Київський окружний адміністративний суд рішенням від 10 листопада 2026 року у справі № 320/33486/26 задовольнив позов ТОВ «ПЕРЖАНСЬКА РУДНА КОМПАНІЯ» до Держгеонадр. Компанія оскаржувала припис про усунення порушень та пункт 8 додатка до наказу Держгеонадр № 203 від 05.05.2026, яким строк усунення порушень продовжили до завершення або скасування воєнного стану.
Спеціальний дозвіл № 6383 від 01.11.2019 надавав підприємству право користування надрами з метою видобування берилієвих руд Пержанського родовища на ділянках «Північна» та «Крушинка» на Житомирщині. Угода до дозволу передбачала програму робіт, зокрема підготовку проєкту розробки, оформлення гірничого відводу, гірничо-капітальні роботи й початок видобування.
Держгеонадра за результатами позапланової перевірки вказали на невиконання програми робіт, відсутність окремих документів і прострочення етапів. Компанію зобов’язали усунути порушення. Служба наполягала, що припис був законним, а строк на його виконання додатково продовжили через воєнний стан.
Підприємство пояснювало, що родовище розташоване за 12,6 кілометра від кордону з Білоруссю. рада оборони Житомирської області обмежила доступ до лісів у прикордонній зоні, а обласна військова адміністрація підтвердила безпекові ризики. Сертифікат Торгово-промислової палати засвідчував форс-мажор. За таких умов проведення польових, бурових, геодезичних і гірничих робіт було неможливим.
Компанія також посилалася на тривалу відсутність доступу до первинної геологічної інформації, що зберігалася в державних архівах і мала обмеження доступу. Без цих матеріалів вона не могла підготувати технічний проєкт. Додатковою перешкодою стало накладення частини площі дозволу на Поліський природний заповідник. Надрокористувачеві довелося погоджувати межі, виключати окремі території з контуру дозволу, переоцінювати запаси та пройти процедуру оцінки впливу на довкілля. Після цього Держгеонадра змінили межі дозволу наказом № 174 від 12.04.2024.
Кодекс України про надра був центральним для вирішення спору. Частина шоста статті 15 автоматично продовжувала строки виконання робіт за чинними спеціальними дозволами на період воєнного стану та ще на три місяці після його припинення або скасування. Відтак невиконання етапів за первісним графіком не могло саме по собі вважатися порушенням.
Суд також урахував технологічну послідовність робіт. Гірничий відвід для підземної розробки можна оформити лише після погодження та затвердження проєкту. Без проєкту й гірничого відводу закон не дозволяє починати проходку стволів, шурфів або комерційне видобування. Тому вимоги припису про негайне виконання цих етапів були передчасними.
Окремо суд відзначив наявність у компанії топографо-геодезичної зйомки ліцензійної площі та матеріалів маркшейдерського супроводу, які вона подавала під час перевірки. Це спростовувало твердження Держгеонадр про повну відсутність таких робіт.
Держгеонадра заперечували також проти скасування наказу, вважаючи його лише продовженням строку для усунення порушень. Суд визначив, що наказ не усунув висновків припису, а лише змінив строк. Оскільки сам припис визнали незаконним, похідне рішення щодо його виконання також не могло залишатися чинним. Суд урахував, що невиконання спірного припису могло стати підставою для зупинення або припинення права користування надрами.
У судовому рішенні застосовано принцип правової визначеності, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду. Суд наголосив: наказ не міг обмежити строк лише завершенням воєнного стану, коли Кодекс передбачав ще три місяці. Така розбіжність створювала для надрокористувача правову невизначеність.
Позов задовольнили повністю. Припис і пункт додатка до наказу в частині ТОВ «ПЕРЖАНСЬКА РУДНА КОМПАНІЯ» визнали протиправними та скасували. З бюджетних асигнувань Держгеонадр на користь товариства стягнули 6 656 гривень судового збору.
