Ксенія Маєвська, редактор-аналітик, 11.05.2026, СТОПКОР
«Енерго Восток Антрацит» — компанія без шахт і дозволів, яка роками продає державним установам антрацит, весь видобуток якого залишився на окупованих територіях.
Поки росія методично знищує українську енергосистему, а країна рахує кожну тонну палива, на ринку держзакупівель процвітають структури, саме існування яких суперечить здоровому глузду. Розслідувачі “Стоп Корупції ТБ” дослідили діяльність компанії “Енерго Восток Антрацит” та пов’язаних із нею фірм — і отримала картину, яка потребує негайної уваги правоохоронців.
Детальніше – у сюжеті Дениса Страдецького на ютюбканалі Стоп Корупції за посиланням https://youtu.be/Ndwr2ailFxU?si=AsXX5FgXzCNBfWFQ.
Антрацит без шахт: анатомія неможливого
Антрацит — найякісніший різновид вугілля, видобуток якого в Україні після 2014 року зосередився виключно на підконтрольній тоді Донбасу території. Після повномасштабного вторгнення 2022 року всі шахти антрациту опинились в окупації. Видобуток на підконтрольній Україні землі — нуль. Це не дискусійне твердження, а задокументований факт, який підтверджують і галузеві експерти, і відкриті реєстри надрокористування.
На цьому тлі компанія з промовистою назвою “Енерго Восток Антрацит” не лише існує, а й перемагає в державних тендерах, постачаючи установам саме антрацит. Зареєстрована на Донеччині, з мізерним статутним капіталом у 5 тисяч гривень, компанія керується сім’єю Сливинських, до неї причетні також брати Брагіни. Серед видів діяльності — не лише посередництво, а й видобуток вугілля. В окремих документах підприємство прямо іменує себе виробником.
Журналісти перевірили це твердження по трьох незалежних державних каналах.
Державна служба геології та надр України повідомила редакції однозначно:
“Згідно з відомостями електронної інформаційної бази даних користування надрами Державного науково-виробничого підприємства “Державний інформаційний геологічний фонд України”, спеціальні дозволи на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРГО ВОСТОК АНТРАЦИТ” не видавались”.
Держпраця — орган, що видає дозволи на використання техніки та обладнання для видобутку, — підтвердила те саме:
“ТОВ “Енерго Восток Антрацит” за отриманням дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки та реєстрації декларацій відповідності матеріально-технічної бази не зверталося”.
Міністерство захисту довкілля також не в курсі існування цього “виробника”: матеріали для отримання висновку з оцінки впливу на довкілля у реєстрі відсутні, висновок не видавався.
Три різні відомства. Три однакові відповіді. Ліцензій немає, дозволів немає, висновків немає. Але вугілля — є.
Офіс, якого не існує
Журналісти виїхали за адресою реєстрації компанії в столиці. У будівлі, де орендують площі десятки організацій, “Енерго Восток Антрацит” не знайшли. Управляюча компанія офісного центру підтвердила: такого орендаря немає.
Телефонний зв’язок із керівником компанії Романом Брагіним все ж вдалося встановити. Закиди щодо відсутності дозволів він відкинув і попросив надіслати офіційний запит. Коли редакція надіслала відповіді державних установ, компанія у відповідь попросила надати докази — і замовкла. Відповіді на запит досі немає.
Тендери, черга та мережа “своїх”
Попри все вищезазначене, “Енерго Восток Антрацит” продовжує брати участь і перемагати в державних закупівлях. В одному з аукціонів на Prozorro компанія зобов’язалась поставити 8 тонн антрациту за ціною 2,75 грн за тонну — цифра, що сама по собі потребує пояснень.
За вугіллям “Енерго Восток Антрацит” вишикувалась ціла черга посередників. Серед них — ТОВ “Ресурси Батьківщини”, ТОВ “ЗахідМаркет”, ТОВ “Гірничий ресурс” та ТОВ “Постач форм”. Аналіз корпоративних звʼязків виявив спільного знаменника: Олександра Сосюру.
Схема власності виглядає так. Засновником “Енерго Восток Антрацит” та ТОВ “Промтопресурс” є Брагін Руслан Рашідович — у цих же структурах фігурує і Сосюра. Керівником “Ресурсів Батьківщини” та “Промтопресурсу” одночасно є Стайловська Вероніка Михайлівна. Керівником “ЗахідМаркету” є Глухов Сергій Володимирович — той самий, хто раніше керував “Енерго Восток Антрацит”. Коло замкнулося.
Логіку роботи схеми описують вітчизняні медіа:
“Головна тактика дій Сосюри О.В. — надати такі ціни, які унеможливлюють конкуренцію. При цьому, ціна на товар не відповідає ринковій та навіть здоровому глузду, оскільки бувають випадки декларування ціни по 100 грн. на 1 тонну вугілля. Звісно, що за таку вартість ніхто не планує постачати вугілля, а далі — розірвання укладеного договору або сплата мізерних штрафних санкцій. Це зумовлює затримки із постачання твердого палива під час опалювального сезону”.
Або ж варіант другий: вугілля таки постачається, але заробіток — на маржі між ціною “виробника” і реальною ринковою вартістю.
Лікарні, школи, поліклініки: хто постраждав
Конкретні наслідки діяльності мережі вже задокументовані.
“ЗахідМаркет” виграв тендер на постачання вугілля до лікарні за ціною 250 гривень за тонну. Відтак наступного дня після підписання основного договору з відділом освіти було укладено додаткову угоду з переглядом цін: одні марки вугілля подорожчали, ціна інших впала до 100 гривень за тонну. Документального підтвердження ринкових коливань замовник так і не отримав.
Аналогічна ситуація — у Тишківці на Кіровоградщині: після підписання договору ціни раптово “закоригували” під розмиту аргументацію про коливання ринку. “ЗахідМаркет” також намагався постачати вугілля Гайворонській поліклініці по 250 гривень за тонну — 21 березня договір скасував сам замовник через невиконання умов.
ТОВ “Ресурси Батьківщини” відзначилась на Волині: Хворостівський ліцей отримав вугілля, що не відповідало вимогам тендеру. Директор закладу підтвердив редакції: паливо погано горіло, зараз тривають судові розгляди, слідство встановлює розмір збитків.
Ротація вивісок як метод виживання
Особливу увагу привертає поява на ринку ТОВ “Постач форм” — формально нової компанії, яку низка видань пов’язує з орбітою Сосюри-Брагіна. Саме на цю закономірність звертають увагу дослідники ринку:
“Ключовою ознакою залишається не конкретна назва компанії, а повторюваність поведінки: ідентичні пакети документів, використання тих самих “виробників”, синхронні дії під час тендерів. Саме така постійна ротація — від вже відомих фігурантів до нових, формально “чистих” компаній — дозволяє групі зберігати присутність у бюджетному сегменті, уникаючи прямих наслідків попередніх розслідувань”.
Решта компаній-фігуранток зареєстровані в Києві, однак за адресами реєстрацій — виключно житлові комплекси. Запити на електронну пошту залишились без відповіді.
Контекст: система на межі, поки схеми квітнуть
Щоб зрозуміти, наскільки цинічною є ця схема на тлі реалій, — кілька цифр. Експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев пояснює: теплові потужності залишаються критичними для балансування системи, а якість вугілля при тривалому зберіганні суттєво погіршується. Голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець зазначає: якщо у 2023 році на підтримку вугільної галузі з держбюджету планувалося майже 2 мільярди гривень, то вже у 2024-му — лише 200 мільйонів. Паралельно, за словами Рябцева, минулорічний рекорд із запасів вугілля обернувся проблемою: паливо псувалося на складах. Система вразлива з усіх боків.
І поки держава намацує баланс між “зеленим” переходом і реальними потребами воєнної зими, компанії без шахт, без дозволів і без офісів продовжують перемагати в тендерах, які фінансуються з бюджету — тобто з кишень платників податків.
Редакція “Стоп Корупції” надіслала запити до всіх фігурантів розслідування. Відповіді від “Енерго Восток Антрацит” та більшості пов’язаних компаній не надійшли. Матеріали розслідування передано до відома профільних відомств. Редакція продовжує стежити за реакцією державних органів і розвитком ситуації.
Питання про походження антрациту, яким торгує компанія без жодного дозволу, залишається відкритим.