Виробництво діоксиду титану (TiO2) з 2011 до 2019 року зменшилось на 73 %, а титанової губки – майже удвічі – з 12 тис. тонн у 1992 році до 6 тис. тонн – у 2020, що свідчить про глибоку стагнацію галузі. Про це повідомляє НАДПУ.
Вітчизняна мінерально-сировинна база титану нараховує понад 40 родовищ, серед яких одне унікальне, 13 великих та 10 середніх, що складають одну з провідних титаноносних провінцій світу. За запасами титанових руд Україна є лідером у Європі та посідає 10 місце у світі. Загальний мінерально-сировинний потенціал українського титану становить 900 млн тонн.
Україна входить у трійку країн, які мають замкнений «титановий» цикл, починаючи з видобутку руди та закінчуючи виробництвом двоокису титану, а віднедавна – і самого металу.
Плани розвитку вітчизняної титанової галузі розроблялися з певною періодичністю і Інститутом титану, Інститутом електрозварювання імені Є. Патона, профільними міністерствами та організаціями.
У липні 2021 року президент ввів у дію Рішення Ради національної безпеки і оборони (РНБО) «Про стимулювання пошуку, видобутку та збагачення корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави», у якому значна увага приділяється титану. Рішенням передбачалось у тримісячний строк забезпечити розроблення Державної цільової економічної програми розвитку титанової галузі України, передбачивши:
– пріоритетні напрями, етапи розвитку галузі з урахуванням захисту національних інтересів в економічній сфері та підвищення рівня обороноздатності держави, а також
– необхідність створення в Україні повного циклу переробки титану;
– створення сприятливих умов для інтенсифікації розвитку галузі, зокрема запровадження фінансово-економічних інструментів для стимулювання утворення нових видобувних та
– переробних підприємств, установлення пільгових режимів імпорту високотехнологічного обладнання для видобутку та переробки титану, а також визначення механізму надання
– державних гарантій для залучення іноземних інвестицій;
– запровадження державної підтримки для діючих підприємств титанової галузі, зокрема, шляхом встановлення пільгового кредитування та системи державних гарантій;
– створення системи державної експортної підтримки для виробників кінцевої продукції;
– створення умов для використання найкращих світових практик під час реалізації інвестиційних проєктів розвитку титанової галузі;
– проведення в найкоротші строки оцінки запасів титанової сировини із застосуванням найкращих світових та європейських практик;
Наприкінці 2021 року очільник Мінстратегпрому Олег Уруський заявив, що найближчим часом Стратегія розвитку титанової галузі, яка передбачає створення замкнутого виробничого циклу – від видобутку сировини до виробництва готової продукції –, таки буде розроблена і схвалена.