Як упорядкувати самодіяльну видобувну промисловість
На підприємствах Луганської області людей у 2002 році гинули менше, ніж у попередньому, але не набагато. Територіальне управління Держнаглядохоронпраці зафіксувало 96 смертей, а в 2001-му їх було 102. Як і слід було очікувати, абсолютну першість у такій сумній статистиці веде вугільна промисловість. У ній навіть спостерігається певне зростання випадків з летальним кінцем. Якщо в позаминулому році їх зареєстровано 60, то рік потому – 64. Приблизно по три на кожний видобутий мільйон тонн "чорного золота". Найчастіше під землею гинуть від обвалів: 20 випадків у 2001-му, 21- у 2002. Сімнадцять разів у минулому році роль убивчих снарядів виконували шахтні машини й механізми, 15 – внутрішньошахтний транспорт, 6 – електричний струм.
А ще в шахтах реєструють такий різновид нещасних випадків, як природна смерть на робочому місці. Начальник територіального управління Георгій Басакін особливо підкреслив, що подібним привілеєм користуються лише гірники (з відповідними виплатами рідним та близьким померлих). В інших галузях подібний реєстр офіційно просто не ведеться. Але в такому разі постає питання про кваліфікацію так званих лікарняно-інженерних бригад, які зобов’язані не допускати до роботи під землею людей із серйозними патологіями. Та як їх не пустиш, коли часто такий літній шахтар – єдиний годувальник у сім’ї, а на поверхні часто немає пристойної роботи. Та й платять там набагато менше… Як наслідок, природно (?) закінчили свій земний шлях під землею 10 чоловіків.
Але це все дані з, так би мовити, офіційної сфери виробництва. А є ж іще сектор економіки паралельної. Або перпендикулярної. Про який усі знають, тільки на папері з належними печатками та штампами він не зафіксований, а тому в держстатистиці не відображений. Ті ж нелегальні вугільні копальні, наприклад. І про це Басакін знає дещо цікаве. Довідавшись, що у таких копанках щороку гине по 5-6 чоловік, територіальне управління як наглядовий орган ще на початку минулого року офіційно звернулось з доповідною запискою до Ради із забезпечення безпечної життєдіяльності населення (виявляється, така поважна структура діє при обласній держадміністрації, причому очолює її перший заступник голови обласної держадміністрації). Рада зреагувала доволі оперативно і видала постанову, якою зобов’язала місцеві органи влади і міліцію пильніше придивитися до того, як використовують державні надра. Після кількох рейдів було порушено низку кримінальних справ (з невизначеним фіналом). У нелегалів вилучили близько п’яти десятків одиниць серйозної техніки – вантажівок, бульдозерів, компресорів тощо.
Відчувши таку увагу до себе, підприємці почали звертатися до відомства Басакіна за ліцензіями і дозволами на початок розробок родовищ, як він їх назвав, "на виходах". До речі, щось подібне в Донбасі відбувалося після закінчення на його території воєнних дій під час Другої світової. Практично всі шахти були підірвані й затоплені, а про дрова годі було й мріяти в степовому краї. І тоді забезпечували вугіллям школи, лікарні і житлові будинки спеціальні артілі під егідою місцевпромів. Паливо вони видобували на отих самих "виходах", що й сьогодні. Щоправда, якість вугілля, яке лежить близько до поверхні, вкрай низька, стверджує Георгій Басакін. Контакт з повітрям, температурні фактори призводять до вивітрювання особливо цінних летючих речовин, і паливо втрачає близько половини своєї теплоутворюючої спроможності.
До речі, як зазначив начальник територіального управління, там, де нормально працюють вугільні холдинги, – в Краснодоні, Ровеньках і Свердловську, – подібних копанок немає. Гірники просто не мають потреби найматися до нелегалів. А от там, де шахти інтенсивно знищували і професійні гірники масово залишалися без роботи, така форма співпраці з нелегалами, коли кожна видобута тонна палива оплачується відразу, може виглядати як вихід зі скрутного становища, в яке їх загнала держава.
Як це не дивно звучить, обласна держадміністрація вирішила не застосовувати політику "держать и не пущать". Натомість виникла ідея впорядкувати самодіяльну видобувну промисловість. Планується провести тендер на право розробляти напіввідкриті родовища, в якому перевага буде віддана тим фірмам, хто запропонує найкращі показники своєї участі в соціальних програмах місцевих органів влади. Звичайно, сплачуватимуться всі податки і виконуватимуться всі закони охорони праці. Сказав своє слово і Держкомнаглядохоронпраці: кожна така міні-шахта повинна представити проект, дозвіл обласної ради і ліцензію. Ліцензію, за словами Басакіна, має видавати Держкомітет з геології і використання надр. Інакше кажучи, видача дозволу ще до офіційного рішення обставляється такими умовами, які вже на цьому етапі можуть видатися потенційним власникам міні-шахт неприйнятними. І навряд чи скоро Луганщина позбудеться своєї "екзотики" у вигляді копалень доби заснування цивілізації.