У дев'яності роки нафтогазова галузь економіки уже незалежної України опинилася на межі повного банкрутства. Зовнішні та внутрішні борги за придбаний і використаний газ становили мільярди гривень. Вексельна схема розрахунків стала головним механізмом фінансової діяльності та підгрунтям для вимивання реальних коштів з галузі... Загалом, про ті проблеми відомо вже всім, і відомі діючі особи, які довели до ручки галузь, від якої значною мірою залежить енергетична безпека держави.

Після створення НАК "Нафтогаз України" в 1998 році завдяки проведенню комплексу заходів з підвищення ефективності використання виробничої і ресурсної бази, застосуванню методу інтенсифікації роботи свердловин, нарощування обсягів геологорозвідувальних робіт, відмови від вексельної схеми на початку нового тисячоліття вдалося стабілізувати обсяги видобутку нафти та газу. Так, минулого року видобуток газу становив майже 19 млрд куб. м, нафти і конденсату 3,9 млн тонн. Нафтогазовий комплекс почав планувати довгострокові програми розвитку, вийшов на новий якісний рівень міжнародної співпраці.

Втім, поточного року знову виникла можливість повторення в Україні енергетичної кризи. Причина - штучне банкрутство підприємств газової галузі шляхом встановлення надмірного податкового тиску на їхню діяльність. Передумовами різкого зниження виробничих та фінансових показників газового господарства стали недоліки державного бюджету України на 2005 рік у частині незбалансованого оподаткування стратегічно важливої для держави галузі. Тепер про все по порядку.

Найбільш вражаючий негативний ефект на діяльність підприємств газової промисловості спричинений відмовою у Законі "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від механізму оподаткування операцій з реалізації імпортованого в Україну, згідно з міжнародними контрактами, природного газу за нульовою ставкою податку на додану вартість. Таке рішення попереднього уряду та народних депутатів утворило дисбаланс у схемі реалізації природного газу в Україні, оскільки раніше безпосередніми платниками ПДВ були кінцеві споживачі. Застосування ж правил оподаткування при реалізації російського природного газу без механізму нульової ставки призведе до виникнення у НАК "Нафтогаз України" додаткових зобов'язань зі збору та оплати ПДВ на суму понад 900 млн грн, а з урахуванням реалізації туркменського природного газу додаткове збільшення зобов'язань з податку на додану вартість становитиме понад 2,8 млрд грн.

Фактично, на газове господарство перекладені нетипові для нього функції податкової адміністрації. При цьому не було враховано, що відсутність у "Нафтогазу України" функцій та повноважень податкової призведе до падіння на 10-15 відсотків розрахунків підприємств теплокомуненерго та енергогенеруючих компаній за природний газ (ціна якого включає в себе з 1 січня 2005 року податкову складову). Ці підприємства є основними споживачами імпортованого природного газу. Відповідно тягар податкової недоїмки, який оцінюється фахівцями "Української газової спілки" у 1,9 млрд гривень, буде покладений на НАК "Нафтогаз України".

В умовах незадовільних розрахунків за газ така ситуація, безумовно, призведе до збільшення дефіциту коштів на фінансування виробничих програм газових підприємств. Україна вже має негативні приклади економічно необгрунтованої політики у газовій галузі. У 2000-2002 роках у зв'язку із скасуванням дії нульової ставки ПДВ на операції з продажу природного газу газові підприємства фактично були поставлені в умови, за яких їх фінансові можливості дозволяли або виконувати міжнародні угоди і стабільно забезпечувати потреби України у природному газі, або своєчасно виконувати свої податкові зобов'язання перед бюджетом.

І навпаки, аналіз виконання НАК "Нафтогаз України" податкових зобов'язань в умовах застосування нульової ставки ПДВ на операції з продажу імпортованого природного газу свідчить про її позитивний вплив на стан розрахунків з бюджетом. За даними Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України загальні надходження до державного бюджету України з ПДВ у 2003 році становили 22,9 млрд грн, що на 4,5 млрд грн більше, ніж у 2002 році, а у 2004 році - 16,7 млрд грн, що на 3,2 млрд грн більше надходжень 2003 року.

При змінах до законодавства проігноровано специфіку ціноутворення у газовій галузі. Реалізуючи імпортований природний газ та газ власного видобутку споживачам соціальної сфери за регульованими державою цінами, які є незмінними з 1999 року, НАК "Нафтогаз України" протягом останніх років фактично дотує зазначених споживачів, тим самим зменшуючи джерела фінансування своїх виробничих програм. Втрати підприємств газової галузі від реалізації природного газу за цінами, що регулюються державою, становили за 2000 рік 1,6 млрд грн, 2001 - 3,1 млрд грн, 2002 - 2,3 млрд грн, 2003 - 1,6 млрд грн, 2004 - майже 1,5 млрд гривень.

Відповідно, відмова від нульової ставки ПДВ та збільшення податкового тиску на підприємства галузі матимуть негативні наслідки для всієї газової промисловості України. Зокрема, за розрахунками фахівців "Української газової спілки", протягом найближчих п'яти років спостерігатиметься поступове зменшення обсягів видобутку газу. Замість запланованого зростання вітчизняного газовидобутку (до 24 млрд куб. м у 2010 році), вони становитимуть майже 16 млрд куб. м газу, що на 12 відсотків менше рівня 2004 року.

Хронічний дефіцит коштів на модернізацію газовидобувного сектора призведе до скорочення обсягів запровадження новітніх технологій. Дочірня компанія "Укргазвидобування" призупинить виконання інвестиційних проектів, зокрема по запровадженню на газоконденсатних родовищах технології "сайклінг-процесу", яка дозволяє істотно збільшувати відбір газового конденсату. Газовидобувні підприємства будуть змушені відмовлятися від розробки свердловин з вичерпаними понад 80 відсотків запасами палива. При цьому свердловини такого типу становлять переважну більшість родовищ Передкарпатського прогину та майже половину родовищ Дніпровсько-Донецької западини.

Запроваджуючи податковий тиск на газову галузь, виникає ризик майже втратити своє монопольне становище у транспортуванні природного газу з Росії та Середньої Азії до країн Євросоюзу та Центральної Європи. Технологічна підтримка та модернізація газотранспортної системи України щорічно потребує інвестицій на суму майже два млрд гривень. За умови зростання податкової недоїмки "Нафтогаз України" позбавиться навіть теоретичної можливості утримувати у належному стані вітчизняну ГТС. Україна буде поставлена у ситуацію, за якої вона буде змушена або відмовитись від самостійного управління своїм найдорожчим газовим активом, або втратить довіру у постачальників та споживачів транзитного газу, внаслідок чого вони збудують обхідні шляхи по території сусідніх країн.

Сьогодні газова промисловість як ніколи потребує підтримки з боку держави для того, щоб прискорити власний розвиток та зменшити залежність України від імпорту енергоносіїв. Виходячи з цього, необхідно невідкладно переглянути положення Закону "Про Державний бюджет України на 2005 рік", повернутися до досвіду 2003-2004 рр. Держава має визначити пріоритетні напрямки розвитку цінової політики і податкового впливу на власні підприємства, а то складається думка, що вона пиляє гілку, на якій сидить.

Довідка:

Максимального обсягу вітчизняного

видобутку енергоносіїв було досягнуто у

70-х роках. Показники становили

68, 3 млрд куб. м природного газу, та

14,5 млн тонн нафти та газового конденсату. Відтоді щорічне падіння обсягів газовидобутку становило 3,3-3,7 відсотка. Припинити негативну динаміку та розпочати нарощення обсягів видобування природного газу та газового конденсату вдалося лише 2002 року. В 2004 році підприємствами НАК "Нафтогаз України" видобуто 18,7 млрд куб. м газу.