Пригадуєте тривожні розмови та гострі дискусії довкола проблеми можливого спуску Київського водосховища, а відтак і каскаду дніпровських водосховищ?
Здоровий глузд, на щастя, взяв гору над непродуманими проектами. І, на мій погляд, кожне застереження, навіть якщо воно висловлене без професійного підгрунтя, але спрямоване на попередження чогось загрозливого для співвітчизників, має право на життя. Бо в такий спосіб ще раз акцентується увага на потребі професійно проаналізувати ситуацію і посилити захисні заходи.
Наслідком цих багаторічних обговорень були численні публікації в друкованих засобах масової інформації і спеціально підготовлена для цієї дискусії брошура "До питання щодо спуску Київського водосховища". В останній детально розглянута історія освоєння Дніпра від Геродота і до теперішнього часу, позитивні й негативні його сторони.
Адже вода – це благо, але вода – це також і стихія.
У згаданих матеріалах я свідомо не торкався проблем освоєння заплави Дніпра, бо вважав, що це окреме питання і потребує особливої уваги передовсім тих, хто там поселився. Бо вони свідомо, чи через незнання природних процесів, піддають своє життя і життя рідних небезпеці. Причому вклавши в спорудження будинків чималі кошти. Це, зокрема, стосується ділянки заплави від гирла Десни до гирла Стугни.
Проблема виникла тому, що ті, хто мав подбати про інвентаризацію земель водного фонду (а це державна власність, що не підлягала освоєнню), від цієї справи, м’яко кажучи, відсторонилися. Як наслідок, згадані землі в усій Україні трансформувалися в землі запасників сільських рад. Ось тут і почалося їх розбазарювання, а відтак виникла проблема загальнодержавного значення, наслідки якої тяжко передбачити. Справа в тому, що освоєння заплав здійснюють люди не бідні, котрі звикли до комфорту з усіма його складовими. У кожній такій будівлі є каналізація, часто локальна, що не завжди відповідає санітарним вимогам. І особливо небезпечні відходи потрапляють у водойми, що, як правило, є джерелом для питного водопостачання (в Україні три чверті питного водопостачання зорієнтовано на поверхневі води).
Повертаючись до освоєння заплави Дніпра під забудову, треба в комплексі також розглядати проблеми, які виникають у зв’язку з цим. Передовсім у контексті можливих катастрофічних паводків на цій ділянці, коли збіжаться гідрографи стоку Прип’яті, Дніпра, Десни. І якщо піки паводків Прип’яті та Дніпра за рахунок Київського водосховища можна ще певною мірою згладити, то Десна впадає у Дніпро нижче Київської ГЕС і впливу на регулювання її стоку не має.
Розглядаючи проблеми Дніпра, пов’язані із забудовою його заплави між гирлами річок Десни і Стугни, слід також враховувати існуючі на цій ділянці техногенно небезпечні об’єкти. А це насамперед станція перекачування каналізаційних стоків правобережжя Києва на Бортницьку станцію аерації; закритий, але досі не законсервований полігон твердих побутових відходів у Пирогові; діючий полігон у районі сіл Підгірці – Великі Дмитровичі.
Фахівці добре пам’ятають аварію на згадуваній станції перекачування на початку дев’яностих років минулого століття.
Полігон у Пирогові, що давно увійшов у межі Києва, не ізольований від навколишнього природного середовища, і від того, що з нього витікає, гине все живе. Для локалізації і припинення впливу полігону на навколишнє середовище і людей потрібні величезні кошти, які якнайшвидше треба знайти. Тим паче, що нині не відомо, які саме глибинні процеси відбуваються у товщі звалища і що вони нам готують. Небезпечні стоки із звалища надходять і до водних джерел.
І ще. Полігон у районі сіл Підгірці – Великі Дмитровичі був запроектований для вивезення з Києва радіоактивного листя в постчорнобильський період, але з часом він трансформувався на полігон N 5 твердих побутових відходів. Сюди щоденно завозять сотні метрів кубічних сміття, що не переробляється, а просто складується, його промивають дощі, воно гниє, утворюючи небезпечний фільтрат. Тому настав час оголосити тендер і на основі науково обгрунтованої експертизи прийняти рішення про застосування найефективнішої технології очистки фільтрату й упорядкування території полігону. До речі, такі технології та устаткування вже є. Тож треба діяти, не нагнітаючи далі соціальну ситуацію.
А тепер докладно розглянемо кожну із складових можливої техногенно-екологічної катастрофи.
Про паводки, повені, водопілля. Історія паводків на Дніпрі в минулому столітті свідчить, що таких було три. І якщо розмістити їх за максимальними витратами біля Києва, то ця послідовність буде такою: 1931 р. – 23100 м3/с, в 1917 р. – 18800 м3/с, у найближчому до нас 1970 р. – 18500 м3/с. Тривалість повеней становить у середньому 145 діб, і проходять вони орієнтовно з 8 березня по 16 травня з наступним спадом упродовж 80 діб. Максимальна амплітуда рівня води в районі с. Вітачів досягала 10,75 метра.
Після будівництва Київської, а згодом Канівської ГЕС гідрологічний режим Дніпра на цій ділянці змінився. На нього значно вплинуло будівництво житлових масивів у м. Києві, видобуток піску для підняття територій. На сьогодні ділянка Дніпра, яку ми розглядаємо, повністю перебуває в зоні підпору Канівського водосховища, рівень води у районі Києва піднявся до 1,5 метра. Пропускна здатність обох гідровузлів дозволяє пропустити повені одновідсоткової забезпеченості (один у сто років), але при цьому під час високих повеней можливе підвищення рівня води у водосховищі на п’ять і більше метрів, що може призвести до затоплення 30 тис. гектарів у межах м. Києва та приміської зони.
До початку введення в експлуатацію Канівського водосховища на ділянці міст Київ – Українка були побудовані дамби, якими захищено від затоплення 25 тис. га прибережних земель, а 16,7 тис. га мілководь залишились у природному стані. Саме ця територія в останні роки інтенсивно освоюється під забудову. При цьому проводяться величезні роботи щодо підвищення цих ділянок шляхом гідронамиву піску з русла самого Дніпра і його приток до безпечних відміток
1-10-відсоткової забезпеченості. Але такі намиви призводять до зменшення пропускної спроможності заплави Дніпра і створення небезпечної ситуації в разі виникнення і пропуску високих паводків. Підпор, який сформується через таке звуження заплави, може створити загрозливу ситуацію як на цій ділянці, так і в районі островів Козачого, Ольжиного, Дикого, Княжого, Покал, між високими захисними дамбами Конча-Заспа – Плюти та Проців – Кийлів, а також в районі мостів через Дніпро. І потрібно бути готовими до того, що може виникнути загроза підтоплення територій у межах міста та приміських територій Бортничі, Гнідин, Вишеньки, Плюти, Козин тощо і, звичайно, нових побудованих житлових масивів у заплаві Дніпра. При подальшій забудові звужень між високими дамбами може порушитися стійкість дамб та режим їх експлуатації.
Про освоєння заплави Дніпра. Воно почалося в 70-х роках минулого століття з освоєння ділянок вздовж дренажних каналів, обабіч переливних дамб на масивах Бортничі – Вишеньки, Проців – Кийлів, Конча-Заспа – Плюти, річок Козинка, Павлівна, заплавних озер. Освоєння здійснювалося з дотриманням чинного тоді законодавства і з врахуванням природних законів формування і проходження паводків. З прийняттям нового Водного кодексу України (1996 р.), а особливо Земельного кодексу (2002 р.) відповідно до першого були обмежені прибережні захисні смуги водойм і водотоків, а другий дозволив освоєння прибережних територій, акваторій водних об’єктів, включаючи острови. Розпочався новий етап освоєння цієї ділянки Дніпра.
На сьогодні процес розподілу земель водного фонду на ділянці між гирлами Десни і Стугни практично завершений. Подальше розширення територій під забудову до корінного берега Дніпра без проведення компенсаційних заходів призведе до граничного скорочення пропускної спроможності долини Дніпра з погіршенням водогосподарсько-екологічної ситуації на цій ділянці.
Працюючи заступником міністра Мінекобезпеки, головним державним інспектором з охорони навколишнього середовища, я, як інженер-гідротехнік за фахом, попереджав потенційних забудовників цієї території щодо можливих наслідків такого втручання в природу. Багато хто прислухався до порад і будівництво здійснили на інших безпечних територіях. Але процес масштабної забудови з часом набрав таких темпів, що нині на державному рівні вже треба думати, як захистити тих, хто там живе.
На екологічно небезпечних об’єктах, які більшою чи меншою мірою впливають на екосистему Дніпра на ділянці між гирлами Десна – Стугна, я зупинявся вище. З цього переліку хотів би виділити полігон твердих побутових відходів у районі сіл Великі Дмитровичі – Підгірці, який функціонує близько двох десятків років. І особливо на фільтраті, який утворюється внаслідок його експлуатації і якого накопичилось понад 300 тисяч кубічних метрів. Чому фільтрат? А тому, що він є небезпечним для всього живого, для екосистеми Дніпра і громадян, які живуть на шляху його просування.
З початку його виникнення ведуться розмови і робляться спроби щодо переробки й утилізації. Найконкретніше до розв’язання цієї проблеми підійшли співробітники фірми "Фітікон" з обладнанням італійського виробництва, яке на високому технічному рівні проводить знешкодження агресивних стічних вод аналогічних полігонів і добре зарекомендувало себе в багатьох країнах світу. Проведені фірмою випробування на полігоні N 5 ВАТ "Київспецтранс" підтвердили: на виході з обладнання отримано 92 відсотки чистої води та 8 відсотків концентрату, який при цьому перетворюється на твердий інертний залишок. Це обладнання, що вже поставлене в Україну, може переробляти за добу 200 і більше метрів кубічних фільтрату, а також виконати роботу з перетворення раніше утвореного концентрату на твердий інертний залишок. Однак крапки в цьому питанні ще не поставлено, бо пропонуються інші рішення, йдуть нові випробування.
А час це зробити, бо за цим стоїть життя і здоров’я співвітчизників, екологічно безпечне водокористування для 30 млн. наших громадян, які споживають воду Дніпра нижче названого полігону.
Про відповідальність. Коли вже в заплаві Дніпра побудували не масив, а ціле місто, багато хто схаменувся: звідкіля, коли і як це сталося? В одному телеінтерв’ю стосовно цієї забудови мені довелося сказати, що шкодую людей, які там побудувалися, піддаючи небезпеці життя своє і своїх рідних, бо ця територія не захищена від водної стихії, яка може виникнути будь-коли. Благо, що 34 роки не було катастрофічних паводків.
Вихід зі становища, що склалося. Підсумовуючи сказане, зважаючи на невідкладність заходів, які необхідно здійснити, щоб зробити безпечним проживання людей на можливому шляху водних потоків катастрофічного рівня, на мій погляд, необхідно:
* виконати всі положення Концепції про впорядкування, використання та охорону водних ресурсів у заплаві р. Дніпра на ділянці від гирла р. Десни до гирла р. Стугни, що розробляється за дорученням Держводгоспу України інститутами УНДІВЕП і Укрводпроект. Там максимально виписано перелік заходів, які необхідно здійснити в комплексі з врахуванням усіх складових, що можуть вплинути на кількісні характеристики паводку і якість водних ресурсів у штатній і нештатній ситуаціях;
* до завершення, погодження і затвердження Концепції припинити безсистемне виділення ділянок під забудову в заплаві р. Дніпра, які ведуть до подальшого звуження заплави річки;
* припинити забудову вже відведених ділянок до завершення робіт по встановленню позначок, що забезпечать захист від затоплення та підтоплення (це в інтересах самих же забудовників);
* розробити заходи щодо захисту вже існуючих житлових масивів від затоплення паводками 1-10-відсоткової забезпеченості;
* в межах кожного проекту на кожну ділянку забудови (навіть уже побудованих) передбачити розробку розділу з його впливу на навколишнє середовище. Провести аналіз його систем водопостачання і водовідведення;
* запровадити сучасні технології з очищення фільтрату і концентрату на полігонах твердих побутових відходів, щоб не допустити їх надходження в екосистему Дніпра, а в побудованих садибах- локальні системи водопідготовки і водоочистки стічних вод.
(Мої пропозиції, як у першому, так і в другому випадках грунтуються на матеріалах експертизи, яка проводилась в інституті за завданням Мінприроди по цих технологічних схемах).
* розробити першочергові та довгострокові заходи із захисту житлових масивів від можливих аварійних ситуацій на екологічно небезпечних об’єктах у районі забудови. Дослідити ступінь небезпечності таких об’єктів на екосистему Дніпра і невідкладно прийняти заходи по зменшенню їх впливу.
Діяти треба швидко, на професійному рівні від моменту завершення розробки Концепції, робочого проектування із захисту вказаних територій і втілення його в життя. Враховуючи ситуацію, що склалася, необхідно розробити Схему комплексного використання, охорони та відтворення водних і земельних ресурсів у басейні Дніпра на ділянці від гирла р. Десни до гирла р. Стугни.
Анатолій ЯЦИК, директор Інституту водогосподарсько-екологічних проблем, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент УААН