Чигиринський районний суд Черкаської області вироком від 2 листопада 2026 року у справі № 708/987/25 визнав колишнього директора КП «Чигирин» винним у незаконному видобуванні підземних вод із використанням службового становища. За частиною третьою статті 240 Кримінального кодексу України йому призначили три роки позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на один рік.
Підприємство забезпечувало водопостачання та водовідведення у Чигирині. Суд установив, що під керівництвом обвинуваченого зі свердловин видобули 567 246,6 кубометра підземної води без спеціального дозволу на користування надрами. Розрахована шкода становила 535 197,17 гривні.
Державна екологічна інспекція Центрального округу зафіксувала відсутність дозволу під час перевірок, видала приписи, розрахувала збитки й передала матеріали правоохоронцям. Обвинувачення підтверджували акти перевірок, показання інспекторів, звітність і листування підприємства, документи про повноваження директора та висновок інженерно-екологічної експертизи.
Обвинувачений вини не визнав. Він пояснював, що підприємство працювало без спецдозволу ще до його призначення, а документи для отримання дозволу готував підрядник. Директор звертався до виконавця, підприємство звітувало про видобуту воду та сплачувало податки. Захист наголошував, що припинення видобування залишило б громаду без водопостачання. Свідки підтвердили складність оформлення дозволу, звернення по фінансування й ризики тривалої зупинки обладнання.
Відповідно до статей 19 і 23 Кодексу України про надра для такого видобування був потрібен спецдозвіл: обсяг забору перевищував 300 кубометрів на добу. Наявний дозвіл на спеціальне водокористування не замінював дозволу на користування надрами. Суд розмежував ці документи з урахуванням Водного кодексу України.
Згодом КП «Чигирин» отримало спеціальний дозвіл № 5328 від 20.12.2021 на видобування питних підземних вод на підставі наказу № 549 від 22.07.2021. Проте подальше оформлення дозволу та сплата рентної плати не усували відповідальності за попереднє видобування. Суд визнав доведеним, що керівник знав про відсутність необхідного документа й продовжував діяльність підприємства.
Захист також заперечував застосування редакції кримінальної статті, зміненої Законом України від 15.07.2021 № 1685-IX. Суд розцінив діяння як триваючий злочин, що продовжувався після зміни закону, та послався на практику Верховного Суду.
Суму цієї ж шкоди раніше стягнули з підприємства окремим рішенням Господарського суду Черкаської області.
Визначаючи покарання, суд урахував відсутність попередніх судимостей, інвалідність другої групи, утримання неповнолітньої дитини та відсутність невідшкодованих збитків. Засудженого зобов’язали реєструватися в органі пробації, повідомляти про зміну проживання чи роботи та погоджувати виїзд за кордон. Цивільного позову в цьому кримінальному провадженні не заявляли.