У Стародавньому Римі за 50 грамів золота можна було купити корову, станом на 2006 рік за ті ж 50 грамів золота можна купити ту ж таки корову – такі результати дослідження ціни золота, яке провели на замовлення Лондонської біржі.

Кореспондент “Газети” побував на єдиному в Україні золотодобувному підприємстві в Мужієві (Берегівський район Закарпаття).

Україна входить до складу 40 держав світу, які видобувають золото з руди. Геологічну розвідку поблизу Мужієва ведуть із 50-х років минулого століття. Геологи, які розвідали та затвердили родовище, отримали за це державні премії СРСР. Запаси золота є також на Сауляку (Рахівський район) і в центральній Україні, але їх не затверджено, а відтак не можна назвати родовищем. Для того, щоб родовища затвердити, потрібні кошти на геологічну дорозвідку, а держава їх не має. Отож Мужіївське родовище наразі єдине в Україні родовище золота із затвердженими запасами. Мужіївську фабрику-рудник відкрили 1999 року. За словами заступника голови ОДА та колишнього директора цього підприємства Володимира Гоблика, за перший рік роботи видобули тільки 12 кг золота (2000 р. – 136 кг, 2001 р. – 76 кг, 2002 р. – 16 кг, 2003 р. – 61 кг, 2004 р. – 161 кг, 2005 р. – 182 кг). Усього добуто 646,4 кг і перероблено 292, 711 тонни руди.

Технологія видобування

Про процес видобування золота розповів директор ТОВ “Закарпатполіметали” Олександр Бабинін: “Золото – надзвичайно складний метал у технологічному сенсі. Воно розподілене в породі дуже нерівномірно. Щоб перевірити на наявність золота 1000 тонн руди, потрібно взяти на проби 10 тонн. А ці 10 тонн ще слід правильно переробити, щоб залишити пропорції у 100 грамах проби, які, своєю чергою, скеровують до лабораторії. За вмістом золота руда буває багата, середня, бідна, або взагалі порожня. В Мужіївському родовищі на тонну породи припадає 5-6 грамів золота (бідна руда). Щоб фабрика працювала рівномірно, беруть до уваги середні показники. Тому всю руду перемішують, аби вміст золота в ній був більш-менш рівномірним. Перемішану руду везуть на фабрику, там дроблять і вимивають із неї глину. Серце збагачувальної фабрики – три каскади концентраторів Нельсона. Це щось дуже схоже на звичайну пральну машину, лише дуже швидку, в якій легка порода вимивається, а важка залишається. Концентрат, який залишається, виводять на так званий стіл Джемені, після якого утворюється первинна золота головка. Потім відбувається ще кілька перемішувань та інших процесів, які закінчуються плавкою. Внаслідок плавки утворюється сплав Доре (срібло, золото, свинець та інші домішки), з якого виплавляють бруски масою 5,5 кг.

Вміст золота в такому бруску вже сягає від 10 до 40% (залежно від руди), хоча на вигляд вони зовсім не схожі на золото, і пересічний громадянин сприймає їх як брусок олова. Якби хтось побачив такий брусок на дорозі, то не звернув би уваги на нього, а поміж тим, вартість одного бруска – 45 тисяч гривень! Ці бруски переправляють на мукачівський завод “Електрон”, на якому золото збагачують до 999,5-ї проби та здають у держскарбницю”. Наразі фабрика працює на половину своєї потужності й замість 120 тисяч тонн руди на рік переробляє 60 тисяч  (близько 300-350 тонн за добу). Описаний вище метод добування золота називають методом гравітації. Він не завдає жодної шкоди довкіллю, проте дозволяє добути лише 60% золота з того, що міститься в породі, а інша частина залишається в так званих хвостах – переробленій руді, яка потребує подальшої переробки. Наразі стоїть питання, як і де це можна робити. В багатьох країнах світу застосовують метод ціанування, завдяки якому можна отримати 97-98% золота з тієї ж руди, але ціаніди дуже шкідливі для довкілля.

Проблеми українського золота

Собівартість видобутку грама золота наразі становить 85 гривень, а ринкова ціна – 90 грн. Одна унція (28,350 г) коштує 520 доларів, а за прогнозами Лондонської біржі, ціна може сягнути 750 доларів. Спекулятивна ціна – до 1000 дол. за унцію. Все видобуте на території України золото, згідно з чинним законодавством, мають здавати в Нацбанк або Мінфін. Якщо вони відмовляються, то власник може розпоряджатися золотом на власний розсуд і продати будь-кому, але тоді ще потрібно сплатити ПДВ. Варто зазначити, що держскарбниця ще жодного разу не відмовилася викупити золото.

За словами голови Закарпатської ОДА Олега Гаваші, нині фінансові показники Міжіївського золоторудника ще мінусові, проте торік підприємство переказало до бюджетів 3 млн. грн. та 1,5 млн. грн. сплачено до Пенсійного фонду. На підприємстві є близько 400 робочих місць, середня заробітна плата – приблизно 1000 гривень. Відтак місцева влада зацікавлена в розвитку підприємства.

Причиною збитковості підприємства директор О. Бабинін називає саме те, що 40% золота фактично залишаються в породі. Якщо провести аналогію з коровою, то виходить, що, маючи корову, яка може віддавати все своє молоко, господар здатен узяти від неї тільки 60%. За таких умов навіть золота корова є збитковою.

Наразі розроблено програму розвитку підприємства на 15 років вартістю 69 мільйонів доларів. І вже є інвестор, який готовий вкласти ці кошти. Але ТОВ “Закарпатполіметали” – на 96% державне підприємство, а інвестор за свої гроші хоче мати контрольний пакет. Ніде у світі добування золота не покладено на плечі держави, адже все одно, хто б золото не добув, мусить здати його в держскарбницю.

Один із варіантів підвищення рівня видобутку дорогоцінного металу, який наразі розглядають, – вивозити руду на переробку до сусідньої Румунії, де шляхом ціанування добувають не 60, а 97-98% золота з руди. Дехто з працівників підприємства переконаний, що технологію ціанування можна застосовувати й на Закарпатті без шкоди для довкілля, як, приміром, це роблять США у курортній зоні штату Лос-Анджелес, де є десятки приватних золотодобувних підприємств.

Однак начальник держуправління екології та природних ресурсів у Закарпатській області Михайло Садоха категорично заперечує застосування ціанування в краї: “Ціанування на цьому підприємстві не буде застосовано ніколи, оскільки це передбачає перевищення вмісту ціанідів у відходах у тисячу разів (це за умови дотримання всіх норм). 2004 року Україна підписала та ратифікувала конвенцію “Про охорону та сталий розвиток Карпат”, яку підписали також усі наші сусіди, крім Румунії. Цьогоріч ця конвенція набуває чинності. Згідно з документом, у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях і частині Львівської будь-яке будівництво, яке несе екологічну небезпеку, мають узгоджувати з країнами-підписантами конвенції, крім того, воно повинне пройти громадську експертизу. Румунія, яка застосовує ціанування для добування золота, вже неодноразово забруднювала басейн річки Тиса ціанідами, на що вітчизняне МЗС реагувало нотами протесту”.

Перспективи

За словами Олександра Бабиніна, запаси золота на Мужіївському родовищі становлять 41,875 тонни. У руді також є срібло (близько 12 грамів на тонну), але воно наразі у “хвостах” і чекає на майбутню переробку. Ще є свинець, цинк, кадмій. Свинцю та цинку тут понад мільйон тонн, і коли золото закінчиться, то потрібно буде добувати ці метали. За прогнозами, залежно від інтенсивності роботи підприємства, золота в Мужієві вистачить на 15-20 років. За попередніми оцінками, значні запаси золота є в родовищі “Сауляк” (Рахівський район), якого наразі не розробляють. Отож, золота корова в Україні є, необхідно просто навчитися правильно доїти її.