Мінекономіки представило нові правові ініціативи щодо запровадження особливого правового режиму для земель під торфовищами та збереження водності річок отримують підтримку громадськості. Заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Ірина Овчаренко під час пресбрифінгу, організованого Мережею захисту національних інтересів «А Н Т С» детально поінформувала про ключові екологічні ініціативи Мінекономіки.
Зокрема, йдеться про проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості правового режиму використання земель під торфовищами та можливі види їх цільового призначення», який попередньо оприлюднено на офіційному вебсайті Мінекономіки для громадського обговорення.
Проєкт постанови підготовлений за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та Глобального екологічного фонду (ГЕФ) у межах проєкту «Сприяння сталому тваринництву та збереження екосистем на півночі України».
Документ передбачає встановлення єдиних правил використання земель під торфовищами з урахуванням екологічних обмежень та запровадження спеціального правового режиму для таких територій. Зокрема, пропонується:
- визначити види цільового призначення таких земель (природно-заповідного, водного фонду, лісогосподарського, оздоровчого та історико-культурного призначення);
- створити окремий інформаційний шар «Торфовища з особливим режимом» у Державному земельному кадастрі;
- забезпечити врахування статусу торфовищ під час ухвалення рішень щодо землекористування та зміни цільового призначення земельних ділянок.
Водночас документ не змінює чинне цільове призначення земельних ділянок і не обмежує поточну господарську діяльність. Нові вимоги застосовуватимуться лише до майбутніх рішень щодо зміни призначення земель під торфовищами. Такий підхід дозволить одночасно зберігати унікальні природні екосистеми, відновлювати водні ресурси та виконувати європейські екологічні вимоги.
Ще однією важливою ініціативою є проєкт Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України та деяких інших законів України щодо збереження водності річок і охорони їх від забруднення».
Головна мета законопроєкту – створити умови для відновлення природної течії річок та покращення їх водності. Значна частина водних об’єктів в Україні зазнала змін через надмірну зарегульованість течій та випрямлення русел. Крім того, багато гідротехнічних споруд сьогодні залишаються без належного нагляду, а процедура їх демонтажу є складною та тривалою.
У зв’язку з цим планується провести обстеження гідротехнічних споруд, внести їх до обліку, визначити об’єкти, що негативно впливають на водні екосистеми, а також суттєво спростити процедури демонтажу безхазяйних споруд.
Окрему увагу було приділено питанням євроінтеграції у водному секторі. Ірина Овчаренко наголосила, що Україна вже здійснила низку важливих кроків у межах виконання європейських зобов’язань.
Зокрема, оновлено законодавство у сфері водної політики, запроваджено басейновий принцип управління водними ресурсами, визначено райони річкових басейнів та їх межі, проведено ідентифікацію масивів поверхневих і підземних вод, затверджено водогосподарські баланси та створено басейнові ради. Також впроваджено нові підходи до моніторингу вод і оцінки їх стану на основі екологічних нормативів якості.
«У цьому році ми запровадили є-Моніторинг. Проби води за єдиною методикою братимуть у 553 визначених точках на річках, озерах і водосховищах, а також у 587 точках підземних вод – на свердловинах та в інших джерелах питної води. Тобто в цій програмі можна буде бачити по кожній точці моніторингу повну історію даних за весь період досліджень. І ви самі зможете бачити цю динаміку. Водночас новітнім в цій програмі є те, що результати досліджень потрапляють до неї прямо і безпосередньо з лабораторій. Також у цьому році програма є-Моніторинг відновлює і підземний моніторинг», – зазначила Ірина Овчаренко.
Під час заходу також обговорювалися проблемні питання водозабезпечення Донбасу, руйнування гідротехнічної інфраструктури, погіршення якості водних ресурсів, затоплення шахт, що призводить до забруднення підземних і поверхневих вод, а також збитки водним ресурсам, завдані військовою агресією російської федерації.
Окремо наголошувалося на необхідності комплексного відновлення гідротехнічної інфраструктури після деокупації територій та впровадження сучасних підходів до управління водними ресурсами.