Вугільні шахти своїм "пилом" можуть озолотити селян
З цікавістю прочитавши в "Україні молодій" поему про вугільні терикони Донбасу, вирішив написати до газети і сам. Дійсно, більш ніж за столітній період добування та переробки вугілля на території Донецького басейну в териконах і відвалах нагромадилася величезна кількість вугільних порід. Самозапалюючись, вони отруюють атмосферу і "з’їдають" великі площі родючих земель. Коли проїжджаєш магістралями Донбасу, то всюди бачиш громади цих рукотворних пірамід – невід’ємної і неповторної особливості ландшафту того краю. Коли пролітаємо над областю, у вечірні години видно, як довгі язики полум’я лижуть терикони діючих шахт. Але автор далекий від романтики і, як казав Кузьма Прутков, "дивиться в корінь": терекони можуть чудово прислужитися селянам. Але про все по порядку.
Від шлакоблоків до рекультивації
З метою використання у господарстві шахтні терикони привертають увагу дослідників здавна. У повоєнні роки створили навіть цілу сітку малих підприємств, які безпосередньо під "пірамідами" виготовляли шлакоблоки. Була спроба випускати керамічну плитку на заводі кам’яного лиття в Донецьку. Часто використовували териконівську породу для засипки доріг. Усі ці намагання не мали успіху. А все тому, що промисловці ігнорували геологічну історію створення териконових порід у кам’яновугільний період. Інакше вони б знали, що це – викопні грунти із вмістом окам’янілої органіки, які за мільйони років перетворилися в камінь. Тому їм притаманна властивість не цементуватись, а розкладатись під дією зовнішніх факторів.
Міркували учені й над тим, як повернути терикони до життя. Піонером озеленення "донецьких пірамід" у післявоєнні роки був професор Андрій Зражевський. Він висадив багату колекцію різних порід дерев та кущів над згаслою шахтою "Центральна Заводська" в Донецьку. Його роботу продовжили співробітники Донецького ботанічного саду. Була створена навіть фірма з терасування та гасіння териконів. Слід відзначити, що озеленення в цьому випадку – це не лише покращення екологічних умов довкілля, а й їх консервація. Проте найефективнішим є інший шлях використання цих антропогенних "гір" – в агросфері.
Якщо надра землі забезпечують нас енергоносіями, металами та іншими рудними ресурсами, то напрошується питання: чи не можна з користю для держави використовувати потенціал сланцевих порід вугільних шахт? Свого часу з цією метою я вивчив усі терикони шахт і вуглезабезпечувальних фабрик центрального і західного Донбасу. У результаті двадцятилітніх дослідів та випробувань вдалося створити нові унікальні багатокомпонентні види добрив із сланцевих порід – відходів вугільної промисловості. У збалансованому складі цих добрив містяться десятки хімічних елементів для живлення рослин. Численні дослідження з їх використання демонстрували не лише значне підвищення врожайності сільськогосподарських культур, а й якість продукції, яка якнайповніше відповідає фізіологічним потребам організму людини і є екологічно чистою. Такі ідеальні для підживлення землі сполуки майже неможливо створити штучно, бо вартість їх була б надміру високою.
ЗаСЛАНЦІ з Палеозою
Здивовані? А дарма, адже сланцеві вугільні породи – це викопні муло-болотні грунти кам’яновугільного періоду Палеозойської ери, на яких свого часу росла наймогутніша за всю геологічну історію Землі рослинність. З неї й утворилися кам’яновугільні поклади.
Вчені зробили цікаві підрахунки. Якщо звалити всі ліси, що покривають сьогодні Земну кулю, і дати їм вкритися такими ж шарами осадових порід, які ми знаходимо над покладами вугілля, то товщина вугільних пластів, що утворилася б з них через декілька віків, не перевищила б і десятка сантиметрів. Тоді як товщина вугільних шарів вимірюється метрами. Встановлено, що основним фактором буйного росту рослинності кам’яновугільного періоду був родючий грунт, що нагромаджувався в лагунах по краях материків у період їх утворення. Цей викопний грунт у вигляді сланцевих порід виноситься на поверхню під час видобутку вугілля і нагромаджується на териконах та відвалах.
Щодо використання їх як сировини ми проводили досліди на Донецькій дослідній станції садівництва в місті Артемівську, де з цією метою створили єдину в Союзі спеціальну лабораторію. Ця велика за обсягом і за складністю робота проводилася в співпраці з трестом "Артемгеологія", Міністерством вугільної промисловості України, Горлівським об’єднанням "Стирол", Міністерством сільського господарства України. За розробленою нами технологією було створено проект ліній із виробництва багатокомпонентних добрив зі сланцевих порід на Докучаєвській фабриці інертного пилу. Комплексний хімічний аналіз грунтів, рослин та врожаю показав, що високі показники ефективності нових добрив одержано за рахунок повноцінного харчування рослин, тобто ліквідації дефіциту хімічних елементів у грунті. Також результати тих досліджень лягли в основу моєї монографії "Использование сланцевых пород на удобрения". Нові форми багатокомпонентних добрив зі сланцевих порід захищені авторськими свідоцтвами, а саму роботу нагороджено дипломами Всесоюзного хімічного товариства імені Дмитра Менделєєва, золотою медаллю ВДНГ СРСР, схвалено Президією українського відділення ВАГСНІЛ. Словом, нагородили, схвалили і чомусь забули…
Породу – на городи
Сьогодні ні в кого не викликає сумнівів наявність взаємозв’язку всього живого в біосфері з неорганічною природою. Від нестачі або надлишку необхідних елементів у грунті залежить їх вміст у кормах та в їстівних рослинних продуктах, що, в свою чергу, впливає на вміст хімічних елементів в організмі тварини. Цей шлях хімелементів від грунтових порід через грунт, рослинний та тваринний організми складає біохімічних ланцюг у харчових продуктах.
Колись учений-грунтознавець Докучаєв демонстрував триметрові моноліти чорноземного грунту. Сьогодні академік Лукінов пише протилежне: "У ході багарічної експлуатації землі в колективних господарствах в ній відбуваються зміни, а саме: знищення вмісту гумусу, порушення хімічного складу і фізичної структури посилення ерозійних процесів. Така деградація грунтів викликана застосуванням важких машин і механізмів, нераціональною технологією обробітку грунту і хімічними меліораціями. Це знижує ефект створення і використання високопродуктцвних сортів і гібридів, зводить нанівець інші господарські зусилля".
Під впливом цих та інших факторів із полів безповоротно зникають десятки хімічних елементів мінерального живлення рослин, натомість повертаються, в основному, лише солі азоту, фосфору і калію. Внаслідок цього створюється дисбаланс і дефіцит елементів мінерального живлення в грунті, що негативно впливає на величину та якість урожаю, і з плином часу збільшується. Образно кажучи, ми їмо хліб не той, що їли наші предки. І цим рубаємо гілку, на якій сидимо.
Цю проблему повноцінного живлення рослин, на яку поки що ніхто не звертає уваги, вирішить тільки повернення в грунт (як в основу біологічної піраміди) застосування багатокомпонентних добрив із порід вугільних шахт у поєднанні з основними мінеральними добривами. Для цього потрібно створити відповідну індустрію. У минулому така промисловість була – у вигляді фабрик інертного пилу. Під час дослідів ми користувалися саме їхньою продукцією. За рознарядкою Міністерства сільського господарства у різні точки України вагонами направляли цей інертний пил (розмелені сланцеві породи) для використання на полях.
Як розповідав тоді агроном радгоспу "Бортничі" Київської області Володимир Тютюн, внесені сланці забезпечували неабиякий ріст як сільгоспкультурам, так і дикій флорі. Позитивно вплинув пил і на продуктивність рослин. А, як розповів робітник Горлівської фабрики інертного пилу Нестеров, місцеві мешканці давно помітили позитивну дію сланців і самі підсипали їх замість добрива при вирощуванні картоплі. Так само шахтну породу використовували, приміром, жителі Макіївки. Так мій знайомий макіївчанин Василь Андрущенко, особисто присапав інертним пилом плодові дерева, ягідники, виноград. Ще кращі наслідки з відновлення родючості грунту дає поєднання нових добрив з органічними добривами.
Більше того, досліди свідчать, що за допомогою багатокомпонентних добрив із вугільних порід можна перетворити бідні піщані та деградовані землі на високородючі. Також встановлено можливість створення штучного грунту, необхідного не лише для виробництва в закритих приміщеннях, а й для екстремальних умов космосу, Арктики тощо. Багатокомпонентні добрива зі сланцевих порід відновлюють баланс і ліквідують дефіцит хімічних елементів у грунті, рослин і тварин, а відтак сприятимуть оздоровленню та збереженню людства, покращенню екологічних умов у біосфері. Це добрива, яким на сьогодні немає альтернативи. Але, на жаль, які ніхто не хоче виробляти на промисловому рівні.