Півострів спраги
На посушливому півострові питної води не вистачало завжди. Навіть після будівництва 40 років тому Північно-Кримського каналу, який дає 75 відсотків води. Ситуація дедалі загострюється: 1657 малих річок, 880 водосховищ, три тисячі артезіанських свердловин забезпечують півострів ледве на 25 відсотків. Втрати становлять щонайменше 35-45 відсотків води, бо третина водогонів діряві. Застаріла мережа водопроводів не була розрахована на теперішнє навантаження. Нині міста, селища і села Криму недоотримують 35 відсотків питної води.
То вже біда, як не п’ється вода
Проблему неякісної води відчуває і Сімферополь. Згідно з опитуванням, проведеним асоціацією "Екологія і світ", 82 відсотки мешканців "воріт Криму" вкрай незадоволені якістю акви з-під крана. Половина сімферопольців її кип’ятить, третина – відстоює, одна п’ята використовує фільтри. Останнім часом чимало людей шукають альтернативні джерела животворної вологи і приходять до міських струмків та фонтанів. Однак лабораторні дослідження свідчать: ця вода може бути ще небезпечніша для здоров’я. Згідно з даними центру екологічного здоров’я асоціації вміст нітратів у всіх досліджених джерелах перевищує норму в кілька разів. Наприклад, в районі Залісся "чисте" джерело дає 182 міліграми нітрат-іонів на літр за допустимої межі концентрації нітратів – 45 міліграмів. А в джерелі, розташованому в центральному міському парку, цей показник становить 170 міліграмів (це, до речі, в славнозвісному древньому фонтані грека Савлопуло, воду якого ще донедавна вважали кришталево чистою і навіть цілющою).
На берегах річки Салгір є струмки, які називають животворними вже понад 100 років. Однак пити цю воду медики не рекомендують. Фонтани, збудовані в кінці XІX століття, нині нагадують стічні канави, де нітрати і мікробні скупчення перевищують норму в десятки разів.
Катастрофічно погіршується санітарний стан водосховищ півострова та їх басейнів. У межах так званого другого поясу зони санітарної охорони водосховищ працюють АЗС, кафе і ресторани, виникають самобудови, звалища, каналізаційні очисні споруди діють з порушеннями норм і правил експлуатації та потребують реконструкції або цілковитої заміни. Резонно постає питання про подальше використання водосховищ як джерел питного водопостачання.
Ковток вологи для вмираючих сіл
Тепер важко уявити, що на півострові колись були ліси, а деякими річками плавали човни. Та ліси вирубали, земля поступово обезводнилася. В періоди тривалих посух люди вимирали цілими селами. В Криму посушливих понад 60 років зі 100. Це сюди поміщики відправляли на заслання селян-бунтівників. Жорстокішої кари годі було й вигадати. Дорогою багато переселенців помирало, а тих, хто виживав, кріпосники селили біля Перекопу і дозволяли користуватися тільки дніпровською водою. А до неї було щонайменше 50 кілометрів. Копати колодязі… забороняли.
Нині з карти півострова теж один за одним зникають населені пункти. Найбільше страждають від безводдя в Білогірському, Кіровському, Ленінському, Чорноморському, Первомайському, Роздольненському, Сакському та Сімферопольському районах. Найскладніша ситуація там, де немає придатних для пиття підземних вод. Куплене щонайменше за три гривні відро води ділять часом на кількох сусідів. Озера навколо солоні. Воду з дрібних, смердючих ставків і копанок не п’є навіть худоба. Нестерпно болючою проблема водопостачання кримських сіл стає влітку.
Приміром, у селах Роздольненського району через хронічну нестачу і антисанітарію питної води трапляються епідемії гепатиту.
За даними республіканської СЕС, у цьому, а ще в Чорноморському, Красноперекопському і Первомайському районах чимало населених пунктів отримують воду з мінералізацією, що втричі перевищує держстандарт "питна вода". В цих самих районах зафіксовано й найвищий у Криму рівень інфікованості гострими кишковими захворюваннями.
Роками потерпають без води села і під самісіньким Сімферополем. Рідину, яка сюди надходить, питною назвати важко. Давно без води навіть Джанкойський район, де більш як 400 водойм і бурять свердловини за рахунок бюджету.
Хлорка з крана
Кримські екологи стверджують: проблема очищення води стає дедалі актуальніша. При цьому питна вода нібито відповідає всім нормам держстандарту. З цим екологи не сперечаються, але зауважують: нормам, затвердженим аж 20 років тому.
Завідувач відділу водних ресурсів кримського філіалу Інституту гідротехніки і меліорації, керівник регіональної програми "Чиста і здорова вода" Борис Борисов зазначає:
– Майже 20 населених пунктів на Керченському півострові, у Джанкойському, Чорноморському, Роздольненському і Первомайському районах взагалі не мають води. Її туди привозять. Моніторинг і природної, і водопровідної води засвідчує, що наша вода хвора і небезпечна. За даними досліджень, земля в Криму, як і в усій Україні, перенасичена хлорорганічними пестицидами, котрі забруднюють підземні води. Ці речовини не вилучаються в процесі звичного очищення, а під час хлорування трансформуються в ще сильніші канцерогени.
Сімферопольський міськводоканал – поки що єдиний у Криму -впровадив перспективну технологію очищення води в гірському піску. Лише Євпаторійський водоканал знайшов можливість замінити хлорування ультрафіолетовою обробкою.
Сьогодні в поверхневій воді зафіксовано істотне зростання органіки природного і антропогенного характеру, що спричиняє надто негативні наслідки. А застосування на більшості вітчизняних водопровідних станцій хлору для знезараження призводить до утворення у воді значної кількості високотоксичних сполук. Крім того, органіка створює у водопостачальній мережі сприятливі умови для розмноження мікроорганізмів. Маємо очистити воду від важких металів, хвороботворних бактерій і водночас зробити не дистильованою, а природною, приємною на смак.
+++
Володимир Гончаров, завідувач відділу держнагляду Кримського Держстандарту:
– Насамперед потрібно скрізь організувати належну перевірку якості питної води. Про те, де вона в Криму мертва, а де жива, досі маємо лише приблизне уявлення. Надто рідко контролюють вміст мікробіологічних, фізико-технічних, токсичних елементів. Аналізи платні, а коштів на них не вистачає. Лабораторій обмаль.
Марія Корв’якова, головний санітарний лікар АРК:
– Вода на півострові, яку відстежуємо ми і контролюють регіональні служби, в нормі. Проблема неякісної води є в регіонах, де її не вистачає. Вода псується в не санкціонованих нами ємностях. Найтривожніша ситуація влітку. Тому за нашою ініціативою торік було ухвалено рішення уряду і Президії ВР АРК у конкретно визначених місцях провести водоводи, збудувати локальні чи регіональні очисні споруди. В режимній Ялті, що її забезпечено водою на 47 відсотків, треба не гаючись закінчити будівництво 40 кілометрів тунелю, яким передаватиметься вода Вілінського водоводу. В Алушті потрібно нарешті здати в експлуатацію Сонячногірське водосховище. Є конкретні пропозиції щодо вирішення гострої проблеми в усіх районах. Потрібні кошти.
Інвер Салієв, перший заступник голови житлово-комунального господарства автономії:
– Щоб мати єдину політику повноцінного постачання водою всіх регіонів, ми почали створювати "Водну компанію Криму". Згідно із загальноукраїнським проектом реформи, їй будуть підлеглі абсолютно всі підприємства-водопостачальники, включно з районними водоканалами. На засіданні Ради міністрів автономії прийнято проект відповідної постанови, який виносимо на найближчу сесію Верховної Ради АРК. На місцях створюють районні лабораторії водоканалу з перевірки якості акви. Завершуємо розробку програми покращання водопостачання.
Анатолій Коцеруба, голова постійної комісії ВР АРК:
– Президія Верховної Ради автономії, відповідні комісії розглянули блок питань покращання якості питної води на півострові. Прийнято, зокрема, рішення передати сільське водне господарство комунальникам. Найближчим часом плановано капітально відремонтувати і відновити роботу 300 свердловин і артезіанських колодязів – із 1648 наявних. На це з бюджету виділено 1,8 млн. грн. Загалом, щоб дати селянам життєдайну вологу, потрібно 150 мільйонів гривень.