Зоряна Попович, Varosh, 14.04.2025 р.
Природний холодильник, пастка для вуглецю, лабораторія біорізноманіття, скарбниця для науки, нирки ландшафту, — так часто називають торф’яні болота. Вони є прихистком для комах та тварин та роблять “схованки” підземної води. Без них наші домівки весь час були б під загрозою паводків.
На Закарпатті таких скарбів є немало і це добра новина, погана ж полягає в тому, що вони, так само як інші наші природні скарби, піддаються знищенню, висушуванню, урбанізації та вирубці… А все — через недостатнє розуміння частини людей їхньої важливості та цінності для природи. Ми маємо розуміти, що болота — це не “недосконалі елементи рельєфу”, а цінні екосистеми, які потребують нашого захисту.
Перед загрозою руйнування опинилося й Атак-Боржавське угіддя, де було вирубано третину ділянок старовікового ясенево-дубового лісу, одного з небагатьох, що добре зберігся в Україні…
… — Болота виникають там, де опадів настільки багато, що ґрунт не може ввібрати всю воду і не може її випарувати, — каже професорка Любов Фельбаба-Клушина. — У нас опадів порівняно багато — від 700 до 2500 мм на рік — що формуються рясні потоки під час злив. У таких умовах, коли опадів надмірна кількість, ґрунт не встигає їх ні ввібрати, ні випарувати, тоді й формуються умови для виникнення боліт і заплавних комплексів. Закарпатська область належить до тих регіонів на планеті, де є всі сприятливі умови для виникнення величезної кількості боліт…