Східний апеляційний господарський суд постановою від 5 листопада 2026 року у справі №922/2777/26 відхилив скаргу підприємця Володимира Зубенка на повернення заяви про зміну предмета позову. Відповідачем була Роганська селищна військова адміністрація Харківського району Харківської області.
Спір виник навколо будівництва водозабірної свердловини в селі Хроли. Договір підряду уклали підприємець, Військова адміністрація та благодійний фонд «СХІД-СОС». Зубенко вимагав зобов’язати Адміністрацію передати будівельний майданчик за актом із відомостями про його межі, стан, інженерні мережі, доступ техніки та обмеження. Також він просив надати документи про законні підстави використання землі в обсязі, необхідному для виконання договору.
Уже після звернення до суду Адміністрація повідомила про односторонню відмову від договору. Підприємець подав заяву, в якій додатково просив визнати договір чинним. На його думку, це дозволяло захиститися від нової перешкоди й домогтися виконання первісного зобов’язання.
Господарський суд Харківської області відмовив у прийнятті змінених вимог і повернув заяву. Він роз’яснив право подати окремий позов щодо односторонньої відмови від договору. Перша інстанція також відмовила у витребуванні доказів та залученні третіх осіб, зокрема Держгеонадр і Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.
В апеляції В. Зубенко наполягав, що зберіг первісні обставини позову, лише доповнивши їх подальшими діями відповідача. Колегія суддів із цим не погодилася. За статтею 46 Господарського процесуального кодексу України можна змінити предмет або підстави позову, але не обидва складники одночасно. Визнання договору чинним було окремою вимогою, заснованою на події, яка сталася після подання позову. Вона потребувала дослідження іншого кола обставин і доказів.
Для перевірки повернення заяви апеляції вистачило послідовності подій, яку сам підприємець не заперечував: первісний позов, повідомлення про відмову від договору та нова заява. Витребувати додаткові докази щодо мотивів і наслідків відмови колегія не вбачала підстав.
Доводи щодо залучення Держгеонадр та Регіонального офісу водних ресурсів апеляція не оцінювала: вони виходили за межі цього перегляду. Отже, участь органів як третіх осіб не була предметом окремого висновку апеляційного суду.
Апеляційний суд послався на практику Верховного Суду та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя. Потреба в ефективному захисті, за його висновком, не скасовувала процесуальних обмежень. Водночас відмову Адміністрації від договору можна було оцінити як заперечення проти первісної вимоги про передачу майданчика.
Постановою апеляційну скаргу залишили без задоволення, а ухвалу першої інстанції — без змін. Витрати підприємця на апеляційний судовий збір не відшкодовували. Питання чинності договору та обов’язку передати майданчик по суті цією постановою не вирішували.