Одещиною поповзли чутки про близький землетрус. Навіть міський голова Руслан Боделан був змушений скликати нараду фахівців, аби підтвердити чи спростувати цю інформацію, поширювану в місцевих ЗМІ. А напередодні це питання обговорено в Південному науковому центрі НАНУ за участю сейсмологів, геофізиків та геологів Одещини, Криму, Закарпаття, а також сусідніх держав Молдови і Румунії. Висновки двоякі. З одного боку, у земній товщі під територією Одеси та області не відбувається ніяких геологічних процесів, що ведуть до землетрусів. Однак у районі масиву Вранча (Румунські Карпати) такі процеси, пов’язані з утворенням гір, бувають, отож до Одеси доходять відголоски тамтешніх землетрусів. На основі статистичних даних періодичності зареєстрованих протягом останнього тисячоліття землетрусів зроблено прогноз, що черговий пік їх припаде на 2003-2014 роки. Сила коливань у районі Одеси може сягати 5-6 балів за шкалою Ріхтера, що небезпечно для старих та аварійних споруд.
Георгій ВОРОТНЮК.
Одеса.
Нема карти – є ризик
"ГУ" звернувся до столичного фахівця – заступника директора з науки Інституту геофізики ім. Суботіна НАН України Олександра Кендзери із запитанням, що ж очікувати найближчим часом одеситам. А отримали картину животіння вітчизняної сейсмологічної служби.
– Досі ніде у світі немає надійних способів встановлення достовірних прогнозів землетрусів. Але нами розроблені методики визначення місць, де вони відбуватимуться, їх величини і навіть форми коливань. Однак для такого прогнозу треба проводити спеціальні дослідження, так звані сейсмічні районування, із залученнням інших міністерств та відомств. Про необхідність цих робіт йдеться в постанові Кабміну N 699 від 1997 року. Але кошти не виділялися у достатньому обсязі, а передбачалося 1,3 млн. грн. Мало того, три місяці нашим працівникам не виплачується зарплата. Нема можливості нормально утримувати сейсмологічну мережу, за несплату відключають електроенергію та телефони.
Нині наші фахівці користуються картою СРСР загального сейсмічного районування, складеною в 1978 році, яка понині входить складовою частиною в будівельні норми і правила. Діюча карта "пропустила", скажімо, Спітакський землетрус у Вірменії (1988 р.), Зайсанський в Казахстані (1990 р.), Рача-Джавський в Грузії (1991 р.), Хаілінський в Корякії (1991 р.), Суусамирський в Киргизії (1992 р.), Нафтогорський в Сахаліні (1995 р.). Усі ці землетруси мали сейсмічні поштовхи на 1-2 бали вище від передбачених цією картою. Очевидно, Україна належить до слабосейсмічних зон і якраз їх недостатньо описано. Також у 1978 році не враховувалися можливі виникнення землетрусів у тих місцях, де вони раніше не траплялися. Чи є нині активні геологічні структури поблизу Одеси достатніх даних теж нема. Ці питання вирішилися б за допомогою проведення сучасного сейсмічного районування, на які, наголошую, кошти не виділено. Не проведемо належні дослідження, ніхто не буде готовий, як сталося у січні цього року поблизу Тернополя: 6-7-бальний землетрус спричинив тріщини в грунті завширшки 5-7 сантиметрів. Добре, що не на місці промислових об’єктів.
Треба сказати, що під час землетрусів, навіть невеликих, на території, де розташована Одеса, можливі вторинні інженерно-геологічні явища, наприклад, розрідження грунтів, їх підтоплення, зсуви. З одного боку, ризик незначний. Але якщо не готуватися, можна втратити набагато більше, ніж потрібно для уточнення справжньої сейсмічної небезпеки Одеси. Як трапилося, скажімо, в Спітаку у 1988 році, коли 8-бальний струс зрівняв із землею великі споруди. А через 1,5 року після таких самих поштовхів у Сан-Франциско, де будівлі сейсмостійкі, все встояло.
Територія міста Одеси належить до 6-бальної зони. Однак є відомості, що тут у 1802 році уже спостерігалися 7-бальні ефекти. Той поштовх, мушу сказати, ще не був максимальним. Тож, на мою думку, занепокоєність одеситів сейсмічною небезпекою нині виправдана.
Людмила ОПАНАСЕНКО.