Метан вугільних пластів – багатство, яке не використовують

Колись, вирушаючи по вугілля до шахти, гірники брали з собою клітку с канаркою. Пташка ця дуже чутлива до наявності в повітрі метану. І якщо вона гинула – це свідчило: у виробку з’явився небезпечний газ. Сьогодні способи його виявлення досконаліші, але, на жаль, число жертв від вибухів і пожеж під землею щорічно обчислюється у світі багатьма сотнями.

Крім того, газ, що виділяється з вугільних пластів, виходячи на поверхню, в повітря, спричиняє потужний парниковий ефект, у 21 раз більший, ніж CO2, котрий вважають головною причиною глобального потепління клімату. До того ж кількість метану, що надходить з вугільних пластів в атмосферу, дуже велика. Лише в Україні ця цифра наближається, на думку фахівців, до 2,5 млрд. куб. м на рік! А в США геологічний ресурс метану вугільних шарів у 8 разів більший, ніж у нас, у Росії – в 5, у Китаї – в 4 рази. Отже, загалом мова може йти про кілька десятків мільярдів кубометрів метану щорічно! Астрономічна цифра! Як і цифра, що характеризує світові ресурси метану вугільних пластів – 240 трлн. куб. м!

Ідея утилізації метану, котрий міститься у вугільних пластах, його цілеспрямованого добору не нова, але практично реалізувати її у світі почали приблизно чверть століття тому, в період сплеску інтересу до альтернативних джерел енергоносіїв, усвідомлення вичерпності мінеральних енергетичних ресурсів. Саме тоді, на початку 80-х років минулого століття, США стали піонером у виробництві газу з вугільних пластів. Сьогодні в Сполучених Штатах така технологія одержання метану – важливий елемент газодобувного виробництва: вона дає приблизно 40 млрд. куб. м газу на рік, що становить 7-8 відсотків загального обсягу його видобутку у країні. Роботи з вилучення метану з вугільних пластів провадять в Австралії, Китаї, Канаді, Польщі і Великій Британії.

Промисловий видобуток метану з вугільних пластів наприкінці 2005 року почнеться в Кузбасі. За рахунок цього тут збираються через якийсь час цілком задовольнити потреби регіону в природному газі, розв’язавши в такий спосіб низку економічних, соціальних та екологічних проблем Кемеровської області. Кузбас щорічно споживає майже 4 млрд. куб. м газу.

Зважаючи на те, що за запасами метану у вугільних пластах Україна на восьмому місці у світі, а вітчизняні родовища природного газу не в змозі задовольнити внутрішні потреби, немає, мабуть, необхідності доводити: технологія одержання метану з вугільних пластів має активно впроваджуватися в нашій країні.

Поодинокі приклади такої роботи є (Макіївка, Лисичанськ), але вони, як-то кажуть, погоди не роблять. Потрібні широкомасштабні рішення.

Технічна передумова для їхньої реалізації в Україні з’явилася. Я маю на увазі створення вітчизняною промисловістю пересувних азотно-мембранних станцій, здатних виробляти азот на місці його використання. А технологія витискування метану з вугільних пластів азотом – одна з найпрогресивніших. Її використовує найбільша американська компанія, що здійснює видобуток метану з вугільних пластів, компанія Amoco.

Вітчизняні азотно-мембранні станції вже допомогли ліквідувати декілька пожеж на шахтах, а тепер, коли їх використовуватимуть для одержання метану, могли б стати і надійним засобом профілактики таких пожеж. До того ж попереднє вилучення метану з вугільних пластів не лише знижує газонебезпеку видобутку вугілля, рятуючи життя багатьох шахтарів, а й підвищує продуктивність, рентабельність шахт. Безумовно, позитивним наслідком (про що вже йшлося вище) є і зменшення забруднення атмосфери за рахунок зниження викидів метану.

Завдяки майже цілковитій відсутності домішок закачування в трубопровід або газозбиральні системи метану, отриманого з вугільних пластів, може здійснюватися без попередньої обробки.

Як показує світовий досвід, економічно найбільш ефективно використовувати цей метан як паливо на теплоелектростанціях разом з вугіллям або як сировину для хімічної промисловості.

Водночас цей світовий досвід свідчить: становлення такого бізнесу, як вилучення метану з вугільних пластів, на першому етапі – процес капіталомісткий, тож потрібна активна підтримка з боку держави, щоб він розвивався динамічно.

Саме так діяли свого часу в США. Там у 80-х – 90-х роках державна підтримка виражалася у формі податкових кредитів. Це дало змогу молодій галузі успішно конкурувати з видобутком нафти і газу зі звичайних родовищ. Крім того, уряд США заснував спеціальні фонди, кошти яких надавали і надаються агентствам, об’єднанням і окремим компаніям на проведення наукових досліджень та експериментального видобутку.

І китайське керівництво, заснувавши 1996 року Китайську Об’єднану Корпорацію з метану з вугільних пластів (CUCBM), подбало про надання державної підтримки новій галузі.

А в наших умовах стимулом для розвитку видобутку метану з вугільних пластів могло б стати державне фінансування виробництва техніки, необхідної для одержання метану методом витискування його з вугільних пластів азотом. Ця техніка – насамперед азотно-мембранні станції. Затим – передача її в лізинг або вугільникам, або спеціально створеним підприємствам-операторам, у тому числі й СП. До речі, тут можна використовувати і китайський досвід. Контракти в рамках, заснованих CUCBM і СП, укладають на умовах угоди про розділ продукції, передбачено податкові пільги, щоб зацікавити іноземних інвесторів.

Важливим аргументом на користь розвитку видобутку метану з вугільних пластів є і те, що це зменшить залежність економіки, життєзабезпечення України від експорту палива, підвищить енергетичну безпеку країни. Значущість цього чинника нині, коли курс на євроінтеграцію визначився чітко й однозначно, більш ніж очевидна.

Не зайве також буде звернути увагу на те, що наслідком розгортання активної роботи з вилучення метану з вугільних пластів стане поява багатьох нових робочих місць і на підприємствах-операторах видобутку, і в низці галузей промисловості, котрі забезпечуватимуть їх технікою (азотно-мембранними станціями, бурильними агрегатами, трубами, компресорами тощо). До цього переліку варто додати й робочі місця в дослідних, проектних організаціях – промислове освоєння технологій одержання шахтного метану вимагає залучення чималих наукових сил.

Сьогодні імідж, рейтинг країни для світового співтовариства багато в чому визначається характером її промисловості, а широкомасштабне одержання метану з вугільних пластів – енерго- та природозбережна технологія ХХІ століття.

На думку американських експертів, світовий видобуток метану з вугільних пластів зростатиме і до 2020 року досягне 78 млрд. куб. м на рік.

Було б добре, якби ця цифра стала на декілька мільярдів кубометрів більше завдяки метану, одержуваному на той час з шахт України. Його американські експерти напевно не враховували… Юлій ІОФФЕ, народний депутат України.