В останні роки у Східноприазовському блоці Українського
кристалічного щита у субвулканічних структурах виявлено рудопрояви
молібдену, вольфраму, вісмуту, свинцю, срібла та інших металів.
Виявлення нового перспективного типу вольфрам-молібденового
зруденіння значно збільшує перспективи України на відкриття
власних промислових родовищ вольфраму і молібдену.
У цьому напрямі передбачаються:
продовження виконання пошукових і пошуково-оцінювальних робіт
на північному заході Українського кристалічного щита в
Устинівському рудному полі - на перспективних рудопроявах:
Устинівському, Високому та інших і розвідка Вербинського родовища
для підготовки його до промислового освоєння;
завершення комплексу бурових робіт та технологічних
досліджень на Східносергіївському рудопрояві, проведення
прогнозної геолого-економічної оцінки рудопрояву і проведення
техніко-економічних обрахунків доцільності гірничо-бурової
розвідки поряд із розвідкою Сергіївського золоторудного родовища;
проведення пошукових робіт для виявлення нових і оконтурення
виявлених об'єктів на рудопроявах (ділянках) Східного Приазов'я з
подальшим виконанням комплексу оцінювальних робіт для визначення
їх промислового значення;
проведення пошукових та пошуково-оцінювальних робіт у
центральній частині Українського кристалічного щита (східний борт
Криворізько-Кременчуцької шовної зони).
Рідкісні та рідкісноземельні метали
Тантал і ніобій
Цей вид сировини належить до категорії Г. Ресурсний потенціал
танталу та ніобію в Україні є найвищим в Європі. Нині видобуток
тантал-ніобієвої сировини в Україні не проводиться. Виробничі
потужності з випуску готової продукції практично не задіяні через
скорочення виробництва концентратів у Росії. Україна в змозі
повністю забезпечити власні потреби у тантал-ніобієвій сировині. У
межах Українського кристалічного щита виділяються два великих
рідкіснометальних райони поширення танталу та ніобію: Приазовський
і Північно-Західний.
Найбільш ґрунтовно вивчено об'єкти Приазов'я, що мають значні
ресурси і запаси, а також сприятливі гірничо-геологічні і
гідрогеологічні умови для розробки. За умови комплексного
використання цих запасів (цирконій, нефелін, польовий шпат)
родовища можуть рентабельно експлуатуватися. Видобуток танталу і
ніобію проводиться Вільногірським гірничо-металургійним комбінатом
на комплексному Малишевському родовищі в Дніпропетровській
області.
Найбільш досконало вивчено значне за розмірами Мазурівське
родовище, розташоване в Донецькій області поруч з Донецьким
хіміко-металургійним заводом.
Значний ресурсний потенціал мають недостатньо вивчені кори
вивітрювання в метасоматитах Сущано-Пержанської зони, де разом з
ніобієм містяться рідкісні землі, тантал та інші метали.
Невеликі за розмірами рудопрояви (але з високим вмістом
танталу - 0,10-0,15 відсотка) відкрито в межах
Ганнівсько-Звенигородської зони (Мостове, Копанки, Вись та інші).
У цьому напрямі передбачаються:
розвідка Мазурівського родовища та апробація запасів у
Державній комісії України по запасах корисних копалин;
проведення пошукових і пошуково-оцінювальних робіт у межах
Ганнівсько-Звенигородської зони для визначення доцільності
проведення подальших робіт на танталове багате зруденіння;
проведення пошукових і пошуково-оцінювальних робіт у межах
перспективних районів Українського кристалічного щита.
Літій
Цей вид сировини належить до категорії В. Україна має значні
запаси і перспективні ресурси літію. За розвіданими запасами і
прогнозними ресурсами літію Україна може вважатися найбільш
забезпеченою країною в Європі (включно з Європейською частиною
Росії). Україна в змозі забезпечити в повному обсязі власні
потреби і забезпечити потреби західноєвропейського ринку в
літієвій сировині. Є пегматитові родовища, досліджені на різному
рівні: Шевченківське (сподуменові руди), Полохівське (петалітові
руди), Станковатське (сподумен-пелітові руди), Крута Балка
(комплексні рідкіснометалеві руди), а також численні рудопрояви
цього типу. Літій у складі слюдистих мінералів із вмістом окису
літію в обсязі 0,2-0,6 відсотка утворює великі накопичення в
Донецькому басейні.
Потреби України в літієвих продуктах (приблизно 100-200 тонн
на рік у перерахунку на метал) забезпечуються імпортом з Росії, де
єдине родовище літієвих руд Завітинське в Забайкаллі практично вже
вироблене, і Росія сама імпортує літієву продукцію. Прогнозується
збільшення потреби в петалітовому концентраті для виробництва
спецскла і спецкераміки - до кількох десятків тисяч тонн.
Перспективи створення власної мінерально-сировинної бази літію в
Україні і перетворення країни з імпортера в експортера літієвої
продукції достатньо високі. Пов'язані вони з реальною можливістю
освоєння Полохівського родовища петалітових руд і Шевченківського
сподуменового родовища, що вимагає додаткової розвідки з метою
виявлення рентабельних руд промислових категорій. Освоєння інших
полів рідкіснометальних пегматитів може привести до виявлення
нових перспективних до освоєння родовищ.
У цьому напрямі передбачаються:
виявлення запасів промислових категорій Полохівського
родовища та Шевченківського рудного поля;
проведення розвідки та підготовка родовищ до промислового
освоєння.
Рідкісні землі та ітрій
Цей вид сировини належить до категорії В. П'ятнадцять
лантаноїдів і близький до них ітрій становлять групу рідкісних
земель або рідкісноземельних металів, попит на які постійно
зростає. За оцінками, потреби України в рідкісних землях на
сьогодні становлять сотні тонн. Придніпровський хімічний завод
виробляв раніше 1500 тонн рідкісноземельної продукції на рік.
Сировиною був лопаритовий концентрат, виробництво якого нині в
Росії згортається. Україна має промислові потужності і технології
для отримання високочистих рідкісноземельних металів та їх сполук
і сплавів, що широко використовуються. Освоєння власної
мінерально-сировинної бази рідкісноземельних металів, без яких
неможливе виробництво високоякісних конкурентоспроможних сталей і
сплавів, стало нагальною потребою.
На території України виявлено кілька сотень пунктів
концентрації рідкісних земель у масштабах від родовищ до
рудопроявів, які потребують оцінки. Більшість їх розміщена в межах
Українського кристалічного щита і на прилеглих площах. У цілому ця
велика територія є найбільшою в Європі рідкісноземельною
металогенічною провінцією, в якій наявні прояви зруденіння майже
всіх відомих ендогенних та екзогенних рідкісноземельних формацій.
У межах цієї провінції розглядаються три райони концентрацій
рідкісноземельного зруденіння, у межах яких є родовища і
перспективні рудопрояви: Південно-Східний, Північно-Західний і
Центральний. Державним балансом запасів корисних копалин враховано
Новополтавське родовище апатит-рідкіснометалевих руд (Запорізька
область).
У Приазовській частині Українського кристалічного щита
відкрито Азовське родовище рідкісних земель, що вивчається. За
результатами пошуково-оцінювальних робіт складено попереднє
техніко-економічне міркування.
У цьому напрямі передбачаються:
підготовка до дослідно-промислової експлуатації Азовського
родовища цирконій-рідкісноземельних руд;
оцінка ресурсів Шевченківського рудного поля, Анадольського
рудопрояву та Христофорівської ділянки;
здійснення оцінки рідкісноземельних руд у корах вивітрювання
Сущано-Пержанської зони;
геологічна оцінка перспективних ультраметаморфічних
комплексів Українського кристалічного щита.
Цирконій і гафній
Цей вид сировини належить до категорії Г. Ці два метали мають
близькі фізико-хімічні властивості (вогнетривкість, інертність
тощо). Гафній при цьому не утворює власних мінералів, але є
постійною домішкою у цирконії при середньому співвідношенні їх
оксидів 1:50.
Україна за ресурсами і запасами цирконію і гафнію входить до
числа провідних країн світу. В центральній частині Українського
кристалічного щита і на його схилах виявлені і різною мірою
розвідані комплексні родовища розсипів циркон-ільменіт-рутилу в
теригенних відкладах сарматського ярусу і полтавської світи
неогену (Малишевське, Волчанське, Воскресенське, Тарасівське,
Краснокутське та інші). У Приазов'ї розташовані крупні родовища
комплексних рідкіснометальних, цирконій-рідкісноземельних руд
(Мазурівське, Азовське, Новополтавське). Як супутня корисна
копалина цирконій виявлений у флюорит-рідкісноземельних рудах
Ястребецького родовища і на берилієвому Пержанському родовищі в
північно-східній частині Українського кристалічного щита.
Споживання цирконію і його сполук в Україні становить близько
90 тонн на рік, металевого гафнію - 0,5 тонни і повністю
забезпечується власним виробництвом. Перспективна потреба в
цирконієвій сировині та сплавах на період до 2020 року оцінюється
в 320 тонн, у металевому гафнії - 0,7 тонни.
На запасах Малишевського розсипного родовища працює
Вільногірський гірничо-металургійний комбінат, який постачає
цирконові концентрати та продукти їх первинної переробки.
У цьому напрямі передбачаються:
забезпечення приросту запасів цирконію категорій С1 та В на
Тарасівсько-Таращанській площі;
здійснення підготовки до промислового освоєння об'єкта в
межах Тарасівсько-Таращанської площі;
проведення додаткового вивчення корінних родовищ у
Приазов'ї - рідкіснометального Мазурівського та рідкісноземельного
Азовського.
Скандій
Цей вид сировини належить до категорії Г. Україна за
ресурсами скандію є одним з лідерів на європейському
субконтиненті. Державним балансом запасів корисних копалин
враховані запаси скандію як супутнього компонента в чотирьох
комплексних родовищах: Жовторічинському, Стремигородському,
Торчинському і Злобицькому. Усі вони розміщені в межах
Українського кристалічного щита і пов'язані з докембрійськими
комплексами корінних порід, їх корами вивітрювання та розсипами.
У цьому напрямі передбачаються:
здійснення підготовки до експлуатації Жовторіченського
родовища скандієвих руд із домішками ванадію та рідкісних земель;
продовження розвитку вітчизняних технологій отримання
алюмінієво-скандієвих сплавів для забезпечення потреб вітчизняного
літако- та ракетобудування;
продовження розвитку вітчизняних технологій вилучення скандію
під час хімічної переробки ільменіту з руд Стремигородського
апатит-ільменітового родовища.
Розсіяні елементи
Реній
Цей вид сировини належить до категорії Г. В Україні вперше у
світовій геологічній практиці в ультрабазитах масивів
Капітанівської групи виявлено достатньо крупні (до 50 мікрон) фази
металевого ренію або його природних інтерметалевих сполук. Реній -
надзвичайно рідкісний розсіяний елемент з найменшим кларком
(7х10-8) з усіх платиноїдів і лантаноїдів. Досі реній був відомий
лише у вигляді ізоморфних домішок і у промислових обсягах
видобувався з інших мінералів (насамперед з молібденіту). В
окремих випадках реній утворює власні мінерали, які через це не
мають промислової цінності. Реній - метал майбутнього. Його
унікальні і не до кінця з'ясовані властивості зумовлюють основні
сфери застосування ренію: радіоелектроніка, електронна та
електронно-вакуумна промисловість; нафтопереробка (виробництво
високооктанових бензинів); авіабудування (суттєве збільшення
ресурсу двигунів); приладобудування; космонавтика; виробництво
металокомпозитів з унікальними фізико-механічними властивостями за
рахунок різних відсоткових домішок ренію (наприклад, вольфраму з
5, 20, 27 відсотками ренію та молібдену з 8, 20, 47 відсотками
ренію, а також молібден-вольфрам-ренієві сплави). Такі сплави є
високотехнологічними (добре зварюються, дуже міцні, при цьому
пластичні, а отже, зберігають свої властивості та форму в
екстремальних умовах їх експлуатації - високих і надвисоких
температур, тиску), застосовуються для виробництва ниток
накалювання із збільшеним ресурсом, підігрівачів катодів,
термопар. Потреби в ренії є необмеженими. На сьогодні його
використання здійснюється в обсягах видобування. За оцінками
експертів, потреба в ренії з часом лише зростатиме.
У цьому напрямі передбачаються:
проведення геолого-прогнозного картування перспективних
територій;
проведення пошуково-оцінювальних робіт на виявлених
перспективних ділянках з метою оцінки їх ресурсного потенціалу та
(за сприятливих обставин) параметризації промислового об'єкта в їх
межах.
Дорогоцінні метали та алмази
Золото і срібло
Ці види сировини належать до категорії В. Виділяються три
золотоносні провінції: Карпати, Донбас та Український кристалічний
щит.
Карпати є однією з найбільш досконало вивчених провінцій. Тут
розвідано запаси золота в обсязі майже 55 тонн - Мужіївське
родовище та родовище Сауляк.
Мужіївське золотополіметалічне родовище введено у промислове
освоєння в 1999 році. Безпосередньо до Мужіївського родовища
прилягає Берегівське золотополіметалічне родовище з рудами
аналогічного складу. В межах єдиного гірничого відводу
Мужіївського шахтного поля можна забезпечити приріст запасів до
80-100 тонн золота, 1 тис. тонн срібла та близько 2,5 млн тонн
свинцю та цинку.
Родовище Сауляк попередньо розвідане, затверджено запаси за
категоріями С1 і С2 обсягом у 10,1 тонни.
За попередніми оцінками фахівців, загальні ресурси
Карпатської провінції визначаються: золота - 400 тонн, срібла -
5,5 тис., свинцю - 2,7 млн, цинку - 5,3 млн тонн.
Золотоносність Донецького басейну вивчається давно, але через
відсутність ґрунтовних досліджень немає однозначної оцінки.
Загальні прогнозні ресурси Донбасу оцінюються в 400 тонн золота.
Тут відкрито невелике за запасами Бобриківське родовище
золото-сульфідних руд.
Головною золотоносною провінцією України є Український
кристалічний щит, загальні прогнозні ресурси якого визначаються у
2 тис. 400 тонн золота. Найбільш досконало вивчено шість родовищ:
Майське, Клинцівське, Юр'ївське, Сергіївське, Балка Золота та
Балка Широка. Оцінені в їх межах ресурси становлять більш як
620 тонн золота.
У цьому напрямі передбачаються:
активізація геологорозвідувальних робіт у Закарпатті для
надійного забезпечення Мужіївського золотополіметалічного
комбінату запасами промислових категорій руд золота і збільшення
перспективних ресурсів району та підготовка до експлуатації
Бобриківського родовища у Донецькому басейні;
посилення пошукових, пошуково-оцінювальних робіт у Донецькому
басейні для вивчення теригенно-карбонатних товщ Південного
Донецького басейну перспективних на багаті руди типу Карлін;
продовження виконання пошукових і пошуково-оцінювальних робіт
на Українському кристалічному щиті в межах перспективних структур
відомих рудних полів і зон (Верхівцевська, Сурська і Чортомлицька
зеленокам'яні структури Середнього Придніпров'я,
Саврансько-Капустинське, Клинцівсько-Юр'ївське рудні поля в
гнейсових товщах) і в межах потенційних рудних полів інших
районів, а також у межах нововиявлених зеленокам'яних структур
(рудопрояви Андріївський, Сорокінський, Попельнастівський,
Зеленодольський, Вільнохутірський, Гайчурський, Квітка, Оріховий,
Капустянський, Південнополяницький);
проведення пошукових та пошуково-оцінювальних робіт на
перспективних ділянках Берегівського і Вишківського рудних полів,
а також на площах і ділянках Рахівського рудного району, розвідка
Берегівського родовища, а також флангів Мужіївського родовища;
вивчення чорносланцевих товщ Донецького басейну, перспективних на
виявлення родовищ типу Кокпатас, Бакирчик, Мурун-Тау;
здійснення комплексної геолого-економічної оцінки прогнозних
ресурсів виявлених золоторудних родовищ Українського кристалічного
щита (Балка Широка та Сергіївське у Дніпропетровській області;
Клинці, Губівське та Юр'ївське у Кіровоградській області; Майське
в Одеській області);
продовження виконання робіт з геологічного вивчення
золоторудних родовищ у Закарпатті (у тому числі завершення
розвідки флангів Мужіївського родовища та родовища Сауляк; приріст
запасів золота на основній частині Берегівського родовища з
супутнім приростом запасів срібла, свинцю та цинку; оцінка
ресурсів Східножуравського та Березівського родовищ срібла;
підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів срібла
Журавського і Східножуравського родовищ; відкриття нових родовищ у
межах перспективних структур Українського кристалічного щита).
Платиноїди
Цей вид сировини належить до категорії Г. Необхідність оцінки
перспективних геологічних формацій України на наявність металів
платинової групи викликана постійним розширенням сфери їх
використання.
На сьогодні в Україні розвіданих запасів металів платинової
групи немає. Є досить високі загальні перспективи платиноносності
різних геологічних формацій. Нині досить упевнено можна говорити
про ресурси металів платинової групи, пов'язані з рудними
формаціями самородної міді у трапах Волині, та сульфідними
мідно-нікелевими рудами у базит-ультробазитових масивах північного
заходу Українського кристалічного щита і хромітоносними масивами
гіпербазитів Середнього Побужжя (Голованівська шовна зона).
У цьому напрямі передбачаються:
створення власної лабораторної бази (оснащення спектрометром
ICP-MS типу NEPTUNE) і організація масових цілеспрямованих пошуків
металів платинової групи у процесі виконання всіх видів
геологорозвідувальних робіт і геолого-прогнозного картування;
встановлення форм знаходження платиноїдів у рудах та
проведення лабораторно-аналітичних досліджень лише в
сертифікованих лабораторіях;
проведення цільових пошукових робіт на виявлення металів
платинової групи на локальних площах і об'єктах з оцінкою
перспективи практичного їх освоєння;
розвідування одного з родовищ металів платинової групи або
здійснення геолого-економічної оцінки за високими промисловими
категоріями як супутнього компонента в комплексному родовищі.
Алмази
Цей важливий вид сировини належить до категорії Г. У межах
території України встановлено три райони прояву кімберлітового і
лампроїтового магматизму (корінних джерел алмазів) - північ
Волино-Подільської плити, центральна частина Українського
кристалічного щита та Приазовський масив і зона його зчленування з
Донецьким басейном.
За перспективами виявлення промислових алмазів
Кухотсько-Серхівська площа посідає провідне місце. Саме біля села
Кухотська Воля у 1975 році було виявлено перший кімберлітовий
прояв на території України.
У центральній частині Українського кристалічного щита в
останні роки поблизу міста Кіровограда на ділянках Лелеківська і
Щорсівська були виявлені малопотужні тіла кімберлітів і лампроїтів
дайкоподібної форми. Цілеспрямованих пошукових робіт щодо
виявлення алмазів у цьому районі не проводилося.
У Приазов'ї виявлено сім кімберлітових тіл, прояви
лампроїтового магматизму, значну кількість масивів ультраосновних
лужних порід і карбонатитоподібних утворень, а також відомі
численні знахідки алмазів та їх мінералів-супутників у вторинних
колекторах, представлених різновіковими (від кам'яновугільного до
четвертинного періоду) теригенними відкладами.
Крім зазначених районів реальними є перспективи виявлення
промислових алмазів за комплексом геолого-геофізичних даних і на
інших площах, але спеціалізовані пошукові роботи щодо виявлення
алмазів потребують залучення значних обсягів інвестицій. У зв'язку
з цим проведення широкомасштабних пошукових робіт у межах всієї
території України сьогодні ускладнено.
У цьому напрямі передбачаються:
виявлення за комплексом методів потенційно-алмазоносних площ;
концентрація основних обсягів пошукових робіт на вже відомих
площах, насамперед у межах Східного Приазов'я, Волино-Подільської
плити, північно-західній і центральній частинах Українського
кристалічного щита;
проведення розвідувальних робіт на найбільш перспективних
ділянках.
Неметалічні корисні копалини
Неметалічна сировина для металургії
За більш як столітню історію української металургії створено
потужну промисловість з видобування і первинної переробки
неметалічної сировини. З усіх видів цієї сировини (вапняки,
доломіти, кварцити, вогнетривкі глини, лужноземельні бентоніти)
Україна до останнього часу повністю забезпечувала власні потреби і
певною мірою потреби металургії Росії, Грузії, частково - Польщі,
Словаччини. Але вже зараз виникають гострі проблеми, зумовлені
загальним прогресом у металургії і значним підвищенням вимог до
якості неметалічної сировини. Деякі види неметалічної сировини
(магнезит, плавиковий шпат, лужні бентоніти) для металургійної
галузі України імпортуються.
У цьому напрямі передбачається розвиток геологорозвідувальних
робіт, спрямованих на максимально можливе забезпечення діючих
підприємств власною мінеральною сировиною належної якості.
Плавиковий шпат
Цей вид сировини належить до категорії Г. Основними
споживачами плавикового шпату є заводи, що випускають феросплави і
зварні флюси, а також металургійні комбінати, заводи важкого
машинобудування, суднобудівні та алюмінієві підприємства
Донецької, Дніпропетровської, Запорізької та Миколаївської
областей.
Значні поклади плавикового шпату відомі у східній частині
Українського кристалічного щита, на його південно-західному та
північному схилах. Перспективні прояви трапляються також у
центральній частині щита - у Кіровоградській тектонічній зоні.
Державним балансом запасів корисних копалин враховуються два
родовища плавикового шпату - Бахтинське родовище у Придністров'ї,
запаси якого становлять 18 млн тонн, і Покрово-Кириївське у
Приазов'ї та два родовища з вмістом супутнього фтору в апатиті -
Стремигородське і Новополтавське. Усі чотири родовища не
експлуатуються через відсутність значних капіталовкладень на їх
освоєння. Бахтинське родовище флюориту у Придністров'ї розвідано і
підготовлено до дослідно-промислової експлуатації.
У цьому напрямі передбачаються:
проведення пошуково-оцінювальних робіт у межах
Сущано-Пержанської зони для підготовки запасів
рідкісноземельно-флюоритового флюсу;
підготовка до промислового освоєння Центральної ділянки
Сущано-Пержанської зони;
оцінка запасів плавикового шпату Покрово-Кириївського
родовища в Приазов'ї;
проведення пошуково-оцінювальних і розвідувальних робіт на
флангах Бахтинського родовища;
геологічна оцінка перспективних комплексів Українського
кристалічного щита (за позитивних результатів - розвідка родовищ).
Флюсові вапняки і доломіти
Цей вид сировини належить до категорії В. Запасами флюсової
сировини діючі гірничодобувні підприємства повністю забезпечені,
але переважна більшість цих запасів придатна лише для застарілого
доменно-мартенівського виробництва сталі. Конверторне та
електроплавильне виробництво сталі вимагає ту саму сировину, але
високої якості (за хімічним складом та механічною міцністю).
В Україні розвідані великі родовища високоякісних флюсових
вапняків у Кримській і Донецькій складчастих спорудах та
Індол-Кубанському прогині.
Державним балансом запасів корисних копалин враховано
14 родовищ флюсових вапняків, загальні запаси яких становлять
2,46 млрд тонн, у тому числі 11 вапняків флюсових
(немагнезіальних) і 3 комплексних немагнезіальних і магнезіальних.
Також на державному балансі перебувають сім родовищ доломіту, з
яких чотири розробляються. При значних загальних запасах
вогнетривких доломітів, загальний обсяг яких становить 380 млн
тонн, підприємства України відчувають дефіцит у високоякісних
марочних сортах, обсяг яких всього 36 млн тонн.
Проблемою сировинної бази залишається нестача розвіданих
запасів смолодоломітів. Єдине родовище в країні - Стильське
(Донецький басейн) закрите через гідрогеологічні проблеми.
У цьому напрямі передбачаються:
розвідка західної ділянки Стильського родовища;
оцінка запасів і технологічна придатність отримання флюсової
сировини високої якості за хімічним складом та механічною міцністю
з Родниківського родовища та ділянки Балка Безводна Оленівського
родовища для конверторного та електроплавильного виробництва
сталі.
Бентонітові глини
Цей вид сировини належить до категорій В і Г. Україна за
кількістю встановлених проявів бентонітів займає одне з провідних
місць серед країн СНД. На її території відомо приблизно
100 родовищ і проявів бентонітів. Найзначніші поклади бентонітів є
в Закарпатській, Черкаській, Тернопільській, Хмельницькій областях
і Автономній Республіці Крим. Однак більшість відомих покладів не
мають промислового значення через незначні запаси бентонітів або
складні гірничо-геологічні умови їх залягання.
Металургійні підприємства України використовують як
формувальні бентонітові глини Дашуківської ділянки Черкаського
родовища (забезпечення запасами більш як на 100 років). У зв'язку
з тим що перевагу в Україні мають лужноземельні різновиди
бентонітів, не придатні для виробництва залізорудних катунів,
певну кількість лужних бентонітів Україна завозить переважно із
Закавказзя (Азербайджану).
У цьому напрямі передбачаються:
оцінка запасів та ресурсів флангів Черкаського родовища,
глини якого подібні до азербайджанських бентонітів;
проведення пошуково-оцінювальних робіт на перспективних
площах з метою виявлення активних запасів для потреб чорної
металургії у формувальній сировині для виробництва катунів.
Вогнетривка сировина
Цей вид сировини належить до категорії Г. Україна має великі
запаси вогнетривких глин і формувальних пісків, розвіданих у межах
Донецької складчастої споруди, Дніпровсько-Донецької западини та
осадочного чохла Українського кристалічного щита. Державним
балансом запасів корисних копалин враховано 18 родовищ, у тому
числі чотири об'єкти обліку запасів глин комплексних родовищ, з
яких 14 родовищ, у тому числі один об'єкт обліку, розробляються.
Однак запаси високоякісної вогнетривкої сировини на найбільш
великих родовищах (Часів'ярське, Новоселицьке) майже виснажені,
знижується сортність сировини, що видобувається, ускладнюються
гірничо-геологічні умови, збільшується глибина кар'єрів, і, як
наслідок, зростає собівартість видобутку сировини.
У цьому напрямі передбачаються:
забезпечення приросту запасів промислових категорій на
Володимирівському родовищі вторинних каолінів і Пологівському
родовищі вогнетривких глин, а також вторинних каолінів;
проведення розвідки Рижанівського (Черкаська область) і
Балашівського (Кіровоградська область) родовищ глин з очікуваними
запасами відповідно 20 і 10 млн тонн;
вивчення перспективних ділянок у Полтавській, Сумській та
Харківській областях;
проведення пошукових робіт з виявлення глин Часів'ярського
типу в Кальміус-Торезькій та Бахмутській котловинах Донецької
області;
підготовка до промислового освоєння, підрахунок запасів
Бантишівського (східна ділянка) та Часів'ярського (північна
ділянка) родовищ формувальних пісків;
проведення пошукових та пошуково-оцінювальних робіт у межах
перспективних районів Українського кристалічного щита та його
схилів.
Магнезит
Цей вид сировини належить до категорії Г. Україна на сьогодні
власної видобувної сировинної бази магнезиту практично не має.
Родовищ основного геолого-промислового типу (кристалічних
магнезитів древніх осадових товщ) на її території не виявлено.
Поклади магнезиту відомі в межах Придніпровського блока
Українського кристалічного щита.
В Україні вивчення серпентинітових масивів мало односторонній
характер. Насамперед на масивах вивчалася кора вивітрювання
серпентинітів на силікатні руди нікелю, проводилися пошуки
сульфідного нікелю та хромітових руд, але через специфіку робіт та
недостатнє фінансування комплексні дослідження серпентинітів не
проводилися. При цьому встановлено, що серпентиніти є насамперед
якісними магнієвими рудами як для вилучення металічного магнію
(MgO - 97-98,8 відсотка), придатного для виготовлення
високоякісних периклазових вогнетривів, так і оксиду магнію
(магнезії).
У Дніпропетровській області розвідано Правдинське родовище
талько-магнезиту, розробка якого дасть змогу замінити імпортований
магнезит у всіх випадках, якщо використовується його порошок (до
50 відсотків загальних потреб). До того ж у процесі збагачення
талько-магнезитів отримується високоякісний і цінний тальк.
У металургії значна частина магнезиту переробляється на
форстеритові вогнетриви, сировина для яких імпортується.
У цьому напрямі передбачаються:
проведення пошуково-розвідувальних робіт у межах Побузького
рудного району (Кіровоградська та Миколаївська області),
спрямованих на заміну імпортованої сировини цього різновиду на
власну;
проведення в межах Тарнаватського масиву або іншого
перспективного об'єкта пошуково-оцінювальних робіт з відбором проб
серпентинітів для лабораторно-технологічних досліджень з метою
вилучення з них оксиду магнію і металічного магнію;
оцінка озалізненої вохри та нонтронітів кори вивітрювання
серпентинітів (крім нікеленосності) на придатність їх як сировини
(природно легованої) для виробництва залізорудних окатишів.
Показовими в цьому відношенні є Тарнаватський та Сухохутірський
серпентинітові масиви, в корі вивітрювання яких середній вміст
нікелю та кобальту відповідно становить (у відсотках): 0,81 і 0,04
та 0,78 і 0,05.
Високоглиноземна сировина
Цей вид сировини належить до категорії Г. Державним балансом
запасів корисних копалин враховані запаси дістен-силіманіту як
супутнього компонента в пісках Малишевського розсипного
титан-цирконієвого родовища, що розробляється Вільногірським
гірничо-металургійним комбінатом, та Вовчанського
циркон-рутил-ільменітового родовища. Корінні поклади
андалузит-дістен-силіманітових кварцитів і гнейсів тяжіють до
докембрійських метаморфічних товщ Українського кристалічного щита.
Перспективними щодо виявлення родовищ цієї сировини є райони
Приазов'я та північної частини Житомирської області
(Сущано-Пержанська зона). Нині річні потреби України у
дистен-силіманітових концентратах становлять 400 тис. тонн, а в
майбутньому вони будуть збільшуватися.
У цьому напрямі передбачаються:
проведення розвідки Сущанського родовища дистену, на ділянці
першочергової розробки якого прогнозується отримати запаси в
обсязі 5 млн тонн;
проведення розвідки Соломіївського родовища
гранат-силіманітових руд у Приазов'ї, на ділянці першочергової
розробки якого прогнозується отримати запаси в обсязі 10 млн тонн;
проведення пошукових та пошуково-оцінювальних робіт у
перспективних районах Українського кристалічного щита.
Сировина для гірничо-хімічного
та агропромислового комплексів
Апатит
Цей вид сировини належить до категорії Г. За даними
Державного агентства України з управління державними
корпоративними правами та майном, сучасна потреба галузей
економіки у фосфорній сировині оцінюється у 2,3-2,8 млн тонн на
рік у розрахунку на 100 відсотків оксиду фосфору Р О (у
2 5
перерахунку на оксид фосфору Р О ), тобто 6-7 млн тонн
2 5
кондиційного апатитового концентрату. Із власних родовищ можна
забезпечити тільки частину потреби у фосфорних добривах.
Можливість ввезення кольського апатитового концентрату різко
зменшується у зв'язку з відпрацюванням основних запасів для
відкритого добування. Вирішення питання щодо імпорту фосфоритових
концентратів з Північної Африки та Близького Сходу потребує певної
обережності, оскільки в їх рудах переважають фосфорити з
підвищеним вмістом кадмію, урану, торію та інших шкідливих
компонентів.
Загальні запаси апатитових руд України становлять 842,2 млн
тонн фосфорного ангідриту і майже повністю зосереджені у двох
родовищах - Стремигородському та Новополтавському. Однак для
освоєння цих родовищ необхідні значні затрати часу та інвестиції.
Водночас поблизу Стремигородського родовища є менші за
обсягами родовища таких самих руд, що залягають на меншій глибині
і потребують значно менших капітальних вкладень для їх розробки.
Найкращі з них - Видиборське і Федорівське.
У цьому напрямі передбачаються:
проведення пошуково-оцінювальних робіт на Голосківській
ділянці у Хмельницькій області;
розвідка та затвердження запасів Державною комісією України
по запасах корисних копалин Видиборського родовища
апати-тільменітових руд;
розвідка Голосківського родовища апатиту;
розвідка Володарського родовища апатиту, Донецька область;
проведення пошукових та пошуково-оцінювальних робіт у
перспективних районах.
Фосфорити
Цей вид сировини належить до категорії Г. В Україні відкриті
родовища та поклади зернистих фосфоритів (Новополтавське
родовище - рихлі руди, фосфорити Донецького басейну та жовнові -
Волині).
Орні площі України становлять 27,5 млн гектарів. Щороку після
збирання врожаю сільськогосподарських культур ґрунти втрачають
приблизно 1 млн тонн діючої речовини у перерахунку на Р О
2 5
(пентоксид фосфору). Для її поповнення необхідне щорічне внесення
добрив у кількості 60 кілограмів на гектар у перерахунку на
пентоксид фосфору (засвоюваного). Фактично за останні 2-3 роки
вносилося менш як 10 кілограмів на гектар у перерахунку на
пентоксид фосфору.
За останні роки обсяги вживання мінеральних добрив у
сільському господарстві України скоротилися у 4 рази, а обсяги
вжитку фосфорних добрив в 11,5 раза стали менше науково
обґрунтованих норм.
Результати аналізу використання традиційних фосфатних
мінеральних добрив свідчать, що їх ефективність є невисокою,
оскільки рослини засвоюють всього лише кілька відсотків фосфору, а
кислотна технологія вимагає максимально високого вмісту
п'ятиоксиду фосфору з використанням лише багатих руд і реагентів
високої якості. Для розв'язання зазначених проблем пропонується
втілити спосіб одержання фосфорних мінеральних добрив (з вмістом
кальцію, магнію і кремнію), що виключає використання сірчаної
кислоти і утворення гіпсу як відходів виробництва, шляхом
неповного відновлення фосфатів вугіллям при нагріванні до
800-1200 град.С безпосередньо з фосфоровмісних руд. Досягається
ефективна екологічна, раціональна комплексна переробка
фосфоровмісної сировини, продуктом якої є оплавлені водонерозчинні
фосфати. Такий підхід дає можливість започатковувати промислове
освоєння численних невеликих родовищ фосфоритів, для яких
початкові капітали можуть бути невеликими і тим самим приваблювати
більше коло інвесторів.
У цьому напрямі передбачаються:
завершення розвідки Жванського родовища;
проведення пошуків та розвідки родовищ фосфоритів,
техногенних фосфоровмісних об'єктів і фосфатовмісних вапняків
Жванського, Осиківського, Кролевецького, Колківського,
Білогірського родовищ, рудопроявів Криволуцької мульди;
прогноз та оцінка перспективних стратиграфічних комплексів.
Сірка самородна
Цей вид сировини належить до категорії Б. Україна протягом
тривалого часу була одним із світових лідерів з видобутку
самородної сірки. При цьому основний обсяг сірки видобувався
відкритим способом. Кар'єрний видобуток сірки призвів до
незворотних екологічних наслідків, а перехід на прогресивніший
метод підземного виплавляння сірки - до різкого скорочення
видобутку сірки (70-80 тис. тонн), що значно нижче за потреби
України. Річна потреба України в самородній сірці для виробництва
98-відсоткової сірчаної кислоти (при загальній потужності існуючих
виробництв 6 млн тонн) становить 2 млн тонн.
Усі запаси та прогнозні ресурси самородної сірки пов'язані з
Прикарпатським сірчаним басейном, що є основним джерелом добування
сірки для агрохімічної промисловості. На сьогодні єдине відносно
рентабельне джерело добування сірки в Україні - Язівське родовище,
залишкові запаси сірки в якому становлять 17 млн тонн.
У цьому напрямі передбачаються:
проведення комплексу геологорозвідувальних робіт на площах,
що прилягають до рудних тіл, які перебували в експлуатації
(Язівське родовище), з метою розроблення охоронних заходів;
виконання прогнозно-пошукових і тематичних робіт з переоцінки
перспектив сірконосності Прикарпатського басейну в цілому;
оцінка перспективних ділянок для відпрацювання їх методом
підземного виплавляння за результатами пошукових робіт;
впровадження нових вітчизняних технологій видобування сірки з
нафтових родовищ України.
Калійні солі
Цей вид сировини належить до категорії Б. Калійна сіль
головним чином застосовується у виробництві мінеральних добрив
(калійних і комплексних). Різноманітні калійні солі у природних
родовищах часто містяться разом із магнієвими і водночас можуть
утворювати подвійні калій-магнієві хлоридні та сульфатні солі.
На території України калійні солі поширені в межах
Дніпровсько-Донецької западини і Передкарпатського крайового
прогину, з яким пов'язана одна з найбільших у світі провінцій
калійних руд сульфатного типу (найбільш цінні калійні руди).
Розвідані запаси її становлять майже 3,4 млрд тонн.
Вони переважно зосереджені у двох (усього 13) родовищах -
Стебницькому із запасами 1626 млн тонн і Калуш-Голинському -
49,9 млн тонн.
Проте запаси більшості родовищ оцінено ще у 1948-1960 роках,
і на сьогодні вони відповідають лише прогнозним ресурсам та
частково попередньо розвіданим запасам. Тому передбачається
забезпечити розвіданими запасами промислових категорій діючі
Стебницький і Калуський збагачувальні комбінати.
У цьому напрямі передбачаються:
переоцінка запасів у перерахунку на оксид калію для
першочергового відпрацювання району родовища Пійло;
науковий прогноз та проведення пошуків у межах
Прикарпатського басейну нових родовищ із сприятливими
гірничо-геологічними умовами;
проведення генеральної переоцінки запасів калійних солей.
Інша нерудна сировина
Каменесамоцвітна сировина
Сукупність різновидів цієї сировини належить до категорії Г.
Включає традиційні для України різновиди: бурштин, топаз, берил,
гірський кришталь. Оцінені запаси бурштину, мармурового оніксу,
родоніту. Виявлені також прояви смарагду, аквамарину, рубіну,
сапфіру, гранату, аметисту та різноманітного ювелірно-виробного
каміння, але перспективи їх не з'ясовано.
Природне кольорове каміння (дорогоцінне, напівдорогоцінне та
виробне) у ринкових умовах може бути однією з найбільш вигідних
бюджетонаповнюючих корисних копалин. Окремі види і родовища цього
каміння можуть давати значний прибуток при відносно невеликих
затратах часу і коштів на їх розвідку і освоєння. З усіх видів
природного кольорового каміння України бурштин на сьогодні є
найбільш конкурентоспроможним. Реалізація готових високохудожніх
виробів із бурштину може стати надійним джерелом поповнення
державної скарбниці коштами, у тому числі валютними.
У цьому напрямі передбачаються:
проведення пошукових робіт у межах Клесівської, Дубровицької
та Барашівської зон та у Володимирецькому районі Рівненської
області;
оцінка площ, перспективних на виявлення родовищ опалу та
мармурового оніксу в межах західного регіону України;
пошукова оцінка перспективних проявів каменесамоцвітної
сировини.
Первинні каоліни і опоки
Цей вид сировини належить до категорії Б. Каоліни поширені
головним чином на Українському кристалічному щиті, де виділяється
одна з провідних каолінових провінцій світу, найбагатша в Європі,
завдовжки майже 950 кілометрів при ширині до 350 кілометрів, а
простежується від Полісся до Азовського моря.
Ще з позаминулого століття український каолін постачався для
виробництва найкращих сортів фарфору і паперу в близько 50 країн
світу.
Досвід розвинутих країн свідчить, що ефективний видобуток
високих сортів цієї сировини здійснюється на малих родовищах, що
залягають у простих гірничо-геологічних умовах.
У цьому напрямі передбачаються:
проведення розвідки Бежбайрацького та Оксанинського родовищ
високосортних первинних каолінів, що містяться в центральній
частині України;
пошукова оцінка каолінів у межах перспективних районів
Українського кристалічного щита;
оцінка ресурсів і запасів опок у межах перспективних ділянок
Харківської та Сумської областей.
Вапняки для цукрової промисловості
Цей вид сировини належить до категорії Б. Для технологічного
забезпечення цукрової промисловості використовуються міцні та
хімічно чисті карбонатні породи з вмістом СаСО не менш як
3
93 відсотки. Вапняки цього типу поширені в південній частині
Волино-Подільської плити, на південно-західному схилі Українського
кристалічного щита, де простежуються два рифові пасма - Подільське
і Східне.
Для потреб цукрової промисловості розробляється ряд родовищ,
запаси яких можуть забезпечити роботу цукрових підприємств України
на 15-20 років.
У зв'язку із зменшенням виробництва цукру в Україні значно
знизився і видобуток вапняків для цукрової промисловості. У разі
збереження та розширення Національного природного парку
"Подільські Товтри", де розташована переважна більшість родовищ
вапняків високої якості, запасів вапняків теоретично вистачить на
13-15 років.
У цьому напрямі передбачаються пошуки та розвідка родовищ
вапняків у Вінницькій та Хмельницькій областях.
Глауконіт
Цей вид сировини належить до категорії Г. Важливим природним
адсорбентом серед інших є звичайний глауконіт як супутній
компонент фосфоритових руд, а також у самостійних родовищах
глауконіту. Кварц-глауконітові піски є комплексною агрономічною
рудою. Іншим значним за обсягом напрямом застосування глауконіту
може бути екологічний - рекультивація забруднених радіонуклідами
ґрунтів.
В Україні відклади кварц-глауконітових пісків неогенового і
крейдового віку широко поширені на території Волино-Подільської
плити, Українського кристалічного щита та в південно-східній
частині Дніпровсько-Донецької западини. Прогнозні ресурси їх
становлять приблизно 5 млрд тонн. Розвіданих родовищ глауконіту в
Україні немає, але в ряді регіонів поширені кварц-глауконітові
піски із вмістом глауконіту до 40-60 відсотків.
У цьому напрямі передбачаються:
проведення геологорозвідувальних робіт щодо глауконіту у
межах Середнього та Лівобережного Придністров'я, Криму та у
Донецькому регіоні;
підготовлення до промислового освоєння родовищ (Автономна
Республіка Крим, Вінницька, Хмельницька, Чернівецька та Луганська
області) та підрахунок запасів і ресурсів руди.
Барит
Цей вид сировини належить до категорії В. Збагачений барит
широко використовується в хімічній, лакофарбовій,
електротехнічній, нафто- та газодобувній галузях промисловості.
На території України поклади бариту виявлено в Карпатській
складчастій області та зоні зчленування Донецького басейну з
приазовською частиною Українського кристалічного щита. Баритові
руди Закарпаття містяться у двох родовищах - Берегівському та
Біганьському, але їх оцінені запаси є невеликими. Наявність
власної сировинної бази баритових руд стала особливо актуальною в
останні роки у зв'язку з виснаженням запасів цих руд на родовищах
Росії, звідки Україна імпортувала сировину.
У цьому напрямі передбачається проведення пошукових робіт на
флангах Біганьського родовища для виявлення додаткових рудних
покладів з метою створення власної сировинної бази.
Буто-щебенева сировина
Цей вид сировини належить до категорії Б. Україна має великі
ресурси різноманітних порід, що використовуються для виробництва
бутового каменю і щебеню і поширені майже на всій території.
У плані майбутнього розвитку автотранспортної системи України
передбачається, що будівництво вимагатиме виробництва великої
кількості високоякісного, високоміцного, з певними нормами
лещадності, щебеню та буту.
На розвіданих родовищах (і тих, що розробляються, і
резервних) планується налагодити випуск саме такої сировини в
необхідній кількості. Найбільш перспективними є родовища гранітів.
Їх використання дасть можливість у стислий строк і з найменшими
фінансовими затратами організувати виробництво.
У цьому напрямі передбачаються:
проведення в межах західного та центрального регіонів України
пошукової оцінки родовищ, перспективних для забезпечення приросту
запасів високоміцних категорій щебеню та буту;
підготовка до промислового освоєння перспективних ділянок
резервних родовищ, перспективних для забезпечення приросту запасів
високоміцних категорій щебеню та буту.
( Текст отримано з офіційного джерела - http://zakon1.rada.gov.ua )
|
