Сьогодні мало хто повірить, що на початку минулого сторіччя Україна займала третє місце у світі з видобутку нафти. І мало хто знає, що 25 січня 1968 року Перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест надіслав до Політбюро ЦК КПРС доповідну записку з науковим прогнозом розвитку видобування нафти та газу в Україні до 1989 року. Згідно з розрахунками вчених, у 1975 році Україна мала добувати 22 млн т нафти і 70 млрд куб.м газу, а в 1980-му — відповідно 36 млн т і 90 млрд куб.м того ж за найнижчою собівартістю, ніж будь-де у СРСР.
В той же час у північно-західній частині шельфу Чорного моря наукові експедиції знайшли величезні запаси газу. Тільки розвідані родовища забезпечили б Україну на 250 років блакитним паливом! Але налагодити добування його не встигли. Почалася перебудова. Міністерство геології СРСР продало результати досліджень відомій компанії «Бритіш петроліум». Уряд України замість налагодження видобутку власних паливних ресурсів, міцно прив’язав нас до російської газової труби. А майже всі нафтопереробні заводи продав за безцінь російським нафтовим магнатам. І нині ми «маємо те, що маємо».
— Ділкам вигідніше купляти і перепродувати, ніж добувати, — пояснив мені американський бізнесмен. — Бо видобуток можна контролювати, а операцію «купи-продай» — неможливо. Ваші олігархи мають 80-доларовий «навар» на кожній тонні нафти.
Паливний зашморг на шиї України дав і досі дає жахливі наслідки. Фермерові за тонну дизельного пального минулої осени доводилося віддавати дванадцять тонн пшениці. Хлібороби зубожіли, хазяйства руйнувалися. У наших помешканнях три зими поспіль температура падала до рівня блокадного Ленінграда.
Інформацію про наші паливні ресурси я власноруч розсилав головам районних адміністрацій, «губернаторам», прем’єр-міністрам Ющенку, Тимошенко, депутатам Людмилі Супрун, Анатолію Кінаху, але відповіді я не одержав ні від кого.
Якось у Києві я запитав у одного вельми поінформованого чоловіка, чому навіть під час виборів ніхто ніде не натякнув про одержану інформацію?
— Невже ти не розумієш, що вони не гірше тебе володіють цією інформацією? Просто можновладці чекають, коли наша земля стане товаром. Тоді можна буде викупити всі родовища і розпочати видобуток нафти і газу вже на власних земельних теренах.
Та, на наше щастя, не перевелися в Україні ще розумні та сміливі люди. Наприкінці минулого року Саратська районна рада прийняла рішення надати спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр Успенівської площі, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ вуглеводнів з подальшим видобуванням нафти і газу. Ось так! Народ сам хоче розпоряджатися своїми багатствами. Без посередників! Законно! Відповідно до частини 2 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2005 року № 827 «Про затвердження порядку надання у 2005 році спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами».
Згідно з прогнозами вчених, йдеться про запаси нафти в 40–50 мільйонів тонн і 30 мільярдів кубічних метрів газу. Отже, позиція саратських депутатів, які одностайно проголосували за прийняте рішення, подає надію, що життєво важливе питання почне, нарешті, розв’язуватися і Україна одержить можливість забезпечувати себе власними нафтою і газом, а Одещина займе провідне місце серед нафтогазодобувних регіонів України.
Данило СІРКОВАНИЙ,
м. Білгород-Дністровський
Одеської области