Скарби рідного краю
Від сивої давнини з покоління в покоління передається легенда. Неподалік Берестовця колись цвів-буяв розкішний сад, живим намистом заплітаючи ошатний маєток скнарого дукача. І родив цей сад диво-фрукти, які омолоджували пихате сімейство, зціляли від недуг, подовжували вік. Простолюдинів, котрі намагалися скуштувати цієї зваби, пильна сторожа стрічала канчуками ще задалеко до кам’яної огорожі.
Убога вдовиця, аби врятувати свого заслаблого єдинака, якось пробралася в сад, зірвала червонясте яблуко. Аж тут наспів сам пан. Цвьохнувши нагаєм, навідсіч оперіщив бідолаху. І враз загуркотів оглушливий грім, спалахнули сліпучі блискавиці. Страшний ураган здійняв шалену круговерть, в якій зникло все. Не стало ні зловісного маєтку, ні лихих господарів. А на місці саду, в глибокій вирві, лишилися самі тільки закам’янілі стовбури дерев. Вони й понині проростають і вверх, і вглиб поволеньки, запускаючи кам’яне коріння довкруг Берестовця.
Уже за нових часів з’ясували вчені-геологи природу цих "садів", визначили їх цінність і користь, описали справді унікальні можливості багатства, яке містить поліський кряж у Костопільському районі.
Назва цього добра – базальт. Його коротке визначення так подає Універсальний словник-енциклопедія (в-во "Ірина", Київ, 1999 р.): "базальт, магматична вулканічна порода чорного кольору, складається з плагіоклазів та піроксенів, часто містить також олівін; утворює земну кору під дном океанів; дорожній матеріал; литво з розплавленого базальту використовується як кислотостійкий та ізоляційний матеріали; в Україні у Рівненській, Закарпатській, Донецькій областях".
Раз по раз тут, у Берестовецькому кар’єрі, гримлять вибухи: підривники розпанахують моноліти, спеціальні велетенські млини дрібнять їх на менші шматки. Валки автомашин десятиліттями розвозять звідси будівельний матеріал – по всій Рівненщині та Волині, у Хмельницьку та Львівську області. Використовують його, як мовиться, "під ноги" – облямовують тротуари бордюрами, стелять бруківку, вимощують дороги.
До речі: хоча базальт, як написано в УСЕ, "дуже поширений", покладів його, доступних для промислового видобутку, не вельми багато, а такого різновиду, як під Берестовцем, і взагалі немає більш ніде – ні в Україні, ані в Європі. У Костопільському районі, говорячи про базальт, неодмінно згадують, що саме цим поліським каменем було у вісімдесяті роки вимощено Красну площу в Москві. Учені дослідили: перспективним є використання базальту як теплоізоляційного матеріалу в різних галузях господарства. Базальт у змозі забезпечити радіаційний захист споруд. Він актуальний як антикорозійне покриття в суднобудівній, автомобільній, хімічній, коксохімічній, будівельній промисловості й сільському господарстві. Але найперспективніше застосування базальтів у радіоелектроніці, космічній та авіаційній промисловості. Базальтова тканина є основною для виготовлення термостійких пожежних костюмів та для тих, хто працює у так званому агресивному середовищі.
Ось такий широкий масштаб використання чорного каменю. Та нині в Костополі, як не прикро, ледь жевріють два невеличкі заводики з мізерною кількістю працюючого люду, плавлять базальт і виготовляють теплоізоляційні матеріали. Про широке впровадження сучасних технологій, яке б добряче підживило занепалу економіку нашої держави, доводиться хіба що мріяти. Інвестори, на яких так надіються каменярі, не поспішають зі своїми грішми. Тому і рвемо динамітом базальтові дерева-велетні, добуваємо камінь і щебінку, "експортуючи" їх у сусідні області. Якась копійка таки капає в бюджет костопільців. Але розвиток галузі при такій фінансовій скруті неможливий.
Нечисленні приватні фірми витесують з базальту надмогильні пам’ятники та стели. Є в цьому краї і народні умільці, котрі виготовляють тонкої роботи сувеніри, портрети, картини.
Отже, поки що по своєму унікальному природному багатству ми лише топчемося. Рівненщина ж має унікальні родовища базальтів, за гірничо-геологічними умовами сприятливі для видобутку відкритим способом. Нині розробляються чотири – Берестовецьке та Іванодолинське в Костопільському, Рафалівське та Полицьке-2 у Володимирецькому районах, залишкові розвідані запаси в них складають близько 40 мільйонів тонн.
Аби зберегти базальти для майбутніх, більш прогресивних, технологій переробки, обласна держадміністрація обмежила видобувним підприємствам використання їх у виробництві звичайних будматеріалів. Але ці заходи нині вже недостатні, бо вивчалися базальти експлуатованих родовищ саме як сировина, придатна для виробництва традиційних будматеріалів. А інші її можливості не оцінювалися. Доречно зазначити, що на 30 каменепереробних підприємствах України, Росії, Білорусі вже виготовляються з сировини рівненських родовищ волокнисті матеріали за новими технологіями. А тому дуже актуальним є питання переведення запасів рівненських базальтів із розряду місцевої сировини до сировини загальнодержавного значення. Це дасть змогу використовувати на будматеріали тільки базальти, не придатні для нових прогресивних технологій.
У центрі Костополя споруджується перший у світі пам’ятник його величності Базальту. Є надія, що колись цей камінь принесе людям поліської землі жаданий добробут. Жителі району полюбляють відпочивати на берегах відпрацьованих базальтових кар’єрів. Вода в них віддає чудовим зеленим світлом і чиста та прозора!..
Та найголовніше – віриться, що настануть часи, коли базальт поліського краю стане міцним фундаментом для розвитку економіки України. Не топтатися ж нам вічно по своєму багатству. Воно має слугувати державі і народові.