Андрій Брікс, Руслан Гаврилюк, Юрій Негода, Журнал геології, географії та геоекології, №4 (2024)
В Україні численні ділянки геологічного середовища забруднені втраченими нафтопродуктами. Серед них є багато таких, що мають тривалу історію трансформації та накопичення забруднення. Через відсутність довгострокового моніторингу значна частина історії забруднення залишається невідомою, що призводить до неадекватних концептуальних моделей, які негативно впливають на розробку проектів рекультивації.
У статті розглядається шлях вирішення цієї проблеми, зосереджуючись на дослідженнях території колишнього Білоцерківського авіаремонтного заводу (БАРЗ), що межує з Державним дендропарком «Олександрія».
З 1990 року різні організації оцінювали геологічне забруднення та пропонували стратегії рекультивації території заводу та прилеглих територій. У статті наведено інформацію про основні результати проведених досліджень. Акцент робиться на з’ясуванні причин різкої різниці в даних гідрогеологічних досліджень, проведених у 1990 та 2007 роках. Спочатку, у 1990 році, рідкі нафтопродукти (авіаційний гас) виявлялися лише на місці природного скиду підземних вод у верхній течії Західного яру в межах дендропарку.
На території заводу, де безсумнівно були джерела забруднення та шляхи міграції нафтопродуктів у ґрунті, наявність забруднення фіксувалася лише за специфічним запахом та кольором кернових зразків. Однак під час пошуково-розвідувальних робіт у 2007 році на тому ж районі в підморенних пісках було виявлено три чітко окреслені лінзи легких неводних фазних рідин (ЛНФР). Це явище можна пояснити тим, що поверхня ґрунтових вод, виміряна в 1990 році, опустилася з шару моренних суглинків, де рухливість легких нафтопродуктів вважається незначною, до підморенних пісків, які характеризуються значно більшою проникністю.
Слід зазначити, що в західній частині території заводу, де розташовувалися резервуари для зберігання авіаційного палива, сліди забруднення були виявлені не лише в підморенних пісках та моренних суглинках, де рівень ґрунтових вод коливається, але й у ґрунтах, що залягають на морені. Це підтверджує припущення, що в минулому мали місце аварійні викиди (втрати) великого об’єму палива в ненасичений шар ґрунту та подальше відносно швидке латеральне поширення нафтопродукту в зоні аерації.