Віталій Ізвєков, радник ESQUIRES, 09.10.2025, джерело «Юридична практика»
Правове регулювання відносин у сфері надрокористування в Україні ґрунтується на фундаментальному конституційному принципі, відповідно до якого надра є об’єктом права власності українського народу. Вказаний принцип підкреслює пріоритетність загальнодержавних інтересів над приватними у сфері надрокористування та вимагає від усіх суб’єктів неухильного дотримання законодавства.
Законодавець свідомо створив систему правових норм, яка дає змогу забезпечити баланс між інтересами користувачів надр, суспільними інтересами в галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, розробивши при цьому ефективний механізм захисту національних інтересів, забезпечення економічної безпеки та захисту довкілля.
Прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» № 2805-IX від 01.12.2022 та подальші зміни законодавства трансформували сферу надрокористування, уніфікувавши підстави для припинення та зупинення користування надрами. Верховний Суд сформував низку підходів до застосування правил, ключові практичні тенденції яких розглянемо в цій статті.
Усунення порушень: формальний і гнучкий підхід
Зокрема, однією з підстав припинення дії спеціального дозволу на користування надрами нова редакція статті 26 Кодексу України про надра визначила невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами у зв’язку з порушенням вимог законодавства (раніше під час вирішення аналогічного питання суди посилались на положення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»).
Суди під час розгляду позовів Державної служби геології та надр України про припинення (анулювання) спецдозволу з цієї підстави керуються тим, що слід не лише брати до уваги сам факт невжиття надрокористувачем заходів реагування на виявлені порушення, а оцінювати обставини на предмет достатності вжитих заходів та характеру причин неусунення виявлених порушень.
У контексті останнього Верховний Суд керується сформованою позицією, що «неусунення деяких порушень, які не залежать від волі відповідача, не може бути підставою для анулювання дозволу на користування надрами».
Така позиція була сформована в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.03.2025 у справі № 400/3307/23, де ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для припинення дії спецдозволу комунального підприємства через неотримання ним висновку оцінки впливу на довкілля. Своє рішення Верховний Суд мотивував тим, що отримання висновку оцінки впливу на довкілля вимагало оплати, однак комунальне підприємство (водоканал) декларувало свою збитковість, а такі витрати не були передбачені чинним тарифом на водопостачання та водовідведення. Додатково Суд також врахував особливу соціальну, економічну та екологічну значущість підприємства для забезпечення комунальними послугами громади.
Менше пощастило надрокористувачу у справі № 240/3812/19.
Тут основна претензія Держгеонадр полягала у неоформленні земельної ділянки за час від виникнення права на користування відповідною ділянкою надр.
І хоча надрокористувач із початку дії спецдозволу намагався отримати погодження на передання земельної ділянки та навіть оскаржував бездіяльність Кабміну як розпорядника цієї землі, суд касаційної інстанції у постанові від 25.06.2024 констатував пасивну поведінку надрокористувача і погодився з правомірністю припинення дії спецдозволу.
Тож можемо зробити висновок, що вчинення активних дій надрокористувачем на приведення своєї діяльності до встановлених вимог не завжди страхує його ризик втратити право користування надрами навіть у ситуації, коли від його поведінки не все залежить.
Недопуск до перевірки: «червона картка» для надрокористувача
Надрокористувач зобов’язаний допускати посадових осіб Держгеонадр до проведення перевірки для здійснення державного геологічного контролю.
Це передбачено в статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та в угодах про умови користування надрами, що є невіддільною частиною спецдозволу.
Недопуск спеціалістів до проведення перевірки дотримання надрокористувачем умов використання надр (зазвичай повторне) є серйозним порушенням, наслідком якого може бути анулювання спецдозволу.
Раніше це кваліфікувалося як порушення умов угоди про користування надрами та законодавчих вимог, що перешкоджає здійсненню державою контрольних функцій, спрямованих на захист суспільних інтересів.
З 28 березня 2023 року недопуск до перевірки прямо визначено у Кодексі про надра як підставу для зупинення дії спецдозволу, а припинення спецдозволу можливе в разі неусунення причин зупинення (тобто повторного недопуску).
На серйозність цього виду порушення вказує серед іншого справа № 380/12531/21, за обставинами якої надрокористувач двічі не допускав спеціалістів для перевірки, пояснюючи це тим, що керівник перебуває фізично в іншому регіоні країни і не має можливості допустити інспекторів. Іншим аргументом було існування арешту майна надрокористувача, яке передано в управління АРМА.
Верховний Суд у постанові від 13.11.2024 таку аргументацію надрокористувача не сприйняв та погодився із наявністю підстав для анулювання спецдозволу: (1) арешт накладено на майновий комплекс надрокористувача, а не на свердловини; (2) відсутність керівника на місці не спростовує факту недопуску до перевірки.
Кінцевий бенефіціарний власник: «санкційний фільтр»
Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» від 01.12.2022 доповнено статтю 13 Кодексу України про надра положенням, згідно з яким користувачами надр не можуть бути юридичні особи, у яких кінцевими бенефіціарними власниками є підсанкційні особи, а також фізичні особи – громадяни та/або резиденти держави-агресора.
У зв’язку з цим постає питання щодо застосування таких наслідків для надрокористувачів, якщо відповідні обставини виникли до внесених у Кодекс змін.
Практика Верховного Суду в цих двох випадках різна.
- Якщо КБВ є резидентом країни-агресора, то чинний спецдозвіл не припиняється.
Такий висновок Верховний Суд зробив у постанові від 21.05.2025 у справі № 400/9675/23. Аналізуючи наявність підстав для анулювання спецдозволу з цієї підстави, Верховний Суд зауважив, що до набрання чинності Законом № 2805-IX від 01.12.2022 (дата набрання чинності – 28.03.2023) норма ч. 3 ст. 26 Кодексу України про надра визначала, що законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами. Проте згаданим законом ця норма виключена.
Тобто після змін Кодекс про надра не передбачає інших підстав для припинення дії спецдозволу, ніж ті, що передбачені в ст. 26, яка не містить такої підстави, як наявність у надрокористувача КБВ – громадянина держави-агресора.
Також суд врахував, що Прикінцевими положеннями Закону № 2805-IX від 01.12.2022, яким внесені зміни щодо переліку користувачів надр та вимог до них, не передбачено анулювання виданих спеціальних дозволів особам, які не відповідають вимогам статті 13 Кодексу України про надра.
- Якщо до КБВ застосовані санкції, то спецдозвіл зупиняється/припиняється.
Вирішуючи питання припинення дії спецдозволу на тій підставі, що до КБВ надрокористувача до законодавчих змін було запроваджено санкції, Верховний Суд у постанові від 18.10.2024 у справі № 160/8773/23 погодився із позицією Держгеонадр.
Логіка Верховного Суду полягає в тому, що Закон від 01.12.2022 був оприлюднений за три місяці до набрання ним чинності, що зробило його наслідки «передбачуваними» для надрокористувача, а це, своєю чергою, давало можливість заздалегідь вжити заходів, спрямованих на зміну кінцевого бенефіціарного власника, задля уникнення зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.
Суд пояснив, що така відстрочка мала на меті надати достатній час для усунення підстав для зупинення дії наданого йому спеціального дозволу.
В цьому аспекті варто звернути увагу на позицію Верховного Суду в постанові від 26.05.2025 у справі № 160/1038/24 про невизнання відчуження особою, до якої застосовано санкції у вигляді блокування активів, своєї частки в українській компанії навіть в іноземній юрисдикції. Суд вказав, що санкції у вигляді блокування активів:
- мають екстериторіальний характер, тобто не обмежуються дією лише території України;
- можуть поширюватися і на активи за кордоном, якщо існує механізм примусового виконання санкцій через міжнародне співробітництво;
- реєстрація нового КБВ юридичної особи за кордоном не означає автоматичного визнання цього факту в Україні;
- правочин щодо продажу частки має ознаки обходу санкцій і є нікчемним із підстави порушення публічного порядку України.
Отже, маємо ситуацію, за якої Верховний Суд стверджує, що надрокористувач міг протягом тримісячного строку до набрання чинності змінами до Кодексу про надра вжити заходів для зміни свого КБВ. А з іншого боку, Суд вважає незаконним вихід такого «підсанкційного» КБВ навіть за законодавством іноземних юрисдикцій.
Вихід із цього замкнутого кола касаційний суд не підсвітив, тож у цій темряві кожному доведеться самому шукати свій індивідуальних шлях.
Забезпечення позову: вибір правильної стратегії
Однією з тактик реагування надрокористувачів на запровадження санкцій щодо їхніх кінцевих бенефіціарних власників є відчуження прав за спецдозволом. Для завершення цієї процедури покупець повинен звернутися до Держгеонадр для внесення відповідних змін у спецдозвіл.
Однак на практиці Держгеонадра часто відмовляють у внесенні змін у спецдозвіл, якщо виявляють «санкційний» слід, а наступним кроком зазвичай є припинення дії спецдозволу.
Надрокористувачі намагаються протидіяти дуже вірогідній втраті спецдозволу, оскаржуючи в суді відповідні накази Держгеонадр та вимагаючи зберегти статус-кво через забезпечення позову.
У межах справи № 620/9187/24 надрокористувач оскаржив наказ Держгеонадра щодо відмови у внесенні змін до спецдозволу. Одночасно просив суд забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу про відмову у внесенні змін та заборони Держгеонадр вчиняти будь-які дії щодо спецдозволу, крім внесення у нього змін.
Касаційний адміністративний суд у постанові від 07.01.2025 у цій справі зауважив, що винесення наказу Держгеонадр про відмову у внесенні змін до спеціальних дозволів на користування надрами не створює правових наслідків у вигляді виконання цього наказу. У зв’язку з цим його виконання або дія не можуть бути зупиненні в порядку забезпечення позову.
Дещо іншу стратегію обрав надрокористувач у справі № 138зп-25/160.
Як і в попередньому випадку, сценарій подій розвивався не на користь надрокористувача. Держгеонадра спочатку відмовили у внесенні змін у спецдозвіл, а потім припинили його дію. Зі свого боку, надрокористувач окремо оскаржив наказ про відмову у внесенні змін і наказ про припинення дії спецдозволу.
В межах забезпечення свого позову про визнання протиправним та скасування наказу про припинення спецдозволу позивач просив суд зупинити дію цього наказу і заборонити Держгеонадрам вчиняти будь-які дії щодо передання права користування надрами іншим особам.
За цих фактичних обставин Верховний Суд постановою від 27.08.2025 залишив у силі попередні рішення про забезпечення позову, виснувавши, що в разі задоволення позову про скасування спірного наказу передання права на користування надрами іншим особам позбавить заявника можливості реалізувати на підставі договору купівлі-продажу цього спеціального дозволу власний законний інтерес у провадженні діяльності з користування надрами. Водночас зупинення дії спірного наказу має тимчасовий характер, не є тотожним його скасуванню та не є фактичним вирішенням спору по суті.
Тож у таких ситуаціях варто витримати паузу. Відмова у внесенні змін до спецдозволу у зв’язку з його відчуженням не дає підстав для судової заборони Держгеонадрам припиняти дію спецдозволу, навіть якщо таке рішення є прогнозованим.
Перемога на аукціоні нічого ще не гарантує
Прикра ситуація склалася з переможцем аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами, чий позов до Держгеонадр про визнання протиправною бездіяльності щодо неукладення договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами розглядали суди в межах справи № 320/1572/23.
За обставинами цієї справи надрокористувач сплатив винагороду оператору, через якого він набув право на участь в аукціоні, та вартість пакета аукціонної документації через 3 дні після нормативного дедлайну.
Верховний Суд був категоричний: встановлені в Порядку проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами строки оплати оператору платформи, як і позбавлення переможця права на отримання дозволу у зв’язку з порушенням строків оплати є імперативними (постанова КАС ВС від 27.02.2025 у справі № 320/1572/23).
Після оголошення результатів аукціону з продажу спецдозволів його переможець повинен дуже чітко дотриматися порядку і строків усіх наступних етапів. В іншому випадку він не отримає право на користування надрами та втратить сплачений гарантійний платіж.
Висновки
Верховний Суд у питаннях припинення права на користування надрами використовує як формальний, так і гнучкий підхід, який може враховувати соціальну, економічну та екологічну значущість діяльності надрокористувача.
Недопуск до перевірки не дає особливих переваг надрокористувачу, а навпаки, є окремою підставлю для зупинення/припинення дії спецдозволу.
Судова практика щодо статусу КБВ надрокористувача демонструє посилення санкційного контролю та водночас порушує питання правової визначеності у способах адаптації своєї діяльності в нових реаліях.
Забезпечення позову в критичних ситуаціях може тимчасово зберігати статус-кво лише за умови належного предмета позову.
Аукціони щодо користування надрами потребують максимальної дисципліни переможців — навіть несуттєві порушення можуть мати незворотні наслідки.