Небезпека зростає, а майбутні жертви НП не тільки не вживають заходів до порятунку, але ще активніше рубають гілляку, на якій сидять. Чи не занадто часто у нас так буває?
Кажу про це з болем. Ніяк не можу змиритися з таким. Нині – біль особливий. Пов’язаний він з тривогою за Азовське море, його береги.
Їх не можна кидати напризволяще. Бо над ними нависає загроза загибелі. Неприпустимо проблеми Азова залишати тим, хто їх схильний тільки забалакувати, імітуючи активну діяльність. Коли необхідно прокладати містки від правильних слів до справ праведних, коли треба діяти цілеспрямовано й конструктивно, то куди лишень подінуться їхній запал і азарт?
Але ми знаємо: є й інші – люди високопрофесійні, соціально активні, готові до творчої віддачі, які не вважають особисту вигоду головним пріоритетом.
Уся надія на них, небайдужих – тих, хто вболіває за свою землю. Важливо тільки, щоб їхні спільні дії були чітко погоджені та скоординовані. Щоб ідея природоохорони, якій вони служать, ставала матеріальною силою завдяки підтримці відповідних ешелонів влади. Маємо на увазі насамперед фінансування, з яким у нас, як відомо, проблеми й проблеми…
Але нерідко трапляється й таке: кошти виділено, в офіційних документах суми проставлено, а в реальності все – міф, казка, легенда, а грошам приробляють "ноги", і вони йдуть зовсім в інших напрямах – з волі тих, хто не зважає на державні, народні інтереси, а виходить з розуміння іншого порядку…
У зв’язку з цим хочу звернути увагу на таке: Законом України "Про державний бюджет на 2002 рік" (ст. 28) Державному фонду охорони навколишнього природного середовища виділено 8800 тис. грн. на виконання "Загальнодержавної програми охорони й відновлення навколишнього середовища Азовського і Чорного морів". Минув майже рік, а кошти на берегоукріплення, моніторинг і оцінку забруднення Азовського морського басейну, виконання низки некапіталомістких природоохоронних робіт до обласного бюджету так і не надійшли. Куди вони пішли? Ось уже тривалий час ми, народні депутати разом з мером Маріуполя, бомбардуємо урядові органи і профільний комітет Верховної Ради листами з проханням виділити кошти на виконання першочергових заходів з інженерного захисту територій від зсувів, підтоплень, запобігання розмиву берегів і затоплення ділянок прибережної смуги, що почастішали останніми роками. І що ж? Наші листи наштовхуються на глуху стіну мовчання.
Невже урядовці з Мінфіну й Міністерства з надзвичайних ситуацій не розуміють, що потім, коли будуть зруйновані житлові будівлі, змиті дорогі, порушені комунікації, коли виникнуть ще гостріші проблеми, грошей на відновлення всього цього треба буде незмірно більше, аніж сьогодні прохає, наче жебрак, кращий мер країни?
Я торкнувся лише однієї з багатьох проблем, що у сукупності визначають трагічну долю регіону Азовського моря. Але ж це наймілкіше на землі море, дуже уразливе в екологічному відношенні, що має унікальний склад рибних багатств, перебуває на межі екологічної катастрофи. Мільярди кубометрів стоків, що надходять із заводів і шахт, каламутні струмки зі шкідливими хімікаліями, що течуть з полів, тонни комунально-побутових відходів, гори сміття від туристів і курортників, нафта й інші небезпечні речовини, що скидають з суден, – усе це люди "дарують" морю бездумно, безладно, не уявляючи собі наслідків.
Результати невтішні. Накопичуються тисячі тонн відходів, що забруднюють землю і воду. Береги руйнуються. Змінюється структура дна моря. Різко погіршуються умови нересту і міграції риби, інших морських організмів. Ділянки моря інфікуються хвороботворними бактеріями. Триває варварське розкрадання рибних багатств мафіозними групами, які увійшли у злочинну змову з деякими посадовими особами.
Хіба лише безкультур’ям, перекрученою мораллю, екологічним невіглаством можна пояснити все це? Загальна система господарювання, що не припускає формування в людині почуття відповідальності за довірене, соціально-політична атмосфера багатьох років, що травмує свідомість і розмиває моральні основи, – ось що зумовило екологічне свавілля. Ми зобов’язані протиставити цьому ідею творення, програму цілеспрямованих відбудовчих заходів, конструктивних дій багатьох фахівців, колективів організацій, широких кіл громадськості.
Дехто впадає в сумний скептицизм: мовляв, що вдієш, у нас так завжди ведеться… З усією категоричністю заперечую цим скигліям. Треба думати, шукати, працювати. Організовано, консолідовано, відповідально… Нехай і ми, і діти наші, й онуки мають купатися в чистому морі, милуватися ним, приймати його дарунки.
Тому й скеровує свої зусилля група депутатів Верховної Ради України на розробку широкомасштабної стратегії відродження і захисту экосистеми Азовського морського басейну і конкретних першочергових заходів, які мають розглядати найближчим часом.
Розробляється концепція системного здійснення цільових заходів природоохорони. Намічається внести корективи в напрями розвитку виробничої й соціальної інфраструктур з обліком дійсних і прогнозних характеристик регіону, його ролі в промисловому комплексі країни. Буде враховано пропозиції провідних наукових, виробничих, суспільних екологічних організацій.
Наша концепція націлена на вдосконалення правових основ поводження людини в природному середовищі. Закладається база для введення особливого режиму природокористування в Приазов’ї. Виділяють такі пріоритетні напрями природоохоронної роботи:
– технічна реконструкція і модернізація водоочисних споруд промислових підприємств і шахт, об’єктів агропромислового комплексу;
– створення потужностей для переробки й утилізації промислових і побутових відходів, очищення прибережної смуги від сміття й відходів;
– реконструкція наявних і створення нових інженерних систем і споруд у комунально-побутовій сфері;
– встановлення жорсткого режиму дотримання санітарно-екологічних вимог під час збереження і транспортування нафтопродуктів, хімічних та інших небезпечних речовин морським шляхом, виконання різних робіт у портах і на транспортних засобах;
– гідрологічні заходи з попередження забруднення моря річковими стоками, відновлення підводних ландшафтів, берегозміцнювальні роботи, рекультивація прибережної смуги;
– відновлення втрачених видів морської фауни і флори, відтворення кормової бази риборозведення, поліпшення нерестовищ, місць нагулу й міграції риб та інших морських організмів; – встановлення особливого режиму природокористування в охоронних зонах територій і об’єктів природо-заповідного фонду;
– встановлення суворого державного контролю за господарською діяльністю в морських акваторіях;
– розробка проектів і програм, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості Азовського регіону, ефективне розв’язання екологічних проблем тощо.
Однією з найважливіших умов успішного розв’язання екологічних проблем є впорядкування відповідних фінансових потоків з обліком зосередження засобів у руках тих, хто зобов’язаний піклуватися про оздоровлення регіону і його населення. Сподіваємося, що схвалена у квітні 1999 р. постанова Кабінету Міністрів України N715 про проведення еколого-економічного експерименту в містах Кривому Розі, Донецьку, Дніпродзержинську, Маріуполі і Запоріжжі дасть імпульс для того, щоб розв’язати деякі фінансові "вузли". Відповідно до цього документа, починаючи з 2000 р., природоохоронні заходи мають фінансуватися за рахунок коштів місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища й в обсягах не нижче, ніж фактичні надходження від відповідного збору, що стягується з підприємств, розташованих на території зазначених міст.
У 1999-2001 рр. економічний експеримент, підпорядкований природоохоронним цілям, провели у гірничо-металургійному комплексі країни. Відповідно до нього 70 відсотків екологічного збору за забруднення навколишнього природного середовища залишали в розпорядженні підприємств і скеровували на природоохоронні цілі. За цей період по металургійних підприємствах пільгові суми екологічного збору становили майже 74 млн. грн., тобто майже 40 відсотків від загальної суми коштів, спрямованих металургами на фінансування заходів з охорони середовища.
Поєднання чинника пільг і системи відповідальності за цільове використання коштів дали змогу активізувати й істотно підвищити ефективність природоохорони. Виходячи з цього, ми запропонували внести зміни до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Сутність їхня така: підприємства металургійної, коксохімічної, хімічної, гірничодобувної, вугільної і цементної промисловості 70 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища залишають у своєму розпорядженні для цілеспрямованого фінансування екологічних заходів з програм, погоджених з територіальними природоохоронними органами. Великої уваги потребують і проблеми розвитку науково-дослідних робіт з екології Азова, завдання підготовки фахівців-екологів відповідної кваліфікації.
І ще дуже важливий аспект. Азовське море і Приазов’я – це ж не тільки український простір, а й російський. Поєднання зусиль з екологічного захисту цього величезного регіону – наше насущне завдання. Нині ми вжили заходів з подальшого зближення з російськими природоохоронними органами, поновлюємо співробітництво з Азовською міжпарламентською комісією Держдуми Росії. Ми зустрічаємо активну готовність колег до спільних дій. Звичайно, розвиватимемо ділові контакти з керівництвом і природоохоронними органами Краснодарського краю і Ростовської області, прилеглими до Азовського моря.
Треба враховувати також, що цей внутрішній водний басейн через Чорне море поєднується зі Світовим океаном і є частиною єдиної глобальної екосистеми. "Хвороба" однієї з її складових позначається на всій системі. Це розуміють екологи різних країн. Ми готові до багатопланового співробітництва із закордонними природоохоронними організаціями. Тим паче, що нині намічено ширше й продуктивніше співробітництво нашої країни з Міжнародним банком реконструкції і розвитку, який під час реалізації екологічних проектів виступає як впроваджувальна структура Всесвітнього екологічного фонду. У найближчому майбутньому Верховній Раді України належить розглянути питання ратифікації Угоди щодо гранту траст-фонду зі збереження біологічної розмаїтості в Азово-Чорноморському коридорі.
Здається, настав час створювати єдиний Міжнародний фонд порятунку Азовського моря із широким залученням до нього вітчизняних і зарубіжних коштів.
Не можна, щоб Азовське море спіткала трагічна доля моря Аральського, що практично припинило існувати як водний об’єкт. Азов має жити повнокровним, здоровим життям.
Від редакції. Усіляко підтримуючи положення статті народного депутата Сергія Матвієнкова, редакція просить усіх, хто причетний до вирішення природоохоронних завдань Азовського моря, висловитися з питань, порушених у цій публікації, і направити нам свої міркування, пропозиції, рекомендації.