Видобуток рідкоземельних металів: як пандемія коронавірусу вплинула на галузь? 

Минулого тижня НАДПУ розмістила публікацію про перспективи видобутку в Україні групи рідкоземельних металів. Стаття викликала жвавий інтерес, а тому ми вирішили детальніше розкрити тему глобального ринку цих металів. 

Рідкоземельні метали відносяться до видів мінеральної сировини, яка має стратегічне значення для всіх країн світу з розвиненими високотехнологічним сектором промисловості. 

Глобальний ринок рідкоземельних металів зростає швидкими темпами. За останні 50 років його обсяг збільшився у 25 разів (з 5 тис. т до 125 тис. т в рік). Головними сферами застосування РЗМ є: випуск магнітів (22% від обсягу споживання РЗМ), різних конструкційних матеріалів (близько 19%), сучасних каталізаторів для нафтохімії (18%), а також – високоякісної оптики і скла, і приладів на їх основі (близько 15%). 

Основні перспективні і швидкозростаючі області застосування РЗМ пов’язані з виробництвом гібридних автомобілів, вітроенергетичних турбін, оборонної, телекомунікаційної, комп’ютерної і телевізійної техніки, автокаталізаторів і каталізаторів для крекінгу нафти, лазерів, надпровідників і паливних елементів, металургійної продукції з унікальними властивостями.

Ключовими споживачами РЗМ є країни-лідери світової економіки: Китай (54%), Японія і Південна Корея (24%), країни Європи (в основному Німеччина і Франція, 13%), США (8%). Зараз зарубіжний ринок рідкоземельної продукції досить насичений і пропозиція стійко перевищує попит, що обумовлено слабко передбачуваною поведінкою на світовому ринку Китайської Народної Республіки, як головного експортера. 

 До пандемії коронавірусу прогнозувалося, що до 2021 року обсяг світового попиту на РЗМ зросте ще в 1,5-2 рази і досягне 185-200 тис. т на рік. Пропозиція на ринку РЗМ, ймовірно, як і раніше буде перевищувати попит, проте це буде відбуватися за рахунок надлишку лантану, церію та інших легких РЗМ. У свою чергу, середні і важкі лантаноїди (самарій, європій, гадоліній, діспрозій, тербий, гольмій, ербій, тулій, а також ітербій, лютецій і ітрій) залишаються дефіцитними і навіть гостродефіцитними. 

До недавнього часу 97% рідкоземельних елементів вироблялося в Китаї, при цьому він контролював до 42% світових запасів. Використовуючи переваги сировинної бази, відсутність жорстких вимог і низькі витрати китайські виробники РЗМ протягом 10-15 років поставляли РЗМ на глобальний ринок за демпінговими цінами. Як наслідок, ціни на РЗМ скоротилися в 2-4 і більше разів (в залежності від ліквідності того чи іншого РЗМ). Це призвело до закриття РЗМ-виробництв за межами Китаю через нерентабельність (половину концентратів металів і отриманих в ході їх первинної переробки сумішей китайці відправляли на сепараторні заводи в розвинених країнах). Розвинуті країни при цьому робили ставку на виробництво найбільш складної та якісної дорогої продукції з використанням РЗМ. Після тактичної перемоги Китай локалізував на своїй території повний технологічний ланцюжок РЗМ-виробництв (карбонати, оксиди і індивідуальні метали, а також готові вироби з РЗМ) і тим самим забезпечує доступ до ринків кінцевої продукції з високою доданою вартістю, що поставляється для власних потреб, а також на експорт країнам з розвиненими високотехнологічними галузями (США, Японія та ін.). Це виглядає навіть не стільки як продумана стратегія, скільки  як логічний напрямок розвитку китайської економіки, де праця цінується все дорожче і де все сильніше проявляються ресурсні, транспортні та екологічні обмеження.

З огляду на те, що продукція з використанням рідкоземельних матеріалів переважно має стратегічний та оборонний характер, про що неодноразово заявляв Пентагон та оборонне відомство Японії, серед урядів цих країн існує чітка стратегія про організацію спільних виробництв у третіх країнах ( японська Sumimoto в Казахстані, Індії та В’єтнамі. У листопаді 2012 року був запущений завод з виробництва концентратів РЗМ SARECO, планується створення заводу з розділення РЗМ і виробництва магнітів. Південна Корея в особі державної компанії KORES бере участь в освоєнні РЗМ-родовищ в ПАР. Країни ЄС укладають угоди про співпрацю з країнами – виробниками РЗМ (Німеччина в 2012 році підписала угоду з Казахстаном і Монголією), а також виділяють банківські гарантії на постачання РЗМ. 

Найбільшим стимулом, який має зацікавити державу та вітчизняних надрокористувачів зробити кроки назустріч видобутку рідкоземів є економічна доцільність побудови потужностей з виробництва напівфабрикатів та зрештою – кінцевого продукту. Така модель продемонструвала свою успішність в Китаї, але не в останню чергу завдяки наявності чіткої стратегії користування цими корисними копалинами. Українська логістична привабливість для європейського ринку, союзницькі відносини в безпековій сфері та наявність дешевих та кваліфікованих пропозицій на ринку праці можуть стати вирішальними на шляху перетворення країни в справжнього ресурсного лідера. 

НАДПУ і надалі буде підтримувати та всіляко висвітлювати всі переспективні  ініціативи в сфері української геології. 

Національна асоціація добувної промисловості України