П’ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 3 листопада 2026 року у справі № 420/5599/26 залишив без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду на користь ТОВ «УТІЛЬВТОРПРОМ». Колегія відхилила апеляційні скарги підприємства та Мінекономіки. Спір стосувався окремих екологічних умов у висновку з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності підприємства на промисловому майданчику в Теплодарі.
Підприємство просило скасувати заборони на операції з великим переліком небезпечних і безпечних відходів, а також вимогу провести додаткову оцінку впливу на довкілля на іншій стадії проєктування. Воно вважало, що Міністерство не обґрунтувало ані потреби в таких обмеженнях, ані їх змісту. Також товариство просило оформити новий висновок без скасованих заборон, оскільки лише скасування окремих пунктів не усувало б невизначеність щодо дозволеної роботи.
Закон України від 23.05.2017 № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» у цій справі визначав порядок, у якому уповноважений орган оцінює плановану діяльність і встановлює екологічні умови. Висновок за цією процедурою визнав діяльність допустимою, але одночасно заборонив операції з відходами, зазначеними у звіті з оцінки впливу на довкілля, до завершення додаткової процедури.
Мінекономіки наполягало, що звіт не містив достатнього опису частини технологічних процесів, впливу на повітря й водне середовище, систем очищення газових викидів та властивостей окремих відходів. Орган також посилався на передбачені звітом операції з видалення й відновлення відходів, включно зі спалюванням змішаних побутових відходів. На його думку, ці обставини виправдовували обмеження та потребу в додатковій оцінці.
Перша інстанція встановила, що Мінекономіки не навело конкретних фактичних і правових підстав саме для таких заборон. Суд звернув увагу, що оскаржені пункти не визначали належним чином предмет, обсяг і строки додаткової оцінки. Вони фактично блокували діяльність за переліками відходів, хоча висновок визнавав її допустимою. Позов задовольнили повністю: скасували відповідні частини висновку та зобов’язали уповноважений орган оформити новий документ із урахуванням висновків суду.
В апеляції Мінекономіки заявляло, що суд втрутився у його дискреційні повноваження, адже питання допустимості діяльності та екологічних умов належить до компетенції органу. Суд апеляційної інстанції розмежував ці сфери: він не встановлював технологічні умови замість фахівців і не оцінював самостійно безпечність кожної операції. Колегія перевірила законність обмежень, їх належне обґрунтування та відповідність вимогам закону.
Апеляційний суд зазначив, що за Кодексом адміністративного судочинства він може скасувати окремі положення індивідуального акта та зобов’язати орган вирішити питання з урахуванням правової оцінки. Це не підміняє компетенцію Мінекономіки: орган зберігає право встановлювати інші екологічні умови в межах закону. Але він не може повторити скасовані обмеження без усунення недоліків, виявлених судом.
ТОВ «УТІЛЬВТОРПРОМ» також оскаржувало мотивування рішення, домагаючись докладнішого пояснення щодо способу захисту. Апеляційна інстанція надала такі пояснення у своїй постанові, проте не змінила резолютивної частини, оскільки всі позовні вимоги були задоволені.
Суд урахував і позицію Верховного Суду щодо меж судового контролю за дискрецією адміністративного органу. Судовий розгляд має перевіряти, чи є рішення законним, мотивованим і заснованим на належних матеріалах, проте не може замінювати спеціальний аналіз, який закон доручив Міністерству. У цій справі колегія визнала, що такий баланс дотримано. Висновки щодо технологій та інших умов, які не були предметом спору, залишаються у компетенції органу. Це не змінює висновків стосовно спірних обмежень.
Постановою обидві апеляційні скарги залишили без задоволення, а рішення першої інстанції — без змін. Судові витрати між сторонами не розподіляли.
