Водна сфера в Україні стрімко змінюється, і разом із нею мають оновлюватися підходи до підготовки фахівців. Зміни клімату, забруднення водних ресурсів, руйнування інфраструктури, модернізація зрошення та дренажу, а також наближення до стандартів ЄС формують новий запит на спеціалістів, які вміють відповідати на нові виклики. Саме про це йшлося під час круглого столу «Трансформація «водної» освіти України: як сформувати освітні програми для післявоєнного відновлення та сталого управління водними ресурсами», який відбувся в Мінекономіки.
До обговорення долучилися близько 40 науково-педагогічних працівників, представників державних установ та громадських організацій, які працюють над підготовкою молодих фахівців у сфері водних ресурсів.
Відкриваючи захід, заступниця міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Ірина Овчаренко наголосила, що освітні програми мають швидше реагувати на практичні потреби водного сектору.
«Сьогодні водному сектору потрібні не лише вузькопрофільні спеціалісти, а фахівці, здатні бачити всю систему в цілому – розуміти взаємозв’язок екологічних процесів, інженерних рішень, потреб громад і завдань державної політики. Саме тому освітні програми мають готувати кадри, які вміють працювати за басейновим принципом, ефективно управляти водною інфраструктурою та впроваджувати сучасні рішення у сферах зрошення, дренажу й водної безпеки», – зазначила Ірина Овчаренко.
Учасники круглого столу детально обговорили, яких саме спеціалістів потребує галузь уже сьогодні. Насамперед ідеться про фахівців, здатних працювати за басейновим принципом управління, реалізовувати плани управління річковими басейнами та координувати взаємодію між екологічним, аграрним, енергетичним напрямами та комунальною інфраструктурою.
Окремий блок дискусії стосувався підготовки кадрів для відновлення та модернізації водної інфраструктури – гідротехнічних споруд, систем зрошення і дренажу. Також йшлося про потребу в спеціалістах, які працюватимуть з ризиками паводків, посух, питаннями водної безпеки, а також у фахівцях з водної політики, євроінтеграції та управління водними ресурсами на рівні громад і регіонів.
Важливою частиною заходу стала презентація аналізу освітніх програм українських закладів вищої освіти, які готують фахівців у сфері гідрології, водного господарства та управління водними ресурсами. Свої напрацювання представили, зокрема, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Волинський національний університет імені Лесі Українки, Національний університет водного господарства та природокористування та інші українські виші.
Окрім цього, учасники розглянули міжнародний досвід підготовки кадрів для водного сектору та обговорили, як оновити українські освітні програми відповідно до реальних потреб країни.
Підсумком дискусії стало спільне розуміння: Україні потрібні фахівці нового покоління, які поєднують знання з екології, інженерії, економіки та публічного управління. Саме такі спеціалісти матимуть ключову роль у розвитку водного сектору, відновленні інфраструктури, зміцненні водної безпеки та впровадженні сучасних європейських підходів до управління водними ресурсами.