Євгенія Василенко, канд. геогр. наук, Ольга Кошкіна, канд. геогр. наук, Оксана Коноваленко, канд. геогр. наук, журнал “Довкілля України”.
Європейська екологічна політика все більше приділяє уваги відновленню річок та визначенню річок з вільною течією. Хоча поняття «річки з вільною течією» ще не закріплене у законодавстві Європейського Союзу (ЄС), яке стосується охорони навколишнього середовища, але Європейська Комісія інтерпретує його як таке, що «річки з вільною течією» — це річки, які не обмежені штучними перешкодами і не втратили зв’язок зі своїми заплавами, тому в них гідрологічний режим, стік води, транспорт наносів, міграція риб та інших організмів є не порушеними. Водна Рамкова Директива (ВРД) та Стратегія біорізноманіття 2030 відіграють значну роль у цьому контексті.
Велика кількість штучних перешкод на річках Європи призвела до високого ступеня їх фрагментації, значної втрати річкової неперервності, що, в свою чергу, призвело до значних змін гідроморфологічних процесів та біорізноманіття. Більше того, така фрагментація може призвести до значних негативних впливів на сталість інфраструктури та прибережних населених пунктів. Метою ВРД є досягнення доброго екологічного стану, або доброго екологічного потенціалу для всіх водних об’єктів ЄС до 2015 року з можливістю продовження цього терміну до 2027 року за певних обставин. Неперервність річок — це один із показників якості гідроморфологічних умов, який сприяє досягненню доброго екологічного стану.
Проте у ВРД неперервність річок в першу чергу орієнтується на непорушення їх повздовжнього зв’язку. З цієї причини Стратегія біорізноманіття 2030 підкреслила важливість відновлення природної неперервності річок, але не тільки повздовжньої, але і поперечної, а також відновлення зв’язку річок з їх заплавними територіями: «не менше 25 000 км річок мають бути відновлені до 2030 року шляхом демонтажу, в першу чергу, застарілих штучних перешкод та відновлення заплав та водно-болотних угідь»…
Прочитати матеріал повністю та завантажити журнал можна за посиланням.