Михайло Саварин: «Ми всі за те, щоб Солотвинський солерудник працював, але техногенна та соціальна ситуація тут сьогодні на межі критичної»
25 травня у селищі Солотвино, що на Закарпатті, відбулося виїзне розширене спільне засідання колегій місцевої облдержадміністрації та Держпромгірнагляду. Тема розмови – надзвичайна ситуація, що склалася на Солотвинському солеруднику, та стан виконання підприємствами асоціації “Укрсіль” законодавства України про надра.
У роботі засідання взяли участь представники державних підприємств “Артемсіль” та “Солотвинський солерудник”, Українського науково-дослідного інституту соляної промисловості, Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи Національної Академії Наук України, Донецького науково-дослідного інституту вугільної промисловості, Головного управління МНС України по Закарпатській області, керівники Тячівської райдержадміністрації та Солотвинської селищної ради.
Відкриваючи засідання колегії, голова Держпромгірнагляду Михайло Саварин, зокрема, наголосив, що сіль для промисловості країни є стратегічно важливою корисною копалиною і 98% її в Україні видобуваються підприємствами асоціації “Укрсіль”, серед яких державні підприємства “Артемсіль” та “Солотвинський солерудник”. До того ж, якість солі останнього родовища є надзвичайно високою. Проте якщо зі станом справ на “Артемсолі”, де ситуація контрольована і відносно стабільна, можна миритися, то довкола розробки Солотвинського родовища кам’яної солі у Тячівському районі Закарпатської області склалася критична техногенна і відповідно соціальна ситуація, що вимагає особливої уваги і підтримки держави.
Солотвинський солерудник є містоутворюючим підприємством і постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року №1734 внесений до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для безпеки та економіки держави. Сьогодні видобуток солі ведеться шахтами №8 і №9. Він здійснюється у складних гірничо-геологічних умовах: триває активізація карстових процесів, що беруть свій початок з часу паводку у регіоні 1998 року, підтоплення гірничих виробок і руйнування об’єктів поверхні. Тільки за останні півроку мали місце чотири аварійні ситуації на підприємстві, що звели обсяги видобутку солі на шахті №9 до мінімуму, а на шахті № 8 – до 5 млн. тонн, тоді як нормальне функціонування підприємства та наявність коштів на відтворення можливі за умови видобутку 18-20 млн. тонн. У випадку зупинки підприємства без роботи залишиться майже 600 спеціалістів, декваліфікацію яких важко буде компенсувати, і стільки ж їх родин, що втратять найменшу матеріальну стабільність. Уже сьогодні заборгованість із виплати заробітної плати на підприємстві становить понад 900 тисяч гривень.
Окрема розмова про серйозне вивчення науковцями природи карстових процесів та підготовку рекомендацій із запобігання надходження у виробки шахт ґрунтових та поверхневих вод. У межах шахтних гірничих відводів за останні рік-півтора утворилися й продовжують утворюватися провали земної поверхні, воронки, тріщини, що вже сьогодні стали серйозним натяком на техногенну катастрофу в регіоні, яка становить загрозу не тільки підприємству, а й селищу в цілому.
На території Солотвинського солерудника працюють дві алергологічні лікарні (обласна та республіканська на 75 та 200 ліжко-місць відповідно), в яких щороку лікується майже 5 тисяч дорослих та дітей. Основні лікувальні відділення цих оздоровчих закладів знаходяться в підземних виробках шахт №8 та №9 на глибині 300 метрів.
На засіданні колегії голова Держпромгірнагляду підкреслив, що стан розробки цих родовищ, виконання маркшейдерських робіт, техногенна та промислова безпека є красномовним свідченням того, що асоціація «Укрсіль» протягом багатьох років не приділяла належної уваги проблемам солерудника, впливу асоціації на його роботу практично немає. Інакше, чим можна пояснити абсолютну відсутність відомчого контролю за правильністю розробки родовища та виконанням геолого-маркшейдерських робіт.
«Мусимо констатувати, – зазначив Михайло Саварин, – недбале ставлення керівників копальні до дотримання норм безпеки, обсягів видобутку та додержання Кодексу України про надра. Ніякі традиційні посилання на нестачу коштів, на відсутність устаткування, спорядження, приладів і матеріалів не можуть слугувати виправданням тому, що саме інженерні служби рудника облишили дбати про перспективу родовища».
Учасники спільного засідання колегій прийняли рішення звернутися з колективним зверненням до Кабінету Міністрів України стосовно фінансування затверджених планом-графіком заходів у повному обсязі.
На думку учасників заходу, Міністерство аграрної політики України та асоціація «Укрсіль» повинні чітко визначитися – чи мають вони змогу та бажання займатися реабілітацією Солотвинського солерудника, чи справа потребує допомоги та залучення інвестора, який би вклав кошти і, врешті-решт, вирішив би цю проблему. Сьогодні ж можна констатувати одне: замість конкретних кроків одне з центральних відомств – Мінагрополітики України – захід взагалі проігнорувало.
На завершення керівник наглядового відомства наголосив: «Ніхто не має права залишатися байдужим до проблеми Солотвинського солерудника. Кожен з нас має керуватися єдино правильним постулатом: унікальні природні багатства належать не лише нашому, а й прийдешнім поколінням. Але саме ми несемо персональну відповідальність за їх раціональне використання».
Інформаційний центр Держпромгірнагляду