"Впродовж п’ятнадцяти років недолугі, а подекуди й злочинні поводирі-можновладці дурять український народ відсутністю вітчизняних енергоносіїв. А тим часом Україна має у своїх надрах другий Кувейт".
Недавно на творческом вечере широко известного в Киеве поэта, переводчика, ученого Евгения Голибарда виновник торжества подарил мне свою книгу, небольшую по объему, но очень сильную по содержанию. Это даже не книга, а крик души украинского патриота, который, как и мы все, является свидетелем энергетической агрессии против Украины.
Само название текста пана Евгения звучит как набат, как боевой клич: "Власних покладів нафти та газу Україні вистачить на сотні років!". И далее автор излагает свой основной тезис: "Впродовж п’ятнадцяти років недолугі, а подекуди й злочинні поводирі-можновладці дурять український народ відсутністю вітчизняних енергоносіїв. А тим часом Україна має у своїх надрах другий Кувейт".
И это не просто полет фантазии гуманитария. По образованию Евгений Голибард — горный инженер, экономист промышленности, работавший в свое время на шахтах Донбасса.
Он хорошо разбирается в технических, геологических и экономических проблемах энергетики, но также и прекрасно понимает политическую составляющую этих проблем:
"Проблема використання власних покладів енергетичної сировини — це проблема не геологічна і не економічна. Поклади є — ось вони, в нашій українській землі та в наших українських водах. А чому (як гадаєте?) Росія впродовж кількох років саботує встановлення державних кордонів, зокрема вимагає, щоб Азовське море було спільним, або, в крайньому разі, міждержавний кордон проходив на поверхні моря, а не по його дну?
Проблема енергетичної залежності — незалежності лежить виключно у площині суспільно-політичній, а точніше у сфері, в якій патріотизм має виступити проти зради українських національних інтересів".
На протяжении столетий, и особенно в советский период, Украина имела не слишком много возможностей для изучения собственной территории. Все наиболее важные материалы отправлялись в Москву, а часто и засекречивались. Вот почему, как справедливо замечает Евгений Голибард: "… Абсолютна більшість громадян України навіть не здогадується, яке море енергоресурсів знаходиться у них під ногами".
Автор рассказывает, что нефтяная промышленность мира зародилась на украинских землях Австро-Венгрии.
В начале 1850 годов львовский аптекарь И. Лукашевич сконструировал лампу для освещения, где использовался продукт перегонки нефти — керосин, или как тогда выражались — осветительное масло. Собственно с тех пор нефть и становится полезным ископаемым. Нефтяная промышленность Австро-Венгрии, а также Галичины с ее нефтяными месторождениями занимала ведущее место в мире. По добыче нефти Австро-Венгрия до конца ее существования бессменно удерживала третье место, уступая США и России. А вся наука о нефти была создана австрийскими и польскими учеными.
Но с самого возникновения промышленной нефтедобычи время от времени возникали страхи об исчерпании углеводородных запасов планеты. Часто они стимулировались искусственно, в интересах решение каких-то локальных политических или экономических задач. Как пишет Е. Голибард: "Думка про вичерпання світових ресурсів нафти й газу особливо інтенсивно нав’язувалася Україні. В Київ спеціально приїжджав академік А.П. Александров, і всіх провідних вчених збирали в оперному театрі, де академік попереджав про швидке вичерпання нафтогазових ресурсів і закликав вчених розвивати атомну енергетику в Україні. Розвиток ядерної промисловості в Україні відповідав стратегічним інтересам СРСР. Для того, щоб створити ілюзію вичерпання ресурсів нафти й газу в Україні, центральний (московський) уряд, починаючи з 1968 року, різко скоротив фінансування геологорозвідувальних робіт в Україні. В результаті — почалося катастрофічне зменшення видобутку нафти й газу".
А форсированное развитие ядерной энергетики в Украине закончилось Чернобыльской катастрофой.
Свертывание нефтегазовой промышленности Украины произошло тогда, когда объем наших залежей оценивался (впрочем, об этом молчали в Москве и не разрешали "распускать язык" в Киеве) в 1 миллиард тонн нефти (минимум на 25 лет добычи с полным обеспечением страны нефтепродуктами) и 1 триллион 200 миллиардов кубометров газа.
Евгений Голибард пишет: "Ми маємо унікальне геологічне явище — газові викиди Чорного моря, що їх було відкрито експедицією Інституту біології південних морів ще у 1989 — 1991 рр.
Загальна потужність газових викидів із донних порід досягає 1 млрд. кубометрів на добу. Явище настільки очевидне, що в районі острова Зміїний викиди сягають поверхні води і море тут "кипить".
Исследования отечественных и зарубежных специалистов, проведенные тут, дают основания утверждать, что черноморский шельф хранит нефти и газа больше, чем Каспий или Северное море.
Так почему же Украина до сих пор не закрыла вопрос энергетической зависимости, полностью перейдя на самообеспечение?
Вот как отвечает на этот вопрос Василий Созанский, старший научный сотрудник отделения морской геологии Национальной академии наук Украины:
"Причиною енергетичноі кризи в України є спровоковане комунистичим режимом руйнування її нафтогазової промисловості, а також некомпетентність керівних кадрів. Стало поганою традицією призначати на керівні пости в системі управління нафтогазовим комплексом України осіб, які не тільки не мають елементарного уявления про нафту, та ще й за своїми моральними характеристиками не відповідають рівню посади, яку обіймають.
Так свого часу президент Л. Кучма призначив керівником нафтової промисловості України техніка лісового господарства Ігоря Бакая — людину без спеціальної освіти, схильну до порушення законів. Як тепер свідчить преса і керівництво МВС України, Бакай розкрадав нафтогазовий комплекс України на сотні мільйонів доларів, а коли прийшов час відповідати, то втік до Росії".
Евгений Голибард рассказывает: "В 1990 — 1993 роках, працюючи в Краматорську, дізнався про відкриті ще наприкінці 70-х величезні родовища природного газу (близько 120 трильйонів кубічних метрів) у так званому лиманському трикутнику: Слав’янск — Старобельськ — Луганськ".
Только этого месторождения могло бы хватить, чтобы полностью удовлетворить ежегодные потребности всей Украины на протяжении нескольких столетий.
Но в результате — ничего…
Почему? Голибард объясняет: "… В умовах, що склалися, коли російський інтерес, підтримуваний і співкерований з печерських пагорбів (за часів Кучми. — Авт.), був пріоритетним, не залишалося шансів на успіх цього підприємства, а тому й видобуток газу в “лиманському трикутнику” значного поширення на рівні загальнодержавних масштабів не отримав і за межі окремих регіональних здобутків не вийшов.
Вочевидь, не тільки в Москві вважають слушним загальмувати розвиток енергетики в України до того часу, поки, за розрахунками кремлівських стратегів, Україна остаточно не повернеться під Росію".
И совершенно не случайно, печальноизвестное сепаратистское сборище во время президентских выборов 2004 года произошло именно в Северодонецке. Голибард пишет: "Чи випадково януковичі, кушнарьови та інші антиукраїнські сепаратисти за підтримки та безпосередньої участі чільних посадовців з Москви, обрали саме Северодонецьк для проголошення у грудні 2004 року так званої автономної республіки ПІСУАР на території суверенної України? Адже поряд з цим містом, у трикутнику Лисичанськ — Новоайдар — Луганськ знаходиться предмет величезної зацікавленості з боку сил, які не приховують своєї проросійської орієнтації".
Что же это за предмет? Там очень пахнет нефтью… И газом.
И что же это такое у нас творится? Когда, наконец, наши фантастически богатые недра начнут служить Украине?
Удивляются специалисты, удивляются граждане. Вот, например, заведующий Одесским региональным отделением НАН Украины академик Георгий Лапин: "…Сьогодні, коли безцінні результати геологічної розвідки осіли у спецсховищах Мінгеології Росії, або продані в Англію, в Києві удають, немовби нічого не знають про наші підземні комори, а обізнаним та особливо настирливим неодмінно відповідають: “Немає коштів”. Парадокс: є кошти, щоб купувати чуже, а видобувати своє — немає?!"
Евгений Голибард напоминает: "Ще у червні 1995 р. УТ-1 подало сюжет: голова агрофірми "Кулевча" М. Попов у полі, біля законсервованої нафтової свердловини, розповідає про те, як двадцять років тому геологи пробурили сім свердловин у центрі Буджацького степу, але потім, за наказом з Москви, свердловини затампонували, а інформацію засекретили".
Голибард рассказывает, как еще в 1993 г. Украину посетил американский нефтепромышленник Ричард Харт. Он изучил все соответствующие данные аэрокосмических исследований NASA, а также итоги исследований, выполненных еще советской геологоразведкой, удивительным образом из Мингеологии СССР попавшие на Запад. В результате ознакомления с нынешней украинской ситуацией Харт сделал следующий вывод:
"У вас тут — море нефти, а кроме того — двухкилометровый слой газогидрата метана да еще и метровый слой антрацита.
Я предложил вам достаточно выгодные условия: десять процентов добытой нефти — мне, девяносто — вам.
Но мне было отказано. Очевидно, у вас есть достаточно заинтересованных в том, чтобы держать Украину в зависимости от импортных энергоносителей".
По словам председателя Государственной геологической службы Украины Дмитрия Гурского, по оценкам зарубежных экспертов из Канадской геологической службы, соответствующих служб США, Австралии, ЮАР, сумма стоимости разведанных залежей полезных ископаемых в Украине составляет 11 триллионов 500 миллиардов долларов США.
Выходит по 220 тысяч долларов США на каждого жителя Украины, включая младенцев.
Так какой же вывод, господа? А вывод следующий: в Украине нет проблем с энергоносителями. В Украине есть проблема с антиукраинским саботажем, с антигосударственной “пятой колонной”. И не решив эту самую главную проблему, мы не сможем решить ни одной другой.