкладено, які роботи проведено, яка відповідність програмам, що були прописані.
Таким чином, стоїть питання так: щоб ліцензії, які були надані, перевести в правове поле. Маємо 205 ліцензій, по яких ми готові звернутися до користувачів надрами доплатити державі те, що повинно було бути заплачено. Відповідна методика розрахунку ціни уже давно затверджена Кабміном.
Є ряд ліцензій, які, очевидно, будуть викликати запитання: якщо не працює інвестор, якщо нічого не робилося. Ми не можемо собі дозволити в нафтогазовій сфері розкіш, коли родовища лежать, і нічого там не робиться. Тоді буде єдина процедура, яка можлива в державі, — це через судовий процес в рамках чинного законодавства. Ніхто нічого анулювати наказами міністра не буде. Думаю, ще кілька тижнів — і стане зрозуміло: які справи підуть через суд, а які будемо врегульовувати через доплату.
Степан ЛИЗУН, перший заступник міністра охорони навколишнього середовища