Проблеми охорони надр, раціонального та комплексного використання запасів корисних копалин мали для наших пращурів першочергове значення: вони цінували дари природи і багатство землі. Взяти хоча б Солотвинське родовище кам’яної солі на Закарпатті, яке функціонує вже кілька століть. Окрім видобування солі, у підземних виробках працює сьогодні ще й оздоровчий центр для хворих на астму, в якому щорічно проходять курс лікування близько 4300 чоловік, значна частина з яких діти. Та плинність часу, зношене обладнання і одвічний дефіцит коштів, як кажуть, роблять свою справу. Отож і потрапляють унікальні родовища під загрозу закриття, а інколи про них і зовсім забувають.
Про ситуацію з охороною надр в Україні ми попросили розповісти директора департаменту державного гірничого нагляду Державного комітету України з нагляду за охороною праці Геннадія СУСЛOВA.
– На сьогодні в країні налічується понад 9000 родовищ корисних копалин, 3290 з яких залучено до промислового освоєння. Тільки в нафтогазовому комплексі їх вже розвідано 339.
На жаль, як і в кожній справі, тут виникають певні проблеми. Зокрема нещодавно Генеральною прокуратурою було вказано на серйозні недоліки в організації всього комплексу технологічного процесу. Так, особлива увага приділяється порушенням у сфері надання ліцензій на користування надрами, розв’язання ряду екологічних проблем, які пов’язані зі старими нафтопромислами, де мають місце самовиливи нафти, мінералізованих вод і викиди газу зі свердловин.
Враховуючи загальнодержавне значення нафтогазового комплексу, окремого звучання нині набуває проблема своєчасної передачі розвіданих родовищ у промислову експлуатацію. Адже останнім часом набула поширення така схема: розвідане родовище нафти чи газу на підставі уточнення запасів передається для дослідно-промислової експлуатації комерційним структурам або геологорозвідувальним організаціям. Інтенсивний видобуток ведеться без вкладення коштів на розвиток виробництва, запаси вичерпуються. Держава при цьому зазнає значних збитків.
Тобто дослідно-промислова розробка родовищ вуглеводнів зорієнтована не на закінчення геологічного вивчення родовищ і затвердження запасів у Державній комісії із запасів, а виключно на видобуток корисних копалин. Саме за таким сценарієм нині ведуться роботи на майже 80 родовищах нафтогазового комплексу. Водночас на деяких з них дослідно-промисловий видобуток під красномовною назвою "уточнення запасів" здійснюється вже десять і більше років.
На неприпустимість такого підходу до використання надр, до речі, свого часу звертав увагу Президент України Леонід Кучма: "Чи бачимо ми, як використовуються надра? Родовища, куди держава вклала кошти, ми безкоштовно віддаємо комерційній структурі, у якої за душею немає ні копійки, а вона здає його в оренду. Кому? Нафтовикам чи газовикам. Тисячі ліцензій роздаються наліво і направо…" .
Крім того, у нафтогазовидобуванні вживаються недостатньо ефективні заходи щодо інтенсивної розвідки і оперативного освоєння нових покладів і родовищ, підвищення ефективності використання наявної ресурсної бази, скорочення кількості недіючих свердловин, впровадження нових методів і технологій на старих родовищах. Саме тому Державним комітетом з нагляду за охороною праці було проведено нараду з керівниками територіальних управлінь, начальниками інспекцій та міжрегіональних груп, які здійснюють нагляд за охороною надр. На ній обговорено широке коло проблем, пов’язаних з удосконаленням держнагляду на підприємствах нафтогазового комплексу і визначено пріоритетні напрямки підвищення ефективності державного нагляду галузі.
На жаль, на цьому проблеми не вичерпуються. Так, за останні роки у шахтарських регіонах набули масового характеру випадки несанкціонованого, тобто стихійного видобутку вугілля. Тільки у Луганській області органами Держнаглядохоронпраці спільно з місцевими органами влади, прокуратури, УСБУ, МВС за 2000-2002 роки їх зафіксовано понад 700. Непоодинокими стали випадки, коли під час самочинного видобутку вугілля на так званих "копанках" гинуть люди. Слід зазначити, що до робіт у таких підземних виробках залучаються жінки і навіть діти.
Це викликає проблеми не лише економічного, екологічного та соціального характеру, а й призводить до псування родовищ через порушення технологій відробки запасів, створює небезпечні умови праці.
– Які реальні важелі впливу здатні поліпшити ситуацію?
– Діюча система надання надр у користування має ряд недоліків і потребує суттєвого доопрацювання. Недосконалість Кодексу України про надра та зосередження повноважень в одному органі центральної виконавчої влади – Мінекоресурсів (геологічне вивчення, затвердження запасів, видача спеціальних дозволів на користування надрами, контроль за виконанням їх умов, видача ліцензій на вид діяльності тощо) часто призводить до суб’єктивного підходу.
Це зумовлюється ще й великою кількістю погоджень і однаковими вимогами для отримання дозволу на розробку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. На це вказує і той факт, що мають місце непоодинокі випадки оскарження в судовому порядку рішення робочої комісії з надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування ділянками надр, які надаються Мінекоресурсів за узгодженням з радами різних рівнів, органами гірничого нагляду та ще рядом інших інстанцій. Процедура складна, займає чимало часу і коштів. Звичайно, за оформленням ліцензій потрібний суворий державний нагляд. Але чи у всіх випадках він має бути однаковим? Щоб оформити, скажімо, дозвіл на видобуток піску у селищі для будівництва, надрокористувач має їхати в Київ, сплатити за експертизу, за одержану геологічну інформацію, вартість якої інколи прирівнюється до вартості, власне, корисної копалини. Цими питаннями могли б займатися і на місцевих рівнях.
Чинний Кодекс України про надра зіграв певну позитивну роль, але нині він потребує суттєвого доповнення новими положеннями у зв’язку із змінами в економічному і суспільному житті. Розробку нової редакції Кодексу доручено Мінекоресурсів України за участю інших органів центральної виконавчої влади. Держнаглядохоронпраці надані відповідні пропозиції до нової редакції Кодексу, які в основному спрямовані на спрощення і прозорість системи надання надр у користування. Зокрема збільшення майже вдвічі кількості статей у проекті нової редакції кодексу не посилює вагомість документа, а робить його громіздким і надто складним в користуванні. Крім того, новий проект завантажений положеннями, які повинні міститись у відповідних нормативних актах (Податковому кодексі, законах України, інструкціях тощо).
Наприклад, в новій редакції вирішення спорів щодо гірничого майна покладено на органи державного гірничого нагляду. Це суперечить Положенню про Державний комітет України з нагляду за охороною праці (указ Президента України від 16.01.2003 р. N 29/2003). Майнові відносини мають регулюватися відповідним законодавством України. Проте не розроблені кадастри земельних ділянок, на яких розташовані корисні копалини загальнодержавного значення, що в умовах розпаювання земель ускладнює, а в окремих випадках не дає змоги вести розробку родовищ корисних копалин через суперечки землевласників та надрокористувачів. До того ж значно ускладнена система платежів, пов’язаних з використанням надр. Це погіршить і без того складний стан гірничодобувної промисловості.
Кодекс України про надра – винятково важливий документ. Тому система надрокористування, яка буде покладена в його основу, має бути спрощеною і водночас сприяти ефективному використанню надр.
– Актуальними залишаються проблеми виводу з експлуатації відпрацьованих шахт та свердловин. Що конкретно зроблено для підвищення контролю за об’єктами, що відпрацювали свій термін?
– Існує два шляхи їхнього розв’язання. Перший -консервація (суха чи волога) гірничодобувного об’єкта, або, іншими словами, тимчасове припинення видобування корисних копалин. При цьому слід зазначити, що основні виробки зберігаються у робочому стані для поновлення їх експлуатації, але, звичайно уже не з тією потужністю, що раніше. Другий – це ліквідація гірничодобувного об’єкта, тобто повне і остаточне припинення робіт згідно із затвердженим проектом. Остання обставина зовсім неабияка, оскільки роботи з ліквідації мають виконуватись передусім без загрози для безпеки життя та здоров’я людей, охорони навколишнього середовища, будівель і споруд.
Останнім часом набула загальнодержавного значення і проблема усунення наслідків ліквідації вугільних шахт на навколишнє природне середовище. Несвоєчасне її розв’язання може призвести до вкрай негативних наслідків. Адже в зонах впливу підземних гірничих розробок перебувають понад 30 тисяч об’єктів на поверхні.
Нагальною проблемою є також підтоплення шахт, що призводить до небезпечних наслідків для діючих вугледобувних підприємств із-за некерованого перетоку шахтних вод у діючі гірничі виробки сусідніх копалень. Особливу небезпеку становить і газ метан, який витісняється водою до земної поверхні, скупчується в заглиблених частинах будівель і за певних умов може призвести до вибуху метано-повітряної суміші.
Основним заходом попередження проникнення метану на поверхню є буріння дегазаційних свердловин. Але через недостатнє фінансування ці роботи проводяться зі значним відставанням.
На жаль, і досі не вирішене питання щодо правонаступника шахт, які закриваються. Тривалий час закриті вугільні шахти не передаються в державну компанію "Укрвуглереструктуризація" і залишаються без господарського нагляду.
– Геннадію Михайловичу, охорона надр та безпека праці взаємопов’язані проблеми чи вони існують окремо, кожна сама по собі?
– Їх необхідно розглядати лише в тісній взаємодії, це, так би мовити, дві сторони однієї медалі. Годі сподіватися на те, що той, хто не турбується про збереження та раціональне використання наших природних запасів, які ми залишаємо прийдешнім поколінням, опікуватиметься здоров’ям і життям людей, які добувають з підземних надр ці скарби.
Тому турбота про людину і природу – це один комплекс проблем.
Розмову вела Тетяна ЧЕРЕДНИК.
P. S. 6 червня цього року на засіданні Ради національної безпеки і оборони України було розглянуто питання "Про невідкладні заходи щодо підвищення ефективності надрокористування в Україні". Проблема раціонального використання природних запасів визначена особливо важливою для нашої держави.