Національною програмою "Нафта і газ України до 2010 року" сформульовано основний принцип енергетичної безпеки держави - максимально можливе забезпечення потреб держави у паливно-енергетичних ресурсах за рахунок підвищення обсягів власного їх видобутку, послаблення залежності від імпорту енергоносіїв.

Сучасний стан сировинної бази нафтогазової промисловості України характеризується низкою особливостей, які необхідно враховувати при регулюванні роботи галузі. По суті, багато родовищ на пізній стадії розробки перетворюються на складно побудовані, запаси - на важковидобувні, а недиференційовані ставки рентної плати стимулюють відбір лише "легких" запасів, залишаючи багато вуглеводнів у надрах.

Особливої актуальності набуває проблема підвищення ефективності розробки родовищ із складною геологічною будовою й ускладненими умовами розподілу вуглеводнів. Зокрема, необхідні нові технології, що вимагають значних додаткових інвестицій на їх реалізацію. Тому в таких умовах важливим є розроблення гнучкого та зрозумілого механізму оподаткування галузі з досягненням максимального балансу інтересів держави та надрокористувачів за умови збереження економічних мотивацій останніми.

Нафтогазова галузь забезпечує понад 15 відсотків річного бюджету України. Проте останніми роками вона перебуває у складному фінансовому стані, який спричинений необґрунтованим посиленням податкового пресу, збільшенням суми платежів до бюджету з одночасним стабільним рівнем регульованих цін і тарифів на її товари та послуги.

Три чверті українського газу, яким користується переважно населення країни, видобуває ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України".

Ціна газу для населення є незмінною з 1999 року і становить 185 грн. з урахуванням тарифів на транспортування та постачання. До 2005 року ДК "Укргазвидобування" передавала НАК "Нафтогаз України" видобутий природний газ за ціною 122,52 грн. за тис. м3. А з початку 2005 року за рахунок збільшення складової ціни газу, що належить транспортним організаціям, ціна для державної компанії ще зменшилася. Ціна, за якою підприємство реалізовувало в 2005 році газ Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" (112,20 грн./тис. м3), не покриває навіть експлуатаційних витрат та ресурсних платежів.

За діючої ціни реалізації природного газу для населення збитки ДК "Укргазвидобування" в 2005 році становили 224 млн. грн. В умовах підвищеного податкового тиску в 2006 році очікувана сума збитків для підприємства за незмінної ціни реалізації природного газу становитиме 597,2 млн. грн. Ураховуючи збитки від видобутку газу, збільшення ставки рентної плати за нафту та газовий конденсат з 550 грн. за тонну до 876,17 грн. за тонну в цілому зменшить доходність компанії на суму близько 350 млн. грн. Усе це не дасть можливості здійснювати приріст запасів вуглеводнів та забезпечувати технічне переоснащення галузі.

На сьогоднішній день для покриття лише експлуатаційних витрат газовидобувних підприємств беззбиткова ціна реалізації природного газу повинна бути на рівні 163,68 грн./тис. м3, а для виконання виробничої програми, затвердженої на 2006 рік, ціна реалізації газу для ДК "Укргазвидобування" повинна становити 400 грн. за тис. м3.

Підприємства нафтогазовидобувної галузі сплачують загальновизначені податки: податок на додану вартість, податок на прибуток, податок з власників транспортних засобів, плату за землю та інші. Проте галузь сплачує і спеціальні податки, такі як рентна плата за нафту, природний газ і конденсат, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, плата за надра.

Рентні платежі за видобуті нафту і природний газ становлять значну частку податкових зобов'язань нафтогазовидобувних підприємств.

Сутність диференційованої (природної) ренти полягає в тому, що різні родовища мають різні якості - глибина покладу, складність видобування, якість сировини, вміст корисних компонентів, близькість до споживачів, інженерне облаштування та інші. У зв'язку з цим на кращих ділянках чи родовищах надрокористувачі отримують додатковий дохід, що спричинено не результатом їх діяльності, а є подарунком природи.

Однак діюча система рентних платежів за нафту та природний газ встановлює об'єктом оподаткування лише обсяги видобутих вуглеводнів незалежно від умов їх видобування на різних родовищах. Такий підхід насамперед підриває сутність ренти як інструменту вилучення надприбутку і перетворює її характер на суто фіскальний. Чинна система оподаткування не враховує стан та можливості сировинної бази держави, індивідуальні рентні можливості родовищ, створює нерівні конкурентні умови. Податки, по суті, стримують розробку дрібних та середніх родовищ нафти та газу, велика кількість родовищ штучно перетворюється на збиткові, а сплата ренти до бюджету для підприємства пов'язана із фінансовими труднощами. Рента повинна забезпечувати зацікавленість надрокористувачів у розробці як високорентабельних свердловин, так і тих, де умови видобутку не передбачають швидкої віддачі на вкладені кошти.

Необхідно звернути увагу на те, що ставки рентних платежів постійно змінюються, до того ж винятково в бік збільшення. Ставка рентної плати за природний газ за останні роки зросла з 28,9 грн./тис. м3 до 30,6 грн./тис. м3, рентна плата за нафту - з 17,34 грн./тонну до 876,17 грн./тонну. З середини 2003 року введено рентну плату за конденсат в розмірі 104,04 грн./тонну. Відтоді ставка зросла в декілька разів і в 2006 році становить 876,17 грн./тонну. Крім цього, відповідно до держбюджету на 2006 рік до цих ставок застосовується коригуючий коефіцієнт, який визначається щомісячно залежно від середньозваженої ціни 1 тонни нафти, реалізованої на аукціонах. Такі положення досить нечіткі і мають неоднозначне трактування.

Проте, законами про держбюджет на 2004, 2005 та 2006 роки припинено дію Закону України "Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат" від 05.02.2004 р. N 1456, яким встановлено нарахування та сплату диференційованих рентних платежів залежно від гірничо-геологічних факторів розробки родовищ та ціни реалізації природного газу, нафти та конденсату. Нарахування та сплата диференційованих рентних платежів відповідно до цього закону дасть змогу зробити рентабельним видобуток на старих, мало- та низькодебітних родовищах та спрямувати вивільнені кошти на додатковий видобуток вуглеводнів.

Потрібно звернути увагу на значне зростання базових нормативів плати з користування надрами для видобування природного газу, нафти та конденсату. З 1 січня норматив плати за користування надрами для видобутку нафти та конденсату становить 13,0 грн. за 1 тонну (з 1998-го по 2003 рік включно він становив 1,64 грн. за 1 тонну). В декілька разів зріс і норматив плати за надра на природний газ: з 0,67 грн. за тис. м3 у 1998-2003 роках - до 3,21 грн. за тис. м3 у 2006 році.

Джерелом фінансування геологорозвідувальних робіт, які виконуються для забезпечення приросту вуглеводнів на виконання Національної програми "Нафта і газ до 2010 року" є видатки із спеціального фонду державного бюджету, які формуються за рахунок надходжень від зборів з гірничодобувних підприємств за геологорозвідувальні роботи.

Перерозподіл лімітів на проведення геологорозвідувальних робіт між міністерствами та відомствами на відповідний рік здійснює Мінприроди за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки. При цьому ліміти, що виділяються газовидобувним підприємствам, які проводять зазначені роботи, зовсім не відповідають обсягам фактично виконаних цими підприємствами робіт із геологорозвідки. Водночас сплата збору за геологорозвідувальні роботи нафтогазовидобувними підприємствами в декілька разів перевищує обсяг фінансування цих робіт з бюджету.

Так, тільки за останні чотири роки підприємствами ДК "Укргазвидобування" було проведено геологорозвідувальних робіт на суму 2280,8 млн. грн. За цей час було сплачено до бюджету збору за ГРР в сумі 627,2 млн. грн. З держбюджету підприємства компанії отримали лише 6,2 млн. грн, що становить 0,3 відсотка від загального обсягу виконаних робіт і менш як 1 відсоток від суми сплачених до бюджету коштів газопромисловими підприємствами.

Фактично ДК "Укргазвидобування" фінансує геологорозвідувальні роботи інших галузей, коли має власний дефіцит капіталовкладень на ці роботи.

Також необхідно звернути увагу на те, що податкові надходження зі збору за ГРР частково (22,45 відсотка від суми) спрямовуються до загального фонду держбюджету (для виконання соціальних програм), решта - до спеціального. Не викликає сумніву, що такий розподіл коштів не принесе користі нафтогазовидобувним підприємствам і галузі загалом.

Отже, відрахування за геологорозвідувальні роботи не розв'язують проблеми створення сталого цільового джерела фінансування відтворення мінерально-сировинної бази в частині загальногеологічного вивчення надр. Тому виникає потреба пошуку джерел фінансування.

Крім цього, держбюджетом на 2006 рік встановлено застосування коефіцієнта 1,94 до нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 р. N 115.

Загалом податкові нарахування в 2006 році порівняно з 2004-м збільшаться в 2,1 разу, або на 1 139,86 млн. грн.

На сьогодні нагальним стало завдання збільшення обсягів видобутку власних вуглеводнів з метою зменшення залежності від імпортованих газу та нафти. В умовах стабільно низької ціни реалізації газу та постійно зростаючого податкового тиску газовидобувні підприємства з кожним роком гостріше відчувають дефіцит капіталовкладень на розвиток сировинної бази.

Необхідно зазначити, що, видобуваючи вуглеводні для потреб населення та бюджетних організацій газовидобувні підприємства не мають жодної пільги з оподаткування і сплачують до бюджету податки в повному обсязі, незалежно від збиткових результатів діяльності.

За таких обставин виникає питання не лише можливості, а й необхідності розвитку газовидобувної галузі в Україні. Недостатній розвиток власної сировинної бази може призвести до соціальної кризи та значних збитків держави в цілому.

Тенденція збільшення податкового тиску за незмінної ціни на природний газ негативно впливає на виконання програми "Нафта і газ України до 2010 року", що призведе до зменшення видобутку природного газу до 8 млрд. метрів кубічних. За наявної системи податків і зборів, а також власних коштів від реалізації природного газу не буде змоги повною мірою розвивати галузь, і вже наступного року при зменшенні видобутку природного газу державі необхідно буде компенсувати зазначений дефіцит імпортованим газом за ціною близько 95 доларів за кожну тисячу метрів, що буде непідйомним тягарем для України.

Тому збільшення ціни реалізації природного газу власного видобутку хоча б до рівня покриття експлуатаційних витрат та податкових зобов'язань дасть можливість підтримувати досягнутий рівень видобутку вуглеводнів. А для нарощування обсягів приросту запасів та видобутку вуглеводнів у майбутніх періодах ціна природного газу власного видобутку повинна враховувати зміни податкового законодавства та економічну ситуацію в галузі.