В останню неділю серпня Донецьк традиційно колихало від подвійного свята — Дня шахтаря та Дня міста. А цьогоріч святкування почало претендувати на статус потрійного, адже до цих урочистостей додався ще й День погашення боргів із зарплати шахтарям. І хоча такої дати поки немає в офіційному календарі, воно зі згаданих свят чи не найбільше. Бо той же День шахтаря тут була можливість відзначати щороку. А ось день, коли нарешті гірникам повернули борги з зарплати до останньої гривні, — вперше за багато років.
Інформацію про погашення заборгованості підтвердила й Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, яка прибула напередодні до Донецька, аби привітати шахтарів із професійним святом. І, поза сумнівом, мешканці Донеччини та інших вугільних регіонів уже оцінили подібні зусилля нинішньої влади. Адже за всі роки незалежності жодному з урядів, навіть недавньому — «найуспішнішому», який так хвалився «економічним дивом», не вдавалося впоратися із подібним завданням. Тепер же відшкодування всіх попередніх боргів (понад 300 мільйонів гривень) — факт, який не можуть заперечити навіть «закляті друзі» команди Ющенка.
Утім погашення попередніх боргів нинішній уряд вважає тільки початком вирішення проблем вугільної галузі, назбираних попередниками за останні роки. За словами Юлії Тимошенко, серед головних причин занепаду галузі — те, що наша економіка досі базувалася не на тих головних енергоресурсах, які є справді провідними. «У структурі видобутку енергетичних ресурсів 95,4 відсотка має вугілля і лише по два відсотки — природний газ та нафта. А яка у нас структура забезпечення паливно-енергетичного комплексу? Природний газ — 47 відсотків, нафта — 10 і всього 29 відсотків — вугілля. Де це бачено, щоб у країні, де вугілля є головним, надійним енергоресурсом, покладалися на теплові енергоблоки на газі й мазуті?»
Отож нинішній уряд взявся виправляти хибну практику, дбаючи про стратегію розвитку вугільної промисловості. До речі, нові перспективи галузі вже не за тутешніми рукотворними горами-териконами, і їх можна побачити на власні очі. Такою можливістю й скористалася пані Тимошенко, відвідавши один із флагманів вітчизняного вуглевидобутку — донецьку шахту імені Засядька, де вперше в Україні та країнах СНД впроваджується комплексна програма дегазації вугільних пластів для отримання електричної та теплової енергії.
Засядьківці підійшли до діла зі звичними для них ударними темпами та розмахом. Адже за обсягом використання шахтного метану і зменшення його викидів у атмосферу подібна програма нині є найбільшою у світі. І вже після завершення будівництва першого із трьох передбачених енергоблоків підступний газ, що не раз і не два ставав причиною жахливих підземних аварій, працюватиме задля світла й тепла. Окрім дегазації вугільних пластів задля безпеки праці гірників, у реалізовуваному проекті не може не приваблювати й собівартість «підземної» електроенергії — після повного освоєння програми 1 кВт коштуватиме 8 копійок. Тому й не дивно, що глава Кабміну запевнила гірників і керівників шахти про підтримку та схвалення такого перспективного проекту. І пообіцяла зробити все, аби потужне підприємство та вся галузь могли й надалі постійно дбати про свій розвиток, цим самим ніби підтверджуючи сказані Віктором Ющенком у липні в Донецьку слова: « Розвиток вугільної галузі є стратегічним пріоритетом для мого уряду».
Президент України Віктор Ющенко, який у неділю побував у Донецьку і особисто привітав гірників із професійним святом, також не став привселюдно бити себе в груди з нагоди погашення давньої заборгованості шахтарям. Хоча на урочистому зібранні до Дня шахтаря принагідно нагадав, що керівники країни таки виконали свою обіцянку і нарешті покінчили з цим ганебним явищем: «Я щасливий, що буквально вчора виплатили останні гроші і підійшли до вашого професійного свята без боргів». І грім оплесків, що заглушив ці слова, переконливо засвідчив — Віктору Ющенку тут є з ким розділити свою радість.
Та навіть попри очевидний тріумф політики коротких успіхів, Президент України застеріг присутніх «не захоплюватись роздачею солодких цукерок». «Ми зробили гідний вчинок, але надалі повинні не допускати нових соціальних боргів». А взагалі, нагадав глава держави, попереду ще дуже багато роботи, оскільки зміни у вугільній галузі тільки розпочинаються. Підтвердженням цьому стало й відновлення Міністерства вугільної промисловості, керівнику якого Віктору Тополову доведеться докласти чимало зусиль, аби ліквідувати оту незавидну «спадщину», отриману від попередньої влади. Найголовнішими ж завданнями залишаються знову таки своєчасна оплата праці гірників, дотримання безпеки праці та залізна дисципліна.
«Наша мета, — поставив завдання на майбутнє Віктор Ющенко, — кожна шахта і галузь у цілому мають стати рентабельними. Для цього є всі механізми, якщо підходити до справи професійно». Рентабельність рентабельністю, однак глава держави вважає неприйнятним виконання цих намірів будь-якою ціною. Навпаки. За словами Віктора Ющенка, «завданням №1» для всіх присутніх на зустрічі є дотримання безпеки праці шахтарів.
Слід сказати, проблема й справді залишається досить актуальною, зважаючи на досить непрості умови роботи українських гірників. Адже, як влучно підмітив Президент України, одна категорія вітчизняних шахт нині відзначає «100-літній ювілей», а інша — «50-річчя обладнання». Саме тому окремі допотопні вугільні підприємства за рівнем безпеки можуть конкурувати хіба тільки з шахтами Китаю, де трагедії під землею немов поставлені на конвеєр… За такої ситуації вислів Віктора Ющенка «Не людина для вугілля, а вугілля для людини!», є сподівання, таки стане не тільки афоризмом, а й керівництвом до дії. (Прикметно, що вшанування загиблих на підземних горизонтах вугільних шахт поступово стає традицією для нинішніх керівників держави. Зокрема, Президент України Віктор Ющенко вже другий свій візит у Донецьк розпочав із відвідання каплиці Святої великомучениці Варвари, збудованої в центрі міста в пам’ять про шахтарів, які загинули на виробництві. Напередодні під час відвідин міста побувала там і віддала шану загиблим також Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко).
Підсумком зустрічі глави держави з вугільниками стало вручення гірникам державних нагород — орденів «За заслуги», «За мужність», медалі «За працю і звитягу» та почесного звання «Заслужений шахтар України». І навіть тут нова влада продемонструвала дещо інший підхід — серед нагороджених майже відсутні керівники, які раніше не соромилися вносити свої прізвища у списки орденоносців. Приміром, колишній керівник Донеччини та Кабміну Віктор Янукович, який тепер аж з-за кордону спостерігав за святом гірняцького краю, є кавалером знаку «Шахтарської слави» всіх трьох ступенів. Причому «Славу» 1 ступеня, задля якої гірнику доводиться порачкувати тісним і небезпечним підземеллям добрий десяток років, тодішньому «губернатору» тодішній міністр Мінвуглепрому привіз на іменини. Саме тому обізнані з подібною практикою нагородження пересічні гірники тепер ніскільки не сумніваються — якби колись із давніми боргами спромігся розрахуватися уряд Януковича, підлабузники з його оточення висунули б «шефа» на здобуття, як мінімум, Нобелівської премії. Хоча й про подарунки на знак вдячності нинішнім керівникам держави донецькі гірники теж не забули — Юлії Тимошенко презентували білу шахтарську каску, а Віктор Ющенко отримав у дарунок картину — краєвид тутешнього степу (звісно, із териконом на обрії), написану гірником однієї з макіївських шахт.
…В останню неділю серпня Донецьк колихало від потрійного свята. Причому оте неофіційне — День погашення заборгованості шахтарям — тут відзначали найактивніше. Як чому? Бо вперше й востаннє. Адже переконавшись у спроможності команди Віктора Ющенка виконувати свої обіцянки і зробити те, що їх попередники обіцяли довгі роки, донеччани тепер прогнозують, що про борги із зарплати та їх погашення доведеться забути. Однак із цього приводу, звісно, нітрохи не жалкують.