Як зцiлити трускавецький курорт?
Коли п’єш "Нафтусю" вперше, цілюща вода здається вкрай несмачною – особливо якщо лікар прописав не холодне, а підігріте питво. Ти відразу розумієш, звідки у рідини з характерним нафтовим присмаком та специфічним запахом взялася така назва. Втім на цьому неповторні властивості мінеральної води не закінчуються – буквально через кілька днів її споживання ти пересвідчуєшся в ефективності гомеопатичного продукту, призначеного "витрусити" з нирок пісок або почистити печінку, поліпшити процеси травлення і нормалізувати обмін речовин в організмі. Зауважу, що справжню "Нафтусю" ви не знайдете ніде, окрім Трускавця. За ті 179 років, що місто офіційно існує як курорт, у мальовничій долині гірської річки Воротище покращили своє здоров’я мільйони людей. Люди пили "Нафтусю", "Софію" чи "Марію", приймали ванни з мінеральної води дуже високої концентрації (як на Мертвому морі), полоскали горло, промивали кишковик, ходили на масаж, виводили з нирок каміння… Журналістка "УМ" також вирішила перевірити на собі лікувальну дію курорту, приєднавшись до лав відпочивальників під час літньої відпустки. А для початку – з’їздити на вихідні до колишньої всесоюзної оздоровниці на розвідку, щоб дізнатися, де можна зупинитися, чим полікуватися і скільки буде коштувати це задоволення. Деякі факти з життя невеличкого курортного міста, які вдалося з’ясувати паралельно, кореспондента просто шокували…
…Біля трускавецьких бюветів (а їх у місті два) завжди багато народу, особливо влітку. Більшість приваблює "Нафтуся" – вода, про лікувальні властивості якої добре знають у світі, своєрідний природний "коктейль", рецепт якого неможливо повторити в іншій місцевості. Сама площа, на якій формується вода, є дуже малою – 0,7 гектара, і відступ у той чи інший бік на 20-30 метрів навіть у тому ж Трускавці вже дає мінеральну воду іншого складу, яка не має таких сильних лікувальних властивостей. А в пляшці "Нафтусю" ніхто не продає – цей продукт треба вживати, не відходячи від краника бювету, оскільки примхлива вода втрачає свої цілющі властивості вже через дві години після того, як її набрали у склянку. Тому Трускавець став єдиним курортом в Україні, де не дозволений розлив води у пляшки на самому родовищі, і весь обсяг створеного природою гомеопатичного препарату подається через спеціальний трубопровід до бюветів.
"Ми з 1949 року експлуатуємо мінеральні джерела, і за цей час на академічному рівні вивчили процес дозрівання "Нафтусі", – розповідає генеральний директор ЗАТ "Трускавецькурорт", заслужений лікар України Богдан Аксентійчук. – Джерела "Нафтусі" є невичерпними, поки на землі йдуть дощі і тануть сніги. Поверхнева вода просочується в землю, проходить через залишки озокеріту (природного парафіну) і згуслої нафти, і в рідині у вигляді суспензії осідають бітуми (тверді смолоподібні продукти). Вода проходить далі, на глибину близько 60 метрів, де немає доступу повітря. Там живуть анаеробні (безкисневі) бактерії, які переробляють бітуми у водорозчинні біологічно активні речовини (БАТи) і роблять таким чином воду лікувальною. Тому дуже важливо знати, чи достатньо цих сульфатредукуючих бактерій під землею, чи вистачає в них часу для якісної переробки бітумів та насичення води БАТами. Ми з’ясували, що без шкоди для якості води можна забирати не більше 15 тонн "Нафтусі" на добу, хоча запаси води втричі більші. Наші дослідження показали, що вимиваючи більше від 15 тонн, ми просто загубимо унікальне джерело… Виходячи з розрахунку, що один відпочивальник випиває за день приблизно літр "Нафтусі", неважко порахувати граничну кількість людей, яких Трускавець може прийняти без шкоди для себе – не більше 15 тисяч".
За радянських часів керівники добре розуміли, що екстенсивно розвивати місто не можна, тож розробили генплан, який зонував територію на власне курорт і зону проживання, і чітко його дотримувались. У 70-80 роки минулого століття з курортної зони навіть виселили сотні сімей, знесли чимало будинків, щоб розбити парк та облаштувати відпочинкову зону. А сьогоднішня міська влада, знехтувавши генпланом, розпродає ці землі по шматках стороннім людям з інших регіонів. Мало того, мерія вносить заднім числом корективи до існуючого плану, і на місці парків з’являється приватна забудова, поряд із бюветом "ліпляться" багатоповерхові конструкції, величезні масиви землі разом із озерами віддаються іноземним компаніям для будівництва нових житлових районів. У місті будуються 55 нових пансіонатів та санаторіїв (на додачу до 40 існуючих) без урахування курортних факторів, і, схоже, ніхто не замислюється, що така безсистемна розбудова може призвести до справжньої катастрофи.
"На пансіонати та готелі не треба дивитися лише як на спальні корпуси, – говорить голова Трускавецької міської організації партії "Наша Україна" Ігор Пілько. – Люди ж сюди не на дискотеку приїздять чи в барі посидіти, не просто прогулятися містом, а пролікуватися, попити води, сходити на процедури. Може статися так, що ми наліпимо тих пансіонатів, і не дай Бог, будемо одночасно мати в місті більше як 15 тисяч відпочивальників, а це найбільш можливо в пік сезону – липень-серпень місяць. Виникне кризова ситуація, і ми можемо втратити курорт, як це сталося свого часу з Баден-Баденом". А без води – і ні туди і ні сюди
Як би парадоксально це не звучало, на бальнеологічному курорті вкрай сутужно з… водою, причому як з гарячою, так і з холодною. Її дають за графіком, буквально на кілька годин вранці та ввечері. Санаторії, пансіонати й готелі встановлюють резервуари, куди закачують насосом воду, але цього все одно на всіх не вистачає. Мешканці багатоповерхівок роблять запаси у менших ємностях, а тому, хто не встиг у ці години набрати "кран-колу" у всі наявні в господарстві відра та миски, залишається хіба що гіпнотизувати кран в очікуванні дива…
Коли вірити мерії, до Грицака в місті не було гарячої води, і тільки від 2002 року водогін запрацював більш-менш пристойно. Мовляв, люди мало не цілували руки "благодійнику", який замінив тазик на душ… Ну, я того не знаю, але ж у людей поцікавитись можу. "Гаряча вода у нас була і до Грицака, нехай не брешуть, – обурено заявила молода жінка, яку я зустріла біля бювету. – Щоправда, по графіку, але регулярно. А коли новий мер прийшов, то рік чи півтора у трускавчан взагалі гарячої води не було. Ми у відрах на плиті гріли, щоб помитися, тягали у ванну тазики й виварки, влаштовували собі душ із кружки. Нагріту воду економили, щоб усім вистачило: у нас, наприклад, ділили відро на "порції", а наші сусіди наливали ванну, в якій по черзі купалися спочатку діти, а потім дорослі. Зручності, наче за царя Гороха… Ми питали, чого це з кранів тече лишеб холодна вода, а в мерії відказували, що люди мають величезні борги за опалення, які треба погасити".
Як розповів "УМ" Ігор Пілько, це проблема не самого лише Трускавця, але й сусідніх міст – Дрогобича, Стебника, Борислава, в яких живе понад 200 тисяч мешканців. Діючі свердловини на лівому березі Стрия не справляються зі своїм завданням, а оскільки "великий кран" міститься в Дрогобичі, то решта міст отримують воду через нього. І міське, і обласне керівництво бачить вихід із ситуації в будівництві нового водозабору на правому березі річки, ось тільки підходять до цього по-своєму.
Проект облдержадміністрації передбачає буріння нових свердловин на правому березі ріки та створення спільного підприємтсва за участю громад Трускавця, Дрогобича, Борислава. СП має добути воду, доставити її до села Доброгостів, облаштувати нові резервуари і звідти розподіляти воду на міста регіону. Вартість такого проекту, за оцінками працівників ОДА, складе близько 110 мільйонів гривень.
Повний текст статті опубліковано на сайті газети "Україна молода" 2006.03.23.